Рішення № 8369586, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/602.02.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті- Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Техно»

про стягнення 87655,50 грн.

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Никитенко Т.В.. –представник за довіреністю № б/н від 14.01.2010;

від відповідача: Сорокін В.В. - представник за довіреністю б/н від 13.01.2010.

У судовому засіданні 02.02.2010 суд, керуючись ч.5 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Форнетті-Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Україна»про стягнення основного боргу в сумі 87 547,56 грн, 3% річних в сумі 107,94 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що 27.10.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Форнетті-Україна»(позивач) сплатило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Україна»(відповідач) грошові кошти на загальну суму 87 547,56 грн в т.ч. згідно платіжного доручення № 4153 від 27.10.2009 на суму 1 008,00 грн, № 4152 від 27.10.2009 на суму 1 080,00 грн, № 4151 від 27.10.2009 на суму 2 329,63 грн, № 4150 від 27.10.2009 на суму 4 0000,00 грн, № 4149 від 27.10.2009 на суму 4 3129,93 грн. Зазначені кошти були перераховані відповідачу за послуги з організації участі позивача у виставці «Фрайчазинг 2009».

02.11.2009 року у зв’язку з введенням на території України вищого рівня небезпеки поширення грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 та забороною проведення всіх масових заходів, керуючись Постановою КМУ від 30ю10ю2009 року № 1152, позивач листом № 327 повідомив відповідача про відмову від участі у виставці та просив повернути сплачені грошові кошти.

09.11.2009 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути сплачені кошти до 12.11.2009 року.

Станом на день подання позовної основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 87547,56 грн. не сплачена.

Крім того, позивач нарахував відповідачеві три проценти річних у сумі 107,94 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.09 р. було порушено провадження у справі № 40/6 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.01.10.

У судове засідання 19.01.2010 року представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 40/6 від 14.12.2009 року виконав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, виходячи з наступного.

26.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15/FH, відповідно до п.1 якого відповідач зобов’язався надати позивачеві рекламні послуги під час проведення виставки «Франчайзинг 2009»в період з 03 по 05 листопада 2009 року.

Позивач оплатив відповідачеві вартість зазначених рекламних послуг, а відповідач повністю виконав свої зобов’язання перед позивачем.

За день до проведення виставки, а саме 02.11.2009 року позивач направив відповідачу лист № 327, в якому повідомив, що позивач відмовляється від участі у виставці.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що відмова позивача в односторонньому порядку від договору, не є підставою для зобов’язання відповідача повернути сплачені кошти в сумі 8 7547,56 грн та нараховувати 3% річних, оскільки відсутнє прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача.

У судовому засіданні 19.01.2010 за клопотанням представника відповідача у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 28.01.2010.

У судове засідання 28.01.10 представники сторін з’явились, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, представник відповідача надав додаткові докази по справі, проти позову заперечував в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.01.10 суд оголосив перерву до 02.02.2010 для оголошення рішення.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідок їх недійсність.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст. 639 ЦК України).

Виходячи з вимог положення ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Укладення між позивачем та відповідачем договору про надання послуг підтверджується матеріалами справи, а саме: 1) виставлення відповідачем позивачу рахунків № 15-1/FH від 26.10.2009 на суму 8 3129,93 грн (рекламні послуги –участь у виставці «Франчайзинг 2009»), № 15/FH-Т1 від 19.10.2009 на суму 1 008,00 грн (відшкодування витрат за підвішування об’єктів 1-ї категорії), № 15/FH-S1 від 21.10.2009 на суму 2 329,63 грн (проведення семінару), № 15/FH-Т2 від 21.10.2009 на суму 1 080,00 грн (відшкодування витрат за підведення напруги 380 В); 2) факт сплати зазначених рахунків з боку позивача згідно платіжних доручень № 4153 від 27.10.2009 на суму 1 008,00 грн. , № 4152 від 27.10.2009 на суму 1 080,00 грн, № 4151 від 27.10.2009 на суму 2 329,63 грн, № 4150 від 27.10.2009 на суму 40 000,00 грн, № 4149 від 27.10.2009 на суму 43 129,93 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, та наявні у матеріалах справи докази, а також факт односторонньої відмови позивача від договору, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Форнетті-Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Україна»про стягнення основного боргу в сумі 87 547,56 грн, 3% річних в сумі 107,94 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно з п.3 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Позивачем надмірно сплачено витрати по сплаті державного мита розмірі 683,45 грн, що відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 42, 32, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України; ст.ст. 525, 651 ЦК України; ст.ст. 193 ГК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна»(17000, Чернігівська область, селище Козилець, вул. Комсомольська, 125 р/р 260045792 в ЧОД ВАТ «Райффайзенбанк «Аваль»м. Чернігів МФО 353348 код ЄЄДРПОУ 32858983) надмірно сплачено державне мито у розмірі 683,45 грн (шістсот вісімдесят три гривні сорок п’ять копійок).

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 03.02.2010р.