Рішення № 8369244, 22.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/79422.01.10 За позовомПриватного підприємства «ФРУТ –СЕРВИС»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»

простягнення 15705,58 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:          

від позивача: Памбук О.М. –директор;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Приватне підприємство «ФРУТ –СЕРВИС»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»про стягнення 15705,58 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 33 від 30 жовтня 2007 року.

Ухвалою від 24.11.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.12.2009 року.

В судове засідання 14.12.2009 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 14.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 22.01.2010 року

В судовому засіданні 22.01.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2010 року не з’явився, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.01.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2007 року між Приватним підприємством «ФРУТ –СЕРВИС», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 33 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник передає, а дистриб’ютор приймає та оплачує товар в асортименті (далі - товар), з ціллю подальшого продажу клієнтам на території, на яку поширюються повноваження дистриб’ютора, а саме на території: м. Києва та області (далі –регіон). В подальшому можливо розширення території продажу дистриб’ютора по додатковій згоді сторін.

Відповідно до пункту 1.2 Договору асортимент, ціна товару, умови поставки, упаковка, штрих –коди, виробник зазначає в специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата партії поставленого товару здійснюється дистриб’ютором в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на основі наданих при поставці видаткової накладної, податкової накладної, підписаних уповноваженими постачальниками дистриб’юторами у відповідності з Додатковими умовами поставки або замовлення.

Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що строк оплати товару дистриб’ютором складає 45 (сорок п’ять) календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № 177 від 30.11.2007 року на суму 11093,46 грн., № 189 від 13.12.2007 року на суму 11106,18 грн., № 163 від 31.10.2007 року на суму 14337,48 грн., № 169 від 16.11.2007 року на суму 10278,10 грн., № 8 від 11.01.2008 року на суму 15341,87 грн., № 17 від 23.01.2008 року на суму 15392,21 грн., № 46 від 22.02.2008 року на суму 18706,00 грн., № 48 від 29.02.2008 року на суму 14410,60 грн., № 38 від 08.02.2008 року на суму 21062,90 грн., № 69 від 14.03.2008 року на суму 20384,60 грн., № 79 від 24.03.2008 року на суму 34150,00 грн., № 96 від 04.04.2008 року на суму 28599,00 грн., № 110 від 16.04.2008 року на суму 20009,90 грн., № 118 від 24.04.2008 року на суму 23164,90 грн., № 147 від 28.05.2008 року на суму 26670,00 грн., № 153 від 12.06.2008 року на суму 192,00 грн., № 165 від 22.07.2008 року на суму 19354,22 грн., № 170 від 07.08.2008 року на суму 22884,20 грн., проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв’язку в останнього виникла заборгованість в сумі 8384,17 грн. на доказ чого надано банківські виписки та акт звірки взаєморозрахунків.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 8384,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 8384,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати або поставки товарів, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 8.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4360,96 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 6.3 та 8.3 Договору, дати поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3205,73 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2960,45 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням пункту 6.3 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2342,72 грн., перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт» (місцезнаходження: 02140, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Гришка, буд 8 –Б, кв. 6; фактична адреса: 08325, Київська обл., Бориспільський р –н, с. Щасливе, вул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 31571793) на користь Приватного підприємства «ФРУТ –СЕРВИС»(місцезнаходження: 65011, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р –н, пров. Онілової, буд. 9, кв. 10; фактична адреса: 65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Люстдорфская дорога, буд. 170, кв. 25, код ЄДРПОУ 34736741) 8 384 (вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 17 коп. - основного боргу, 3 205 (три тисячі двісті п’ять) грн. 73 коп. –пені, 2342 (дві тисячі триста сорок дві)грн. 72 коп. – інфляційних втрат, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 33 коп. - державного мита та 209 (двісті дев'ять) грн. 36 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

02.02.2010 року