Рішення № 8369917, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/42303.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Люб Компані"

простягнення 296 244,18 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Герасименко В.М.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (надалі –ТОВ "МСБУД") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Люб Компані" (надалі –ТОВ "Техно-Люб Компані") про стягнення 296 244,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі –продажу №240409 від 24.04.2009 р. позивач передав приоб'єктний бетонозмішувальний комплекс "PICCINI" RBM-1000, а відповідач взяте на себе грошове зобов’язання в частині внесення оплати за період з квітня по листопад 2009 року, згідно з погодженим сторонами графіком внесення оплат, належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 296 244,18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. порушено провадження у справі №48/423 та призначено її до розгляду на 28.12.2009 р.

18.12.2009 р. до канцелярії суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог в яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за переданий товар у розмірі 296 244,18 грн. та зобов’язати відповідача повернути приоб'єктний бетонозмішувальний комплекс "PICCINI" RBM-1000.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. уточнення №1712 від 17.12.2009 р. позовних вимог по справі №48/423 про стягнення заборгованості та спонукання відповідача вчинити певну дію повернуто ТОВ "МСБУД" без розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.01.2010 р.

В судовому засіданні 18.01.2010 р. представник позивача подав докази часткового погашення боргу відповідачем у розмірі 35 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. у зв’язку із неявкою відповідача вдруге розгляд справи відкладено до 03.02.2010 р.

В судове засідання 03.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду від виконав, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2010 р. втретє не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 4857753 від 12.01.2010 р.

Також, судом було додатково відправлено ухвалу суду від 18.01.2010 р. на адресу місцезнаходження проданого комплексу (Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 109-Л), що зазначена в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2009 р. між ТОВ "МСБУД" (постачальник) та ТОВ "Техні –Люб Компані" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №240409 (надалі –"Договір").

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця: один приоб'єктний бетонозмішувальний комплекс "PICCINI" RBM-1000 (надалі –"товар"), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили технічні характеристики та комплектацію комплексу "PICCINI" RBM-1000.

Згідно із ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору передав товар на загальну суму 747 013,32 грн., що підтверджується видатковими накладними.№МС-00056 від 18.05.2009 р. та №МС-00045 від 24.04.2009 р. Вказані накладні від імені відповідача підписані керівником, який діє на підставі Статуту, та скріплені печаткою.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошового зобов’язання по внесенню платежів згідно Договору за квітень –листопад 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктами 6.3, 6.4 Договору передбачено, що авансовий платіж в сумі 5000 євро, що еквівалентні до гривні здійснюється покупцем в термін до 3 робочих днів після письмового повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару. Наступні оплати вартості товару здійснюються покупцем в порядку визначеному графіком оплат: по 5 546,00 євро до 25 числа кожного місяця у період з 25 травня 2009 року по 25 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із п. 6.5 Договору платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування вказаної в графіку платежу суми по курсу обміну валют встановленого НБУ на дату оплати, до якої додається три відсотки.

Отже, сторонами погоджено інший порядок визначення гривневого еквіваленту грошового зобов’язання, встановленого в євро.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з квітня по листопад 2009 року відповідач повинен був сплатити 506 457,50 грн., в якості оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент подачі позовної заяви відповідачем здійснено оплату товару у розмірі 210 213,32 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за спірний період по оплаті переданого згідно Договору товару становить 296 244,18 грн., а строк виконання грошового зобов’язання в цій частині настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Під час розгляду справи позивач надав докази часткового погашення боргу відповідачем у розмірі 35 800,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 28.12.2009 р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 35800,00грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Доказів погашення заборгованості за переданий товар у розмірі 260 444,18 грн. відповідачем не подано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Техні-Люб Компані" на користь ТОВ "МСБУД" заборгованість у розмірі 260 444,18 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Зайво сплачене позивачем державне мито у розмірі 37,56 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техні-Люб Компані" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15; ідентифікаційний код 30435422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34; ідентифікаційний код 21555958) заборгованість у розмірі 260 444 (двісті шістдесят тисяч чотириста сорок чотири) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 2 962 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят дві) грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3.Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 35 800,00 грн. припинити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34; ідентифікаційний код 21555958) з Державного бюджету України 37 (тридцять сім) грн. 56 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви згідно платіжного доручення №2867828 від 09.12.2009 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко