Рішення № 8368946, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/2501.02.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та

обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної місті

Києві ради

До Фізичної особи –підприємця Ткачук Віктора Олексійовича

Про                     дострокове розірвання договору оренди та виселення

          Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Панкова О.А. –по дов. №52 від 30.12.2009р.          

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради про розірвання договору оренди №495/3 від 01.04.2008 р. та виселення Фізичної особи –підприємця Ткачук Віктора Олексійовича з нежитлового приміщення загальною площею 25,1 кв. м., що розташоване за адресою м. Київ, по вул. Уманська, 47, передавши зазначене приміщення Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно п. 3.8 договору оренди орендар зобов’язався вносити орендну плату (п.п.3.1, 3.7) та інші платежі (п.п.3.5,3.6) щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. В порушення умов договору відповідач не вносить зазначені платежі своєчасно та в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість станом на 01 жовтня 2009р. становить 12 572 грн. 59 коп., що свідчить про порушення умов договору та відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

В судовому засіданні представник Комунального підприємства підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 30.12.2009 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та доказів належного виконання умов договору не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.04.2008 р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної місті Києві (далі позивач) та Фізичною особою –підприємцем Ткачук Віктором Олексійовичем (далі відповідач) було укладено договір оренди №495/3, відповідно до умов якого відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 25,1 кв. м., що розташовано в будинку №47 по вул. Уманській в м. Києві. Фат отримання відповідачем спірного приміщення підтверджується актом прийому –передачі від 01.04.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1 . договору строк дії договору оренди було встановлено з 01.04.2008р. по 09.07.2010 р.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.3.8 договору Орендар (відповідач) зобов’язаний вносити орендну плату (п.п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п.п. 3.5, 3.6) щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

В п. 9.3 договору сторони передбачили, що орендодавець (позивач) має право вимагати дострокового розірвання договору в судовому порядку, якщо орендар (відповідач) несвоєчасно сплачує передбачені договором платежі (п.п. 3.1-3.6).

Згідно з вимогами ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідач в порушення умов договору та вимог ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не сплачує орендну плату та інші платежі позивачу своєчасно та в повному обсязі. Відповідно до наданого позивачем та неоспореного відповідачем розрахунку заборгованість відповідача перед позивача станом на 01 жовтня 2009р. складає 12 572 грн. 59 коп.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу.

На виконання приписів ст. 188 Господарського кодексу України позивач направив на адресу відповідача пропозицію від 17.11.2009р. за №3789/57 про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення та передачу приміщення позивачу.

Відповідно до п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач користується майном в порушення умов договору оренди - в частині сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором..

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Це стосується відповідача яким належними засобами доказування повинен був довести відсутність заборгованості по договору №495/3 від 01 квітня 2008р.

Відповідач доказів належного виконання умов договору в частині оплати орендної плати та інших платежів суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання договору оренди є обгрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права найму спірних приміщень не має, то і підлягає виселенню.

Крім того, з відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України підлягають стягнення на користь позивача судові витрати понесені ним.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди №495/3 від 01.04.2004 року укладений між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради та Фізичною особою - підприємцем Ткачук Віктором Олексійовичем.

Виселити Фізичну особу - підприємця Ткачук Віктора Олексійовича

(м. Київ, вул. Зодчих, 36, кв. 13, код 2672315272) з нежилого приміщення загальною площею 25,1 кв.м. в будинку №47 по вул. Уманській в місті Києві та передати по акту приймання –передачі дане приміщення Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код 35756919).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ткачук Віктора Олексійовича

(м. Київ, вул. Зодчих, 36, кв. 13, код 2672315272) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код 35756919) державне мито в сумі 85 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

СуддяТрофименко Т.Ю.