Рішення № 83686964, 16.08.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2470/19

За позовом Комунального підприємства "Земград" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.О.", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування витрат на примусовий демонтаж рекламного засобу в сумі 10 155 грн. 60 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.О." витрати на примусовий демонтаж рекламного засобу у розмірі 10 155 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані самовільним розміщенням відповідачем зовнішньої реклами на будинку без отримання дозволу на таке розміщення. Оскільки відповідач самостійно не демонтував рекламні засоби, позивач вжив заходів щодо їх примусового демонтажу та понесені у зв”язку з цим витрати склали 10 155 грн. 60 коп., які відповідач має відшкодувати позивачу.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 18.06.2019, що направлялась на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку “Повернуто за закінченням встановленого строку зберігання”.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 18.06.2019 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 12.06.2019).

За визначенням п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради (позивач) відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.02.2004 за № 325, (зі змінами) (далі – Порядок) є комунальною установою, від імені якої відповідно до законодавства України реалізується господарська компетенція органів місцевого самоврядування у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпрі.

Предметом діяльності підприємства згідно цього Порядку та Статуту Комунального підприємства "Земград" Дніпровської міської ради є, зокрема: здійснення заходів щодо впорядкування розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі та формування системного підходу до її розміщення; здійснення організаційних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами; здійснення заходів щодо поліпшення зовнішнього вигляду рекламно-інформаційного простору міста на виконання рішень та/або розпоряджень органів місцевого самоврядування міста Дніпра; обстеження та облік зовнішньої реклами на території м. Дніпра; здійснення контролю щодо розташування та демонтажу рекламних засобів на території міста; організація демонтажу рекламних засобів із залученням сторонніх організацій або власними силами.

Позивач зазначає, що у ході інспекторського обстеження зовнішньої реклами у м. Дніпрі він встановив, що рекламні засоби у розмірах 3100x7500 мм та 3100x5500 мм (рекламні засоби на будинку) у кількості 2 од., за адресою: АДРЕСА_1 , 48, є самовільно розташованими рекламними засобами (розташованими без наявності чинного дозволу). Зміст рекламних засобів: «ВИЛКУЛ.2019. БУДУЩЕЕ - ЧЕЛОВЕКУ ТРУДА! ...», «ВИЛКУЛ.2019.ВОССТАНОВИМ СТАБИЛЬНОСТЬ...».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.К.О." (відповідач) є власником будівлі АДРЕСА_1 , на якій розміщені незаконні рекламні засоби (а.с. 42).

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.02.2019 за № 226 "Про демонтаж рекламних засобів" зобов`язано позивача вжити заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій), розташованих із порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, згідно з переліком у додатку до рішення, зокрема і рекламні засоби, що розташовані за адресою: вул. Старокозацька, 48 (а.с. 43, 44).

Демонтаж двох рекламних засобів відповідача було проведено 20.02.2019 підрядною організацією – ТОВ "Видавничий дім "Платонов" відповідно до умов договору від 16.04.2018 № 16-04/18 (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 21.12.2018), укладеного між позивачем та ТОВ "Видавничий дім "Платонов".

20.02.2019 позивач та ТОВ "Видавничий дім "Платонов" склали і підписали акт примусового демонтажу рекламних засобів, розташованих на території міста з порушенням встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами (а.с. 49-51).

Сума понесених витрат позивача, пов`язаних з примусовим демонтажем рекламних засобів відповідача, розрахована на підставі додатку № 1 до договору (Специфікація) про розмір ціни за послуги (у залежності від різновиду рекламної конструкції та її розташування). Вартість послуги виведення з експлуатації, послуги з демонтажу рекламних засобів, зокрема рекламних конструкцій, розташованих на будинках, спорудах, на мостах, естакадах складає 210 грн. 00 коп. за кв.м.

21.02.2019 позивач та ТОВ "Видавничий дім "Платонов" склали і підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 на суму 51 256 грн. 80 коп. (а.с. 52).

Позивач на підставі виставленого ТОВ "Видавничий дім "Платонов" рахунку-фактури № СФ-0000028 від 21.02.2019 сплатив останньому 51 256 грн. 80 коп. за послуги з демонтажу рекламних засобів, що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 27.02.2019 (а.с. 53, 54). У зазначену суму оплати входить у тому числі оплата за демонтаж рекламних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 48.

Позивач зазначає, що відповідач повинен відшкодувати йому витрати, пов”язані з демонтажем рекламних засобів, розташованих на будинку (2 одиниці), у розмірі 10 155 грн. 60 коп. з ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію за № 115/2-05 від 28.02.2019 про відшкодування понесених позивачем витрат та надав рахунки на оплату (а.с. 57-64).

Однак 05.04.2019 конверт разом з претензією повернутий позивачу підприємством зв"язку з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення у зв”язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Оскільки відповідач не відшкодував позивачу витрати, пов”язані з демонтажем рекламних засобів, розташованих на будинку (2 одиниці), у розмірі 10 155 грн. 60 коп., останній звернувся з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Законом України "Про рекламу" визначено засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до положень цього Закону зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 статті 16 цього Закону визначені відносини, пов`язані з розповсюдженням зовнішньої реклами, зокрема встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2003 № 2067, визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про вибори Президента України" передвиборна агітація може проводитися у таких формах, зокрема розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами. Юридичні та фізичні особи - розповсюджувачі зовнішньої реклами, які надають рекламні засоби (носії зовнішньої реклами) для розміщення агітаційних матеріалів (політичної реклами), повинні забезпечити рівний доступ та рівні умови для кандидатів на пост Президента України.

Пунктом 8.1.15 Порядку встановлено, що розміщення зовнішньої реклами без дозволів вважається самовільним, рекламні засоби підлягають демонтажу в порядку, встановленому виконавчим комітетом міської ради.

Пунктом 1.4.4. Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 за № 1148 (зі змінами), передбачено, що демонтажу підлягають самовільно розташовані рекламні засоби (рекламні засоби, розташовані без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у разі скасування дозволу, після закінчення строку дії дозволу - якщо строк дії дозволу не продовжено).

Згідно з п. 2.3. Положення примусовий демонтаж рекламних засобів здійснюється у випадках, передбачених пунктами 1.4.1, 1.4.4.-1.4.9. цього Положення, на підставі рішення виконавчого комітету міської ради про демонтаж рекламних засобів.

Відповідно до п. 2.2. Положення демонтаж рекламного засобу може здійснюватися без попереднього надання розповсюджувачу зовнішньої реклами попередження про усунення порушення порядку розміщення зовнішньої реклами. Без надання цього попередження можуть бути демонтовані рекламні засоби, які розташовано без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

За п. 2.12. Положення оплата вимушених витрат КП "Земград", пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та зберіганням рекламного засобу, здійснюється на підставі рахунків, що надаються заявнику КП "Земград".

Як вже зазначалось вище, демонтаж самовільно розміщених відповідачем двох рекламних засобів було проведено 20.02.2019 підрядною організацією – ТОВ "Видавничий дім "Платонов" відповідно до договору від 16.04.2018 № 16-04/18 (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 21.12.2018), укладеного між позивачем та ТОВ "Видавничий дім "Платонов".

Позивач на підставі виставленого ТОВ "Видавничий дім "Платонов" рахунку-фактури № СФ-0000028 від 21.02.2019 сплатив останньому 51 256 грн. 80 коп. за послуги з демонтажу рекламних засобів, що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 27.02.2019. У зазначену суму оплати входить у тому числі оплата за демонтаж рекламних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 48.

Тобто матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на проведення демонтажу рекламних засобів відповідача у розмірі 10 155 грн. 60 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду господарське правопорушення складається з чотирьох елементів, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів такий вид господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, до учасників господарських відносин не застосовується.

Отже, в розумінні вищезазначених норм, обов”язок відповідача відшкодувати витрати з демонтажу рекламних засобів, понесені позивачем, є обов”язком відшкодувати збитки, оскільки саме з винних дій відповідача, що полягають у незаконному розміщенні зовнішньої реклами (без отримання дозволу), позивач був вимушений вжити заходів з примусового демонтажу рекламних засобів та відповідно понести витрати на оплату послуг підрядної організації.

28.02.2019 позивач надіслав відповідачу претензію за № 115/2-05 від 28.02.2019 про відшкодування понесених позивачем витрат та надав рахунки на оплату (а.с. 57-64).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Конверт разом з претензією за № 115/2-05 від 28.02.2019 повернутий позивачу підприємством зв"язку з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення 05.04.2019, отже днем пред`явлення вимоги є 05.04.2019.

Таким чином, строк для відшкодування відповідачем витрат позивача на проведення демонтажу рекламних засобів у розмірі 10 155 грн. 60 коп. є таким, що настав 12.04.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.О." (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 9, код ЄДРПОУ 36876587) на користь Комунального підприємства "Земград" Дніпровської міської ради (49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна, 55, код ЄДРПОУ 24241808) 10 155 грн. 60 коп. (десять тисяч сто п”ятдесят п”ять грн. 60 коп.) витрат на примусовий демонтаж рекламного засобу, 1 921 грн. 00 коп. (одну тисячу дев"ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 16.08.2019

Суддя І.А. Рудь