Рішення № 8369022, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/38802.02.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія 611»

До                    Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Естрін»

Про                     стягнення 51035,49грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники:

Від позивача           Красій Г.Д.- предст. (дов. від 10.12.2009р.)

Від відповідача          не з’явився

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51035,49грн. (43382,61грн. –основного боргу, 6572,47грн. –пені, 1080,41грн.- 3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов’язання за ковер-нотою АН 4931 СН від 18.01.2008р., яка була укладена в рамках договору №11-01/08/ЕS про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 11.01.2008р., а також витрати по сплаті державного мита –510,83грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/388, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.12.2009р.

У судовому засіданні 16.12.2009р. представник позивача надав суду копії платіжних доручень на підтвердження виплати страхового відшкодування на користь Попової С.М. у розмірі 98602,37грн. без печатки банку у графі «проведено банком»та підпису уповноваженої особи банку.

Представник позивача надав суду уточнений розрахунок пені та 3% річних, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 3947,82грн.-пені та 648,96грн. -3% річних.

Уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

В усних поясненнях представник позивача зазначив, що доказом отримання відповідачем листа позивача (вих. №1603 від 27.11.2008р.) про сплату частки відповідача в рамках факультативного перестрахування є письмові відповіді відповідача, в яких відповідач посилається на реквізити листа позивача.

У судове засідання 16.12.2009р. представник відповідача не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 16.12.2009р. представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 16.12.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 19.01.2010р. представник позивача надав суду платіжні доручення на підтвердження виплати страхового відшкодування на користь Попової С.М. із відміткою банку у графі «проведено банком».

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору у справі №20/388 на більш тривалий строк, ніж встановлено у ст. 69 ГПК України.

Клопотання судом задоволено.

Крім того, представник позивача надав суду довідку про включення до ЄДРПОУ відповідача, відповідно до якої адресою офіційного місцезнаходження відповідача є: м. Київ, просп. Перемоги, 56, кв. 546.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою офіційного місцезнаходження, розгляд справи 19.01.2010р. відкладено.

20.01.2010р. судом одержано клопотання від позивача про забезпечення позову, шляхом направлення арешту на грошові суми, що належать відповідачу.

У судове засідання 02.02.2010р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Відповідно до довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, просп. Перемоги, 26, кв. 546, відповідно, ухвала суду була направлена за вказаною адресою, проте, відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          10.08.2007р. між ЗАТ «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ ПОЛІС», в якості страховика, та Поповою Світланою Михайлівною, в якості страхувальника, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів та страхування громадян від нещасних випадків №0511/01/07/048 серія ТНВ (далі –договір страхування).

Відповідно до п. 1.2. статуту ЗАТ «Страхова компанія 611»в редакції 2009р., який зареєстрований 25.05.2009р., закрите акціонерне товариство «Страхова компанія 611»(позивач) є єдиним правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов’язків закритого акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ ПОЛІС».

Умовами договору страхування об’єктом страхування визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, розпорядженням та користуванням транспортним засобом Toyota Celica, реєстраційний № АН4931СН, номер кузова JTDDR32TX50182636, колір сірий, 2003 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ДАН №022323, видане 1-м Донецьким МРЕВ, його додатковим обладнанням та устаткуванням, а також пов’язані з життям та здоров’ям осіб у разі нещасного випадку.

11.01.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №11-01/08/ЕS про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі –договір перестрахування), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорах факультативного перерстрахування (ретроцесії), а також права та обов’язки сторін, що беруть участь у перестрахування (ретроцесії).

- під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

- під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком на визначених договором факультативного страхування (ретроцесії), ковер-нотом (далі – конкретний договір перестрахування) ризику виконання усіх чи частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика.

- сторона, що передає ризик у перестрахування, надалі іменується перестрахувальник, при цьому перестрахувальник –це або страховик, що прийняв на себе ризик за оригінальним договором страхування (страховим полісом) і передав його в перестрахування, або ретроцедент –якщо сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому перестраховику (ретроцесіонеру) у ретроцесію (тобто подальше перестрахування).

- сторона, що приймає ризик у перестрахування, надалі іменується перестраховик (ретроцесіонер).

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Таким чином, договір перестрахування був укладений позивачем, в якості перестрахувальника, а відповідач, в якості перестраховика.

Відповідно до п..2.1. договору перестрахування пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахування (ковер-ноту, сліпу, оферти). У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і запропоновані умови передачі ризику в перестрахування.

Сторонами в договорі перестрахування наведено визначення поняття «ковер-нот»- це документ, що містить умови перестрахування конкретного ризику і, в разі його підписання сторонами, складає окремий договір факультативного перестрахування такого ризику. При цьому кожний конкретний ковер-нот є невід’ємною частиною цього договору.

Так, 18.01.2008р. між позивачем та відповідачем укладено ковер-ноту №GP/01/ES/08 «Факультативне пропорційне перестрахування», об’єктом страхування визначено майнові інтереси страхувальника Попової Світлани Михайлівни, пов’язані з володінням, розпорядженням та користуванням транспортним засобом Toyota Celica, реєстраційний № АН4931СН, номер кузова JTDDR32TX50182636, колір сірий, 2003 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ДАН №022323, зокрема застраховано ризик у випадку дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

02.07.2008р. страхувальник за договором страхування Попова С.М. звернулася до позивача із заявою-повідомленням про подію (в матеріалах справи), що має ознаки страхового випадку, а саме: пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП, яка мала місце 02.07.2008р. на прос. Миру в м. Донецьку.

Факт події ДТП встановлено в Постанові інспектора відділення з оформлення матеріалів ДТП та дізнання відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2008р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування»страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Пунктом 2.2.5. договору страхування передбачено страховий ризик у випадку ДТП.

Як зазначає позивач, страхувальником були надані всі необхідні документи, передбачені у п.8.2 договору страхування, зокрема: письмове повідомлення про подію, акт огляду транспортного засобу, складений представника позивача до усунення пошкоджень, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У зв’язку з чим позивачем, після встановлення причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, та отримання всіх необхідних документів, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, складено страховий акт №295/221-08/ТНВ від 30.07.2008р. (в матеріалах справи).

Відповідно до п.8.4. договору страхування страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі заяви на страхову виплату (виплату страхового відшкодування) страхувальника (вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.

Згідно пп. 8.5.5. договору страхування страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, з відрахуванням франшизи, якщо вона передбачена договором, але не більше страхової суми, зазначеної в договорі.

Згідно п.8.9. договору страхування страхове відшкодування виплачується в строк до 15 робочих днів після одержання всіх необхідних документів, що підтверджують факт і обставини настання стразового випадку та розмір заподіяних збитків.

На підставі акту №295/221-08/ТНВ від 30.07.2008р. позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 98602,37грн., що підтверджується платіжними дорученнями №001566 від 10.09.2008р. та №001750 від 29.09.2008р.

Відповідно до п.3.3.2. договору перестрахування відповідач зобов’язується брати пропорційну участь або відповідно з прийнятими на себе зобов’язаннями по конкретних договорах непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (страховиком) в результаті розслідування і визначення розміру збитку.

Відповідно до п.7.1. договору перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, відповідач виплачує позивачу частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 15 банківських днів після одержання від позивача документів, передбачених цим пунктом, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування.

Крім того, згідно з ч. 5 п.2.9. ковер-ноти при настанні страхового випадку відповідач зобов’язується перерахувати позивачу відповідну долю страхового відшкодування в межах прийнятого не себе обсягу відповідальності в українських гривнях протягом десяти банківських днів, після отримання від позивача страхового акту.

Додатком №1 до ковер-ноти передбачено відповідальність перестраховика (відповідача) в обсязі 50000,грн. у процентному співвідношенні 47,62% від розміру страхового відшкодування.

Відповідно, позивач визначив, що 47.62% від страхового відшкодування в розмірі 98602,37грн. складає 43382,61грн.

27.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом №1603 з вимогою про виплату частини страхового відшкодування у розмірі 43382,61грн., разом з вимогою позивач надіслав відповідачу копії всіх документів, передбачених п.7.1. договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитку.

18.12.2008р. позивачем було отримано лист відповідача №1487 від 18.12.2008р., в якому останній для прийняття остаточного рішення щодо виплати своєї частки страхового відшкодування просить надати копію Протоколу медичного огляду водія застрахованого транспортного засобу для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп’яніння.

30.04.2009р. відповідачем було отримано другий лист від відповідача №143 від 30.04.2009р., в якому відповідач додаткового просить надати наступні документи:

- належним чином зареєстровану та завірену Довідку органів внутрішніх справи України про дорожньо-транспортну пригоду;

- належним чином зареєстрований та завірений документ про відсутність інших діючих договорів страхування щодо об’єкту страхування Toyota Celica д.н. АН 4931 СН;

- належним чином завірений кінцевий процесуальний документ органів внутрішніх справи за результатами розгляду матеріалів ЖРЗПЗ №4747 від 02.07.2008р року по факту ДТП та завірений висновок судово-медичної експертизи, що здійснювалась відносно громадянки Петренко О.А. (потерпілої внаслідок ДТП).

На прохання відповідача позивачем листом №540 від 08.07.2009р. були надіслані на адресу останнього вищезазначені документи, а також у даному листі позивач вимагав сплатити 43382,61грн. страхового відшкодування, проте відповідач, в порушення умов ч.5 п. 2.9. ковер-ноти, не перерахував позивачу частину страхового відшкодування в сумі 43382,61грн.

У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 43382,61грн. –основного боргу, який виник з причин невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором та ковер-нотою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).

Згідно статті Закону Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частина 1 статті 11 цього ж закону дає поняття «перестрахування», а саме: - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір перестрахування, згідно з п.7.1. умов якого при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, відповідач виплачує позивачу частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 15 банківських днів після одержання від позивача документів, передбачених цим пунктом, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування:

-          страхового акту (його копії) (іншого документа, передбаченого правилами страхування страховика);

-          офіційного висновку (довідку, акту і т.і.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок, якщо необхідність наявності такого висновку передбачено умовами оригінального договору страхування;

-           калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на відбудовні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію;

-          розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестрахувальником;

-          копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку, що підтверджують факт оплати страхового відшкодування або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником страхового відшкодування по конкретному договору страхування;

-          копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником витрат, які були понесені в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати перестрахувальника (якщо в конкретному договорі перестрахування передбачено застереження про «касовий збиток»);

-          розрахунок частини стразового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком.

          Також, сторонами було укладено конкретний договір ковер-ноту, згідно з ч. 5 п.2.9. якої при настанні страхового випадку відповідач зобов’язується перерахувати позивачу відповідну долю страхового відшкодування в межах прийнятого не себе обсягу відповідальності в українських гривнях протягом десяти банківських днів, після отримання від позивача страхового акту.

          Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.7.1. договору перестрахування та ч. 5 п. 2.9. ковер-ноти, позивачем було надіслано відповідачу всі необхідні документи для здійснення відповідачем перерахування на користь позивача частини страхового відшкодування в розмірі 43382,61грн.

          З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що у відповідача станом на час вирішення спору існує заборгованість перед позивачем за договором перестрахування №11-01/08/ЕS від 11.01.2008р. та ковер-нотою №GP/01/ES/08 від 18.01.2008р. в розмірі 43382,61грн.

          Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 43382,61грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання 3947,82грн. –пені та 648,96грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 3.2.6. договору перестрахування позивач має право нараховувати пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи приписи ч.6. ст. 232 ГК України, періодом нарахування пені є 13.01.2009р. –13.07.2009р. –182 дні (шість місяців).

Згідно правильного розрахунку позивача, з відповідача за період з 13.01.2009р. по 13.07.2009р. підлягає стягненню 3947,82грн. пені.

          Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Ознайомившись з розрахунком позивача, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3% річних відповідно до розрахунку позивача в сумі 648,96грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Клопотання позивача від 20.01.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову судом не задоволено, оскільки позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 43382,61грн. –основного боргу, 3947,82грн. –пені, 648,96грн. –3% річних.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Естрін»(м. Київ, просп. Перемоги, 56, кв. 546; м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, оф. 126-а, код ЄДРПОУ 33446966) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія 611»(м. Київ, вул. Московська, 8-б, код ЄДРПОУ 34241389), 43382,61грн. –основного боргу, 3947,82грн. –пені, 648,96грн. –3% річних, 479,79грн. –державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                       В.В. Палій