Рішення № 8369526, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/2501.02.10 За позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Презенс»

про стягнення 8899,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Галіцина М.П. –представник за довіреністю № 0005 від 11.01.2010р.

від відповідача: Вировій О.М. –представник за довіреністю № 016/1 від 01.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Презенс»заборгованості за договором № 16/132 на виконання науково-дослідних робіт від 01.03.2008р. в розмірі 8899,00 грн., в т.ч. 7500,00 грн. основного боргу, 873,00 грн. пені, 414,00 грн. збитків від інфляції, 112,00 грн. 3 % річних та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір, відповідно до якого позивач здійснив на користь відповідача наукові дослідження, за які відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/25, розгляд справи призначено на 01.02.2010р.

В судовому засіданні 01.02.2010р. представник позивача надав суду копію виписки з банківського рахунку згідно з якою відповідач 20.11.2009р. сплатив на користь позивача основний борг в розмірі 7500,00 грн.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в якій зазначив, що станом на 01.02.2010р. відсутня заборгованість перед позивачем.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2010р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 березня 2008 року між Національним аграрним університетом та ТОВ «Презент»було укладено договір № 16/132 на виконання науково-дослідних робіт.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008р. № 945 «Питання Національного аграрного університету»Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України, що також підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (копія в матеріалах справи).

П. 1.1. договору передбачено, що позивач дає завдання, а відповідач за плату зобов’язався провести за завданням замовника такі наукові дослідження: вивчити біологічну ефективність нових елементів в технологіях захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів.

Згідно з п. 2.1. договору за виконані науково-дослідні роботи за цим договором відповідач перераховує на рахунок виконавця відповідно до Протоколу погодження договірної ціни науково-дослідних робіт (додаток № 3, що є невід’ємною частиною цього договору) кошти у сумі 10000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1667,00 грн.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Факт виконання робіт позивачем по справі на суму 10000,00 грн. підтверджується підписаними та погодженими у двосторонньому порядку Актами приймання-передачі № 75 від 30.05.2008р., № 76 від 31.07.2008р., № 77 від 30.09.2008р., № 78 від 31.12.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно з п. 2.2. договору оплата може здійснюватися за весь обсяг науково-дослідних робіт з обов’язковим перерахуванням авансу у розмірі 25% від ціни таких робіт протягом місяця з моменту укладання договору або поетапно згідно з календарним планом. Оплата окремих етапів робіт здійснюється замовником за розрахунками виконавця відповідно до кошторису-калькуляції (додаток № 4) на підставі рахунків виконавця з доданими актами приймання-здачі окремих етапів робіт.

Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом 30 днів з дня підписання акта приймання-здачі науково-дослідних робіт (п. 2.3. договору).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем 20.11.2009р. було сплачено позивачу 7500,00 грн. за виконані роботи, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

З вищевикладеного вбачається, що відповідач виконав умови договору щодо оплати вартості науково-дослідних робіт і на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості ТОВ «Презенс»вже було перераховано позивачу суму боргу в розмірі 7500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Національного університету біоресурсів і природокористування України про стягнення з ТОВ «Презенс»заборгованості в розмірі 7500,00 грн.

Окрім суми основного боргу позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 873,00 грн. пені, 414,00 грн. збитків від інфляції, 112,00 грн. 3 % річних.

Відповідно п. 2.3. договору остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом 30 днів з дня підписання акта приймання-здачі науково-дослідних робіт.

Судом встановлено, що виконані науково-дослідні роботи були прийняті відповідачем в травні, липні, вересні і грудні 2008 року, а отже у відповідності до вимог п. 2.3. договору відповідач мав розрахуватись з підрядником до 30.06.2008р., 31.08.2008р., 30.10.2008р. та 31.01.2009р., проте відповідач в порушення умов договору розрахувався за виконані науково-дослідні роботи лише 20.11.2009 року.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 111,58 грн. та інфляційні витрати в розмірі 405,00 грн. за період з 01.02.2009р. по 31.07.2009р. за розрахунком суду, оскільки позивач при нарахуванні 3% річних та інфляційних невірно визначив дату початку нарахування вказаних санкцій. Так, з урахуванням п. 2.3. договору у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних з 01.02.2009р.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі ст.. 230, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахункам позивача становить 873,00 грн. Суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати виконаних позивачем науково-дослідних робіт.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 873,00 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 629, 892, 894 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Презенс» (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10; ідентифікаційний код 25271467 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15; ідентифікаційний код 00493706) 111 (сто одинадцять) грн. 58 коп. 3% річних, 405 (чотириста п’ять) грн.. 00 коп. збитків від інфляції, 5 (п’ять) грн.. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 13 (тринадцять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.