Рішення № 83686966, 15.08.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2595/19

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Горлової Катерини Вікторівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 41 108 грн. 03 коп. за договором про постачання теплової енергії від 01.09.2011 № 1210

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Горлової Катерини Вікторівни заборгованість у розмірі 41 108 грн. 03 коп., з яких: 24 125 грн. 86 коп. - основний борг, 6 268 грн. 53 коп. - пеня, 2 579 грн. 70 коп. - 3% річних, 8 133 грн. 94 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії від 01.09.2011 № 1210.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної і своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Згідно із поштовим повідомленням № 4930008889980 ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі від 25.06.2019 отримана відповідачем 05.07.2019.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (теплопостачальне підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Горловою Катериною Вікторівною (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 1210 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати теплову енергію і сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) у терміни та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених додатком № 1 до договору, для задоволення таких потреб:

- опалення - в опалювальний період (175 діб);

- вентиляції - в опалювальний період (175 діб);

- гарячого водопостачання - протягом року (350 діб);

- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

За п. 3.2. договору обсяг теплової енергії для потреб визначений додатком №1, визначається розрахунковим способом з використанням "Норм та вказівок" і є динамічною величиною, яка змінюється під впливом температурних показників та інших суттєвих факторів, які сторони в момент укладення договору не в змозі передбачити. Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою, визначеною сторонами в додатку № 3 договору

Згідно з пп. 4.2.2. п. 4.2. договору споживач теплової енергії зобов"язується до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати і направити поштою (або іншим засобом) один примірник на адресу теплопостачального підприємства. У разі незгоди із зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії споживач зобов"язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) у письмовому вигляді протягом 5 (п"яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.

Споживач теплової енергії зобов"язується здійснювати звіряння розрахунків на кінець/початок опалювального періоду (пп. 4.2.18. п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток № 2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. У разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного додатком №1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6.2. договору облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: пр. К. Маркса, 70 .

Відповідно до п. 6.5. договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. У разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку, або виходу з ладу комерційних приладів обліку, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством у відповідності до теплового навантаження, визначеного додатком № 1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (у 2-х примірниках), за формою, визначеною сторонами в додатку № 3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7. договору).

Пунктом 6.8. договору передбачено, що споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою додатком №1 до договору, за власним платіжним дорученням із вказаним періодом, за який він сплачується.

Споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 6.9. договору).

За п. 6.10. договору сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.

Згідно з п. 9.4.4. договору в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 01.09.2014, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 11.1. договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1. договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій за цим договором необмежена (п. 11.2. договору).

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами до матеріалів справи не надано.

Отже договір, на який посилається позивач, на час розгляду спору є діючим.

Позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з 01.04.2014 по 30.04.2018 на загальну суму 45 262 грн. 95 коп., що підтверджується актами здачі - приймання теплової енергії, підписаними посадовими особами позивача. Деякі акти підписані також відповідачем, а саме: № 3037 від 30.04.2014, № 8156 від 31.10.2014, № 9014 від 30.11.2014, № 9964 від 31.12.2014, № 1123 від 28.02.2015, № 1972 від 31.03.2015, № 3031 від 30.04.2015, від 31.10.2016, №1210 від 28.02.2017, №1210 від 31.01.2018. Акти № 261 від 31.01.2015, № 8589 від 31.10.2015, № 9445 від 30.11.2015, № 10376 від 31.12.2015, № 205 від 31.01.2016, № 1008 від 29.02.2016, № 1831 від 31.03.2016, № 2682 від 30.04.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, № 1210 від 31.03.2017, № 1210 від 30.04.2017, № 1210 від 30.11.2017, № 1210 від 31.12.2017, № 091210 від 28.02.2018, № 091210 від 31.03.2018, № 091210 від 30.04.2018 - не підписані відповідачем (а.с. 158-185).

Сума у розмірі 45 262 грн. 95 коп. розрахована на підставі рахунків № 3037 від 30.04.2014 на суму 242 грн. 05 коп., № 8156 від 31.10.2014 на суму 362 грн. 72 коп., № 9014 від 30.11.2014 на суму 1 252 грн. 33 коп., № 9964 від 31.12.2014 на суму 2 023 грн. 00 коп., № 261 від 31.01.2015 на суму 2 063 грн. 14 коп., № 1123 від 28.02.2015 на суму 1 709 грн. 59 коп., № 1972 від 31.03.2015 на суму 1 922 грн. 35 коп., № 3031 від 30.04.2015 на суму 487 грн. 09 коп., № 8589 від 31.10.2015 на суму 591 грн. 18 коп., № 9445 від 30.11.2015 на суму 1 419 грн. 46 коп., № 10376 від 31.12.2015 на суму 1 633 грн. 61 коп., № 205 від 31.01.2016 на суму 2 729 грн. 48 коп., № 1008 від 29.02.2016 на суму 2 079 грн. 49 коп., № 1831 від 31.03.2016 на суму 1 471 грн. 07 коп., № 2682 від 30.04.2016 на суму 445 грн. 01 коп., № 1210 від 31.10.2016 на суму 621 грн. 55 коп., № 1210 від 30.11.2016 на суму 1 089 грн. 23 коп., № 1210 від 31.12.2016 на суму 1 662 грн. 62 коп., № 1210 від 31.01.2017 на суму 2 359 грн. 26 коп., № 1210 від 28.02.2017 на суму 2 499 грн. 17 коп., № 1210 від 31.03.2017 на суму 2 000 грн. 65 коп., № 1210 від 30.04.2017 на суму 81 грн. 35 коп., № 1210 від 30.11.2017 на суму 2 454 грн. 05 коп., № 1210 від 31.12.2017 на суму 2 132 грн. 45 коп., № 1210 від 31.01.2018 на суму 2 742 грн. 83 коп., № 091210 від 28.02.2018 на суму 2 557 грн. 43 коп., № 091210 від 31.03.2018 р. на суму 2 964 грн. 82 коп., № 091210 від 30.04.2018 на суму 1 665 грн. 97 коп. (а.с. 130-157).

Відповідач отримав від позивача рахунки на оплату спожитої теплової енергії:

- рахунок за жовтень 2016 вручений 11.11.2016 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за жовтень 2016,

- рахунок за листопад 2016 вручений 20.12.2016 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за листопад 2016,

- рахунок за грудень 2016 вручений 18.01.2017 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за грудень 2016,

- рахунок за січень 2017 вручений 09.02.2017 відповідачу кур`єром, що пі дтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за січень 2017,

- рахунок за лютий 2017 вручений 07.03.2017 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за лютий 2017,

- рахунок за березень 2017 вручений 11.04.2017 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за березень 2017,

- рахунок за квітень 2017 вручений 22.05.2017 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за квітень 2017,

- рахунок за листопад 2017 вручений 11.12.2017 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за листопад 2017,

- рахунок за грудень 2017 вручений 10.01.2018 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за грудень 2017,

- рахунок за січень 2018 вручений 07.02.2018 відповідачу кур`єром, що пі дтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за січень 2018,

- рахунок за лютий 2018 вручений 07.03.2018 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за лютий 2018,

- рахунок за березень 2018 вручений 06.04.2018 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за березень 2018,

- рахунок за квітень 2018 вручений 08.05.2018 відповідачу кур`єром, що підтверджено реєстром вручення рахунків та актів виконаних робіт за квітень 2018 (а.с. 190-202).

Крім того, 21.08.2018 позивач надіслав відповідачу рахунки та акти здачі-приймання теплової енергії за період з 31.01.2015 по 30.04.2016, а також акт звіряння взаємних розрахунків та досудову вимогу (а.с. 203).

18.09.2018 позивач повторно надіслав відповідачу акт звіряння взаємних розрахунків та досудову вимогу (а.с. 204, 205).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії виконав частково, а саме - сплатив 21 136 грн. 21 коп. та станом на 01.04.2014 переплатив 00 грн. 88 коп., у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24 125 грн. 86 коп.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі п. 9.4.4. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 268 грн. 53 коп. за загальний період з 21.05.2014 по 22.11.2018, за кожним місяцем споживання теплової енергії окремо, на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 579 грн. 70 коп. за загальний період з 21.05.2014 по 12.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 8 133 грн. 94 коп. за загальний період з червня 2014 по лютий 2019, за кожним місяцем споживання теплової енергії окремо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про постачання теплової енергії, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлену позивачем теплову енергію за період з 01.04.2014 по 30.04.2018 становить 24 125 грн. 86 коп.

З урахуванням положень п. 6.9. договору та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у розмірі 24 125 грн. 86 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно перерахунку суду 3% річних за загальний період з 21.05.2014 по 12.06.2019 (враховуючи, що прострочення виконання зобов"язання з оплати за березень 2017 розпочалось 20.04.2017, а за квітень 2017 - 20.05.2017) складають 2 054 грн. 53 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, оскільки до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок (за зобов"язаннями з оплати за березень 2017 - квітень 2017, за зобов"язаннями з оплати за квітень 2017 - червень 2017), а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць; двічі включені одні й ті самі місяці за одним зобов"язанням (за зобов"язаннями з оплати за листопад, грудень 2017 - двічі включений серпень 2018); не включено періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), у зв`язку із чим розрахунок інфляційних втрат, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи.

За розрахунком суду інфляційні втрати за загальний період з червня 2014 по лютий 2019 становлять 7 070 грн. 53 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.4.4. договору в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

Господарський суд зазначає, що прострочення виконання зобов"язання з оплати за березень 2017 розпочалось 20.04.2017, у той же час позивач здійснює нарахування пені за цей місяць з 21.04.2016 по 21.10.2016, тобто раніше початку прострочення. У зв`язку з цим судом при перевірці розрахунку пені не прийнято до уваги даний місяць.

Таким чином, згідно перерахунку суду пеня, розрахована на підставі подвійної облікової ставки НБУ (як бере позивач), за загальний період з 21.05.2014 по 22.11.2018 складає 5 697 грн. 46 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 24 125 грн. 86 коп. - основного боргу, 5 697 грн. 46 коп. - пені, 2 054 грн. 53 коп. - 3% річних, 7 070 грн. 53 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горлової Катерини Вікторівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32688148) 24 125 грн. 86 коп. (двадцять чотири тисячі сто двадцять п"ять грн. 86 коп.) основного боргу, 5 697 грн. 46 коп. (п"ять тисяч шістсот дев"яносто сім грн. 46 коп.) пені, 2 054 грн. 53 коп. (дві тисячі п"ятдесят чотири грн. 53 коп.) 3% річних, 7 070 грн. 53 коп. (сім тисяч сімдесят грн. 53 коп.) інфляційних втрат, 1 820 грн. 08 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять грн. 08 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 15.08.2019

Суддя І.А. Рудь