Рішення № 8368621, 29.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/2129.01.10 За позовом          Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничої фірми           "АІС Медесан", м. Київ

До          Державного комітету статистики України, м. Київ

Про          стягнення заборгованості 226 375,04 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Ярощук П.А. - пред. по довір., Бурдаков В.М. –директор

Від відповідача          Михайлова Л.А. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 226 375,04 грн. заборгованості за Договором № 128 від 08.11.2007р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником договірних умов розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.01.2010р.

В судовому засіданні 14.01.2010р. було оголошено перерву до 22.01.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 22.01.2010р. було оголошено перерву до 29.01.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу не заперечував, проте, у задоволенні пені, інфляційних та судових витрат просив суд відмовити мотивуючи тим , що оплата боргу можлива лише за умови виділення бюджетних призначень на зазначені цілі .

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як підрядником, і відповідачем, як замовником, було укладено Договір підряду № 128 від 08 листопада 2007 року про капітальний ремонт частини будинку за адресою м. Київ, вул. Шота Руставелі, 5.

Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 31.03.2008р. сторонами було узгоджено вартість завершального етапу робіт, згідно додаткової угоди № 5 від 19.12.2008р. узгоджено вартість завершального етапу робіт та було остаточно узгоджену загальну вартість робіт в сумі 2 009 871,80 грн.

Відповідно до вимог Договору, підрядник повністю виконав роботи. Зокрема, було виконано роботи на загальну суму 222 099,60 грн., що підтверджується Актом № 12 від 19.12.2008р. на суму 92 594,40 грн. та Актом № 13 від 19.12.2008р. - на суму 129 505,20 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов’язань.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та визнаються судом як безумовне підтвердження зазначених фактів та обставин і дій виконаних сторонами.

Проте зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно зазначених актів замовник виконав лише частково та сплатив36 465 грн.

Таким чином, сума основного боргу підтверджується наведеними даними та розрахунком позивача і становить 185 634,60 грн.

Сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та підписано Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого сторони узгодили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає –185634,60 грн. Акт звірки також залучено до матеріалів справи .

Відповідно до ст. 854 ЦК України замовник зобов’язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 21991,34 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

Також, на суму боргу позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 18749,10 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідач основний борг по суті визнав, щодо відсутності підстав для задоволення іншої частини позовних вимог, суду належних доказів не надав.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Керуючись ст. 837 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комітету статистики України (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 3, ідентифікаційний код 00013633) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Будівельно-виробнича фірма "АІС Медесан" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 47Г, ідентифікаційний код 19015346), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі –185634 (сто вісімдесят п’ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі –18749 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок дев’ять) грн. 10 коп., 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 75 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 01 лютого 2010 року.