Рішення № 83699945, 19.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/8846/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

21.06.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, у якому, з врахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 14.07.2019, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером НОМЕР_1 для створення громадських пасовищ;

- визнати протиправним та скасувати рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27.06.2019 №417;

- зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 в оренду ОСОБА_1 на підставі відсутності законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та альтернативного рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.12.2018 звернувся до відповідача із клопотанням про прийняття рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га кадастровий номер НОМЕР_1 в оренду для сінокосіння і випасання худоби, однак відповідачем не було розглянуто вказане клопотання у строк встановлений ч.3 с.123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому позивач 26.01.2019 направив відповідачу лист-повідомлення про проведення робіт з виготовлення проекту щодо відведення вказаної земельної ділянку в оренду без відповідного дозволу відповідача.

Позивач зазначає, що 28.05.2019 надав відповідачу на затвердження погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , однак останній двічі порушив права позивача на вчасний та законний розгляд заяви позивача від 28.05.2019 вперше, та другий раз, коли прийняв протиправне рішення від 27.06.2019 №417.

На думку позивача, має місце протиправна бездіяльність відповідача, а саме: відповідач не розглянувши заяву позивача про затвердження проекту землеустрою, прийняв рішення від 28.05.2019 №337 про поділ земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (щодо якої подана заява позивачем) на 2 земельні ділянки. Так, після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та реєстрації новосформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 перестане існувати як об`єкт цивільного права, що значно ускладнить або унеможливить без додаткового судового спору виконання рішення суду у ній справі.

На думку позивача, відповідач у такий спосіб (поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ) створює можливість для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з посиланням на неіснування земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , як об`єкта цивільного права.

Також рішенням від 28.05.2019 №336 відповідач вчинив дії, направлені на унеможливлення і утруднення виконання рішення суду у цій праві, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадських пасовищ на земельній ділянці площею 50,0000 га, яка повинна бути утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що також ускладнить ефективний захист права позивача на отримання цієї земельної ділянки в оренду. Таким чином, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень за відсутності законних правових підстав було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Ухвалою судді від 25.06.2019 відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову (а.с. 58-60).

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

16.07.2019 до відділу документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про збільшення та уточнення позовних вимог від 14.07.2019 вх. №16663/19 (а.с. 96-101).

18.07.2019 ухвалою судді заяву позивача про збільшення та уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду (а.с. 108-110).

30.07.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заяву позивача про збільшення та уточнення позовних вимог (а.с. 114-118). У якій представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву та заяву про збільшення та уточнення позовних вимог. Зазначила, що відповідачем оскаржувані рішення прийняті правомірно та у межах наданих повноважень, тому підстави для їх скасування відсутні.

06.08.2019 на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання представника позивача вх. №18336/19 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та встановленням строку для подання відповіді на відзив (а.с.128).

Згідно з довідкою у справі від 07.08.2019 відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 №01-46-В суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці у період з 05.08.2019 до 16.08.2019 (а.с. 131).

Ухвалою суду від 19.08.2019 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та встановленням строку для подання відповіді на відзив - відмовлено. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції - відмовлено. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 КАС України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 17.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про прийняття рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 в оренду для сінокосіння і випасання худоби (а.с. 39). До клопотання позивач надав схеми розташування семи земельних ділянок, на відведення яких він бажає отримати дозвіл відповідача, у тому числі на схемі розташування зазначалась земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 . Клопотання позивача зареєстроване відповідачем 17.12.2018 за №144.

Позивач замовив розроблення проекту землеустрою у ПП «ОК`ленд», уклавши 24.01.2019 з останнім договір №08/01/19 на проведення робіт з виготовлення проекту (а.с. 47).

26.01.2019 позивач цінним листом з описом вкладеного направив відповідачу лист-повідомлення про укладення договору 24.01.2019 №08/01/19 на проведення робіт (а.с. 51) з виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 в оренду без відповідного дозволу відповідача.

24.05.2019 розроблений проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 був погоджений експертом державної експертизи Л. Чернопиським, який підписав та зареєстрував 24.05.2019 у Державному земельному кадастрі позитивний висновок №5572/82-19 (а.с. 57).

28.05.2019 позивач подав відповідачу заяву про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 43).

28.05.2019 була проведена 15 сесія 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, на якій заява позивача від 28.05.2019 №258, розглянута не була.

03.06.2019 на офіційному сайті Мартинівської сільської ради http://martynivska.gromada.оrg.uа/docs/?р=2 були оприлюднені проекти рішень 15 сесії 7 скликання, серед яких були проекти рішень щодо поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та передачі її частини (50 га) для створення громадського пасовища.

03.06.2019 позивач направив відповідачу запит про надання копій прийнятих рішень, який зареєстрований відповідачем 03.06.2019 за №267 (а.с. 35), які отримав 10.06.2019.

На запит позивача від 03.06.2019 відповідач надав копії рішень 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради від 28.05.2019:

- №337 «Про надання дозволу на виготовлення техдокументації із землеустрою щодо поділ земельної ділянки площею 81,7089 га на 2 ділянки - площею 50,00 га та площею 31,7089 га (а.с. 37);

- № 336 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для створення громадського пасовища на земельній ділянці с. Новий Завод - 50,0000 га НОМЕР_1 (а.с. 38).

Крім того, 27.06.2019 16 сесія 7 скликання, Мартинівської сільської ради розглянула заяву позивача від 28.05.2019, зареєстровану 28.05.2019 за №258, із порушенням на думку позивача, строку, встановленого ч.6 ст.123 Земельного кодексу України та за результатами розгляду прийняла рішення від 27.06.2019 №417, яким відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 81,7089 га для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що на вищезазначену ділянку рішенням сесії №336 від 28.05.2019 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування», надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод та Трудове» (а.с. 104).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положеннями ст.19 Основного Закону проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Положеннями ст.25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ч.3 ст.22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч.7 ст.118 ЗК України, встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 118 ЗК України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приписами ч.10 ст.118 ЗК України закріплено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 6 статті 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Положеннями ч.18 ст.186 ЗК України встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Згідно з ч.12 ст.186 ЗК України погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

У відповідності до ч.4 ст.186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 7 статті 186-1 ЗК України визначено, що кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" від 31.01.2018 №60-р, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити: 1) формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; 2) передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; 3) здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (зокрема, для передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва), здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше отримання землі в оренду.

Так, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки, так само як і розроблення проекту, не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

У даному випадку, як позивач, так і інша особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Позивач не має інших речових прав на дану земельну ділянку.

Вказане підтверджується приписами ч.4 ст.123 ЗК України, в якому визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Як вже було зазначено, на етапі надання дозволу на розробку проекту, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка у зв`язку з цими обставинами не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд у тому числі і надавати дозвіл іншим особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою. А після цього приймати рішення якій із заінтересованих осіб віддати землю у користування.

Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області мала повноваження передбачені законом на прийняття 28.05.2019 відповідно до затвердженого порядку денного пленарного засідання 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , рішення у частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Подача у цей самий день 28.05.2018 позивачем клопотання про затвердження проекту щодо відведення спірної земельної ділянки та вирішення питання про передачу її в оренду позивачу не свідчить про протиправність даних рішень, оскільки, як було зазначено вище, спірна земельна ділянка на момент прийняття цих рішень була вільна від обтяжень. І як вже було зазначено, відповідач не має обмежень, щодо кількості наданих дозволів на розробку проектів відведення, щодо спірної земельної ділянки, а особа, яка перша звернулась за отриманням дозволу або сама на підставі ч.6 ст.123 ЗК України замовила та розробила проект відведення не має пріоритету перед іншими особами.

Крім того, вирішення питань, порушених позивачем у своїй заяві здійснюється через винесення їх на чергову сесію сільської ради у спосіб передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не у день надходження заяви.

Стаття 9 ЗК встановлює, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до норм ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР сільській голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Суд також звертає увагу, що питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать в контексті спірних правовідносин до виключних (дискреційних) повноважень Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов`язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження проекту землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що рішення Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336, №337 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером НОМЕР_1 для створення громадських пасовищ, а також рішення від 27.06.2019 №417 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідають вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не спростовано правомірність рішень Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336, №337 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером НОМЕР_1 для створення громадських пасовищ, а також рішення від 27.06.2019 №417 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судом не розглядається питання встановлення судового контролю.

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем відповідно до положень ст.139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295, 382 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (вул. Поліська, 3, с. Мартинівка, Пулинський район, Житомирська область, 12041, код ЄДРПОУ 04347456) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 19 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко