Рішення № 8369005, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/45816.12.09 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрьоер Україна"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад-Реклама"

про                     стягнення 80 963,57 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача           Риженко Д.М., за дов. б/н від 14.12.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 16.12.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Штрьоер Україна" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад-Реклама" про стягнення 61 005,62 грн. основного боргу, 11 426,54 грн. пені, 7 027,65 грн. інфляційних втрат та 1 503,76 процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті послуг з розміщення зовнішньої реклами, наданих за договором № 01/03-08-1 від 01.03.2008 р.

Ухвалою суду від 04.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/458, розгляд справи призначено на 16.12.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2009 р не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 10.12.2009 р., була завчасно ним отримана 25.11.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 07920281.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрьоер Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рафінад-Реклама" був укладений договір про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами № 01/03-08-1, відповідно до умов якого позивач, як виконавець, зобов’язався провести рекламну кампанію відповідача шляхом розміщення його реклами на рекламоносіях, по затвердженій адресній програмі, в строки і на умовах, визначених у додатках, а відповідач, як замовник, зобов’язався прийняти та оплатити послуги позивача у відповідності з умовами договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено пунктом 4.2. договору, оплата за надані послуги здійснюється до 30 числа поточного місяця рекламної кампанії.

Згідно з п. 4.5. договору безспірними документами для здійснення поточних кінцевих розрахунків між сторонами є акти про завершення робіт за договором. При цьому відповідно до п. 3.1.10. договору позивач після закінчення строків розміщення реклами зобов’язаний надати відповідачу акти про виконання робіт по договору, а відповідач зобов’язаний прийняти виконані роботи, підписати надані позивачем акти про завершення робіт по договору у 3-денний строк з моменту їх отримання, а при наявності зауважень по виконанню робіт, надати їх у письмовому вигляді в той же строк (п. 3.3.5. договору).

На підтвердження надання послуг за договором позивачем наданий акт № ОУ-0001064 від 23.11.2008 р. на суму 6 085,26 грн. та акти №№ ОУ-0001145, ОУ-0001148, ОУ-0001149, ОУ-0001150 від 31.12.2008 р. на суму 56 867,64 грн.

23.12.2008 р. відповідач частково оплатив послуги надані за актом № ОУ-0001064 від 23.11.2008 р. у сумі 1 947,28 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та підписаним сторонами узгодженням призначення платежу № 2 від 23.12.2008 р.

Таким чином, боргу відповідача перед позивачем за надані послуги становить 61 005,62 грн. (56 867,64 грн. + 6 085,26 грн. –1 947,28 грн. = 61 005,62 грн.). Оскільки розмір заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню в розмірі 11426,54 грн. станом на 20.10.2009 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на пункт 6.2.2. договору, яким передбачено, що при недотриманні відповідачем строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пені, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 253,47 грн., виходячи з нижченаведеного розрахунку суду:

Підстава виникненняСума боргу (грн.)Період простроченняК-ть днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

акт № ОУ-0001064 від 23.11.2008 р.4137,9801.12.08 - 01.06.0918312%497,91

акти №№ ОУ-0001145, ОУ-0001148, ОУ-0001149, ОУ-0001150 від 31.12.2008 р.56867,6431.12.08 - 14.06.0916612%6 207,14

56867,6415.06.09 - 30.06.091611%548,42

7 253,47

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 027,65 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 р. по вересень 2009 р. (включно) та 1 503,76 грн. процентів річних.

З огляду на те, що позивачем при розрахунку сум інфляційних втрат безпідставно включено до періоду нарахування індекси інфляцій за місяці, до 30 числа яких мала бути здійснена оплата, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 646,69 грн. за нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

01.12.2008 - 30.09.20094137,981,114471,73

31.12.2008 - 30.09.200956867,641,0915174,96

5 646,69

Позовні вимоги про стягнення 1 503,76 грн. процентів річних підлягають задоволенню за перевіреним судом розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати наданих позивачем послуг та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 75 409,54 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафінад-Реклама" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119 літера А, офіс 12, ідентифікаційний код 34819815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрьоер Україна" (01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, ідентифікаційний код 34616784) 61 005 (шістдесят одну тисячу п’ять) гривень 62 коп. основного боргу, 7 253 (сім тисяч двісті п’ятдесят три) гривні 47 коп. пені, 5 646 (п’ять тисяч шістсот сорок шість) гривень 69 коп. інфляційних втрат, 1 503 (одну тисячу п’ятсот три) гривні 76 коп. процентів річних, 754 (сімсот п’ятдесят чотири) гривні 09 коп. державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) гривень 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 01.02.2010 р.