Рішення № 8368876, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/58026.01.10 За позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальбуд»

простягнення 199736,55 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Гетьман Т.В. –представник за довіреністю № 1д. від 04.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальбуд»про стягнення 199736,55 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 19/08 від 17.04.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 183724,80 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати робіт не виконав.

          Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 183724,80 грн., збитки від інфляції у розмірі 13595,64 грн. та 3 % річних у розмірі 2416,11 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 04.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, позивач в позовній заяві просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, що облікуються на його банківських рахунках.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки у позовній заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на майні відповідача та грошових коштах, що облікуються на його банківських рахунках, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача у судове засідання 01.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 04.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.12.2009 року.

          Представники сторін у судове засідання 21.12.2009 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 01.12.2009 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

          З огляду на те, що нез’явлення представників сторін у судове засідання та неподання ними витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.01.2010 року.

          Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 року, на підставі частини 3 статті 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено на один місяць.

          Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 19.01.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 21.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Беручи до уваги те, що нез’явлення представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 26.01.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.01.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 26.01.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.01.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          На адресу Господарського суду міста Києва повернулася ухвала суду, яка була направлена за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, із зазначенням, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          З огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Оскільки кореспонденція про час та місце проведення судового засідання була направлена відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          17.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстальбуд»(надалі –відповідач) та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі –позивач) укладено договір № 19/08 на виконання робіт з реконструкції стрільбища ГУ «А»СБ України «Конча-Заспа» (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) зобов’язався відповідно до проектної документації та умов договору забезпечити виконання робіт з реконструкції стрільбища ГУ «А»СБ України «Конча-Заспа».

          Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт є твердою і складає 183724,80 грн.

          На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 183724,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за грудень 2008 року від 24.12.2008 року та відповідною довідкою про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Виходячи зі змісту пунктів 11.1 та 11.2 договору оплачувати виконані роботи відповідач зобов’язався на підставі актів типової форми КБ-2в та довідок типової форми КБ-3 протягом трьох банківських днів з моменту їх підписання відповідачем.

          Надана суду довідка про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року не містить дати її підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що вказаний документ був підписаний сторонами в день підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, тобто 24.12.2008 року.

          Враховуючи зазначене, строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за роботи сплив 29.12.2008 року.

          Судом встановлено, що зобов’язання з оплати робіт відповідач не виконав.

          Отже, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 183724,80 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 183724,80 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 13595,64 грн. та 3 % річних у розмірі 2416,11 грн. за період з 04.01.2009 року по 12.06.2009 року.

          Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як зазначалося вище, строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за роботи сплив 29.12.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 30.12.2008 року.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати виконаних робіт складає:

          183724,80 грн. * (102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 %) –183724,80 грн. = 13595,64 грн.

          За перерахунком суду розмір 3 % річних за прострочення оплати виконаних робіт складає:

          183724,80 грн. * 3 % * 160 (з 04.01.2009 року по 12.06.2009 року) / 365 = 2416,11 грн.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 13595,64 грн. та 3 % річних у розмірі 2416,11 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальбуд»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А; ідентифікаційний код 33147990) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 33096517) основну заборгованість у розмірі 183724 (сто вісімдесят три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 80 коп., збитки від інфляції у розмірі 13595 (тринадцять тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 2416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 11 коп., 1997 (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 37 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –01.02.2010 року.