Рішення № 8369667, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/4825.01.10 За позовомАкціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доКомунального підприємства “Житлосервіс “Куренівка” Оболонського району у м. Києві

простягнення 90 284,62 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

Від позивачаІваненко І.П. —представник за довіреністю від 10.07.2009 р. № Д07/2009/07/10-7

Від відповідача Ларченко К.В. —представник за довіреністю від 29.07.2009 р. № б/н ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергетична компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до Комунального підприємства “Житлосервіс “Куренівка” Оболонського району у м. Києві з позовом від 27.11.2009 р. № 048-71-13861 про стягнення 73 674,62 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 14.10.2008 р. № 260104, 6 818,12 грн. інфляційної складової боргу, 1 684,64 грн. 3 % річних та 8 107,24 грн. пені за час прострочення грошового зобов’язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/48 від 09.12.2009 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.12.2009 р.

Ухвалою від 28.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. зважаючи на те, що сторони не надали суду всі документи, що вимагалися ухвалою про порушення провадження у справі, а також враховуючи необхідність подання відповідачем документів, що підтверджують його заперечення проти позову.

У судове засідання, призначене на 25.01.2010 р., з’явилися представники позивача та відповідача, які надали для залучення до матеріалів справи додаткові докази.

Представник позивача підтвердив факт перерахування відповідачем заборгованості за договором від 14.01.2008 р. вже після порушення провадження у справі, позовні вимоги в частині стягнення пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України підтримав.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 14.10.2008 р. № 260104 з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії відповідачем.

Представник відповідача просив суд врахувати при вирішенні спору факт погашення заборгованості перед позивачем за договором від 14.10.2008 р. та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008 р. Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Комунальним підприємством “Житлосервіс “Куренівка” Оболонського району у м. Києві укладено договір № 260104, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до звертання-доручення до зазначеної угоди сторін та п. 5.1 даного договору визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється розрахунковим способом згідно з договірним навантаженнями.

Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого, після його оформлення, повертається до районного відділу теплозбуту.

Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно до 15 числа поточного місяця (п. 4 додатку № 4 до договору).

За твердженнями позивача станом на 01.11.2009 р. заборгованість відповідача за договором від 14.10.2008 р. становила 73 674,62 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на суму 73 674,62 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, що відбулося 28.12.2009 р., представник відповідача надав суду докази перерахування Комунальним підприємством “Житлосервіс “Куренівка” Оболонського району у м. Києві на користь позивача 78 486,96 грн. за договором від 14.10.2008 р. № 260104 (платіжні доручення від 14.12.2009 р. № 1935, від 15.12.2009 р. № 1945, від 16.12.2009 р. № 1952 в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.

Зважаючи на подання суду доказів погашення заборгованості з оплати вартості поставленої позивачем відповідачеві теплової енергії за договором від 14.10.2008 р., провадження у справі в частині стягнення 73 674,62 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 6 818,12 грн. інфляційної складової боргу, 1 684,64 грн. 3 % річних та 8 107,24 грн. пені.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 14.10.2008 р. сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розглядаючи даний спір, суд враховує, що перерахована відповідачем сума коштів платіжними дорученнями від 14.12.2009 р. № 1935, від 15.12.2009 р. № 1945, від 16.12.2009 р. № 1952 перевищує заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, включаючи нараховану позивачем суму пені та понесені ним судові витрати, але не вважає такий факт підставою для відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в указаних платіжних дорученнях, призначенням платежу коштів в розмірі 7200,00 грн., 66474,62 грн. і 4812,34 грн. є сплата боргу за договором, а таке призначення грошових сум, як пеня за порушення строків оплати за договором або ж інше спрямування коштів, платником вказані не були. За таких обставин, позивач правомірно не врахував дані кошти в рахунок погашення відповідачем пені або ж нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, суд звертає увагу на те, що розгляд справи № 46/48 відкладався і відповідач не був позбавлений можливості звернутися до банківської установи з вимогою про зміну призначення платежу за коштами, сплаченими позивачу за переліченими вище платіжними дорученнями.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно. Разом з тим, зважаючи на повне погашення відповідачем заборгованості, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов’язку з оплати спожитої теплової енергії, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 2000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідача 6 818,12 грн. інфляційної складової боргу, 1 684,64 грн. 3 % річних та 2 000 ,00 грн. пені,

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки звернення позивача до суду було обумовлене порушенням відповідачем зобов’язань за договором, а заборгованість була погашена після звернення позивача до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 73 674,62 грн. боргу припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Комунального підприємства “Житлосервіс “Куренівка” Оболонського району у м. Києві (04074, м. Київ, вул. Попова, 1, ідентифікаційний код 33597216) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 6 818 (шість тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 12 коп. інфляційної складової боргу, 1 684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп. 3 % річних, 2 000 (дві тисячі) грн. пені, 902 (дев’ятсот дві) грн. 85 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко