Рішення № 8369102, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/37925.01.10 За позовом Приватного підприємства «Науково –виробнича фірма СВК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томарес»

про стягнення 18682,29 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Зайцев Б.П. (довіреність № 321 від 27.07.2009 р.)

Від відповідача: не з»явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Науково –виробнича фірма СВК»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томарес»(відповідача) про стягнення 18682,29 грн. на підставі Договору №105/11 від 10.06.2009 р., з яких: 17551,94 грн. основного боргу та 1130,35 грн. штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/379 та призначено справу до розгляду на 21.12.2009 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. надав довідку про наявність рахунків № 58/82 від 17.12.2009 р. та оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні. В іншій частині вимоги ухвали суду від 04.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 39/379 не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. надав також Зміни до позовної заяви про невиконання договірних умов і стягнення заборгованості № б/н від 21.12.2009 р., відповідно до яких позовні вимоги підтримав тільки в частині основного боргу в розмірі 17551,94 грн., а отже, фактично зменшив позовні вимоги.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 21.12.2009 р. вищезазначені Зміни до позовної заяви до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у Змінах до позовної заяви, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 17551,94 грн. (основний борг).

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2009 р. не з»явився, вимоги ухвали суду від 04.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 39/379 не виконав, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 25.01.2010 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2010 р. подав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-171 від 20.01.2010 р. стосовно відповідача станом на 20.01.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 25.01.2010 р. повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 04.12.2009 р. та від 21.12.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/379 від 04.12.2009 р. та від 21.12.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-171 від 20.01.2010 р. (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цих ухвал.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/379 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 21.12.2009 р. та 25.01.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2010 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 25.01.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.06.2009 р. між Приватним підприємством «Науково –виробнича фірма СВК»(позивач), визначеним як Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томарес»(відповідач), визначеним як Покупець, був укладений Договір № 105/11 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов»язався передати у власність Покупця продукцію хімічного виробництва або товари народного споживання (надалі –Товар) в асортименті та кількості, встановлених Договором, а Покупець зобов»язався прийняти цей Товар та оплатити за нього визначену Договором грошову суму (ціну).

Згідно п. 2.3 Договору сторони узгодили, що оплата за Товар здійснюється через 14 календарних днів після поставки Товару, шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок Продавця або будь –якою іншою формою оплати, що не заборонена законодавством України.

Зобов»язання Продавця по строкам передачі Товару, номенклатурі, кількості та якості товарів вважаються виконаними з моменту підписання накладної уповноваженими представниками Продавця та Покупця (п. 3.6 Договору). Перехід права власності на Товар відбувається після підписання сторонами документа про передачу Товару Покупцю (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору Покупець зобов»язаний оплатити придбаний Товар у строк, встановлений Договором.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 Договору останній вступив в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 10.06.2010 р. та підлягає пролонгації у разі узгодження сторонами.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 17551,94 грн., що підтверджується видатковими накладними № 532 та № 533 від 13.06.2009 р. та відповідними податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Товар у вищенаведеній сумі отриманий уповноваженим представником відповідача (директором ТОВ «Томарес»Садовенко С.А.) на підставі довіреності серії НББ № 524197 від 12.06.2009 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

На твердження позивача, відповідач у встановлений пунктом 2.3 Договору строк розрахунок за поставлений Товар не здійснив.

24.07.2009 р. та 10.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензіями № 320/СВК та «406 /СВК стосовно погашення останнім заборгованості у сумі 17551,94 грн. за поставлений Приватним підприємством «Науково –виробнича фірма СВК»товар згідно Договору № 105/11 від 10.06.2009 р.

Відповідач відповіді на вищенаведені претензії позивача не надав, заборгованість у сумі 17551,94 грн. не погасив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № 105/11 від 10.06.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зібрані у справі докази, а саме: видаткові накладні № 532 та № 533 від 13.06.2009 р. приймаються судом у якості належних доказів отримання уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності серії НББ № 524197 від 12.06.2009 р. спірного Товару на суму 17551,94 грн.

З урахуванням положень пункту 2.3 Договору судом встановлено, що строк виконання зобов’язань щодо оплати Товару, поставленого позивачем відповідачу згідно накладних накладні № 532 та № 533 від 13.06.2009 р. на підставі Договору станом на час вирішення спору є таким, що настав (13.06.2009 р. - поставка Товару, оплата здійснюється через14 календарних днів після поставки Товару, а отже, до 27.06.2009 р.)

Проте, заборгованість по спірним накладним у сумі 17551,94 грн. відповідач, станом на час розгляду спору у господарському суді, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару (п.п. 1.1, 4.2.1 Договору).

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 17551,94 грн. на підставі Договору № 105/11 від 10.06.2009 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того суд враховує, що відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

А тому, сплачене позивачем державне мито в частині зменшення ним на 1130,35 грн. вимог щодо стягнення штрафу, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає. За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 175,52 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 599, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томарес»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7; ідентифікаційний код 31611013, рахунок № 260090005955 в ВАТ ТФБ «Контракт»в м. Києві, МФО 322465), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Науково –виробнича фірма СВК»(49126, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 54, ідентифікаційний код 20257936; рахунок № 26001237951100 в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 305653) 17551,94 грн. (сімнадцять тисяч п»ятсот п»ятдесят одну гривню 94 коп.) основного боргу, 175,52 грн. (сто сімдесят п»ять гривень 52 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.01.2010 р.