Рішення № 8368588, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/47626.01.10 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 До Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.» про стягнення 17768,62 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю

Від відповідача Саєнко Ю.М. представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 13 448,00 грн. заборгованості за Договором про надання транспортних послуг від 08.01.2008, 367,84 грн. 3% річних, 1819,00 грн. інфляційних втрат, 1613,17 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 172,81 грн. та послуг інформаційно технічного забезпечення судового процесу-315,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 було порушено провадження в справі № 47/476 та призначено її до розгляду на 24.11.2009.

В судовому засіданні 24.11.2009 було оголошено перерву до 01.12.2009, а в судовому засіданні 01.12.2009 до 26.01.2010, про що повідомлено представників сторін під розписки, які наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 26.01.2010 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов Договору про надання транспортних послуг від 08.01.2008 не було здійснено оплату за надані позивачем послуги в сумі 13480,00 грн. вартості здійснених перевезень, здійснення яких підтверджується талонами замовника на перевезення, а фактичне надання послуг з перевезення та їх прийняття відповідачем Актом № 11 від 20.10.2008 приймання здавання робіт на суму 13 480,00 грн.

В судовому засіданні 26.01.2010 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. Відповідач у письмовому відзиві на позов в обґрунтування заперечень посилався на те, що при нарахуванні позивачем штрафних санкцій не було враховано наступне: нарахування слід здійснювати з 24.10.2008, а не з 23.10.2008, не враховано вимоги ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а також застосовано при нарахуванні пені подвійну облікову ставку НБУ, що суперечить вимогам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», якими встановлено відповідальність у вигляді облікової ставки НБУ. В заперечення вимог про стягнення основного боргу в сумі 13448,00 грн. посилався на те, що за даними бухобліку відповідача заборгованість перед позивачем в сумі 13448,00 грн. не значиться.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008 між позивачем ФОП ОСОБА_1, як перевізником, і відповідачем ТОВ «Т.М.М.», як замовником, було укладено Договір про надання транспортних послуг б/н (далі-Договір б/н від 08.01.2008), який підписано перевізником (позивачем) та замовником (відповідачем) та посвідчено печаткою відповідача, оригінал якого було досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

Умовами Договору б/н від 08.01.2008 сторони погодили, що перевізник (позивач) зобовязується за заявками замовника (відповідача) надавати транспортні послуги, а замовник (відповідач) зобовязується оплатити надані послуги (п.1.1), вартість наданих послуг визначається за фактично виконаному обсягу робіт, згідно шляхової документації (п. 4.1), загальна сума послуг визначається сторонами згідно п. 4.1 договору та оформлюється актами виконаних робіт (п. 4.2), розрахунок за надані послуги проводиться замовником (відповідачем) у строк не більше 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт (п. 4.3), перевізник (позивач) та замовник (відповідач) у випадку невиконання обовязків за даним договором несуть матеріальну відповідальність згідно вимог чинного законодавства України (п. 5.1).

Згідно наданих позивачем копій шляхових листів № 026766, № 026767, № 026768, № 026770, № 026771, № 026772, № 026773, № 026774, ним було здійснено на замовлення відповідача відповідні перевезення за маршрутами.

Відповідно до Акту № 11 від 20.10.2008 приймання здавання робіт згідно Договору б/н від 08.01.2008, складеного між замовником (відповідачем) та перевізником (позивачем), який підписано замовником (відповідачем) та перевізником (позивачем) і посвідчено печаткою замовника, позивачем згідно умов Договору б/н від 08.01.2008 було здійснено за замовленнями відповідача, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень надані позивачем послуги перевезення згідно шляхових листів № 026766, № 026767, № 026768, № 026770, № 026771, № 026772, № 026773, № 026774 загалом на суму 13480,00 грн.

Відповідно до претензії позивача № 1 від 06.07.2009, адресованої відповідачу, позивач просив відповідача погасити заборгованість за надані послуги з перевезення по Договору б/н від 08.01.2008 на суму 13480,00 грн., які відповідачем прийняті, про що між сторонами складено Акт № 11 від 20.11.2008 на суму 13480,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідач відповіді на претензію № 1 від 06.07.2009 не надав і заборгованість в сумі 13480,00 грн. за надані послуги не погасив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як перевізник умови Договору б/н від 08.01.2008 виконав належним чином, а саме: ним було надано на замовлення відповідача послуги перевезення загалом на суму 13480,00 грн., які відповідачем було прийнято на зазначену суму без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується копіями шляхових листів № 026766, № 026767, № 026768, № 026770, № 026771, № 026772, № 026773, № 026774 та Актом № 11 від 20.10.2008 на суму 13480,00 грн. Але відповідачем всупереч п. 4.3 Договору б/н від 08.01.2008 не було здійснено оплату наданих позивачем послуг з перевезення на суму 13480,00 грн. у строк не більше 3 банківських днів після підписання Акту № 11 від 20.11.2008, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору б/н від 08.01.2008 існує непогашена заборгованість за надані позивачем, але не оплачені відплвідачем послуги з перевезення загалом в сумі 13480,00 грн., позивачем надано належні та допустимі докази щодо наявності зазначеної заборгованості у відповідача перед позивачем, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги перевезення законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 13480,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг з перевезення по Договору б/н від 08.01.2008 367,84 грн. 3% річних, 1819,00 грн. інфляційних втрат та 1613,17 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов?язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення та застосування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за порушення виконання зобов?язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону, що зокрема встановлено і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». А оскільки умовами Договору б/н від 08.01.2008 між позивачем та відповідачем не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобовязання у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання зазначеного договору, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 1613,17 грн. пені не є законною, і задоволенню не підлягає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобовязання перед позивачем по Договору б/н від 08.01.2009 по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення загалом на суму 13480,00 грн. належним чином у визначений договором строк не виконав, оплата заборгованості в сумі 13480,00 грн. у визначений п. 4.3 Договору б/н від 08.01.2008 строк, а саме: 3 банківських дня з моменту підписання Акту № 11 від 20.10.2008 приймання здавання робіт на суму 13480,00 грн., тобто у строк до 23.10.2008 включно та станом на момент вирішення спору погашена ним не була, прострочення відповідачем свого зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення відбувалось з 24.10.2008 по 20.09.2009 (дата, визначена позивачем самостійно у позові як гранична щодо нарахування), що складає 331 день, а тому вимоги позивач в цій частині є законними, обгрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Посилання відповідача на те, що до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають застосуванню вимоги ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України, оскільки штрафними санкціями в розумінні зазначених статей є неустойка, штраф, пеня, а інфляційні втрати та 3% річних є правовим наслідками прострочення виконання грошового зобовязання за увесь час прострочення і не є штрафними санкціями, а тому до них не підлягає застосуванню вимоги ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, згідно розрахунку суду:

Розмір 3% річних складає:

13480,00 грн. х 3%/ 365 х 331 день = 366,75 грн., і який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розмір інфляційних втрат, з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендации относительно применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел», складає:

13480,00 грн. 101,5% (індекс інфляції у листопаді) х 102,1 % (індекс інфляції у грудні 2008) х 102,9% (індекс інфляції у січні 2009) х 101,5% (індекс інфляції у лютому 2009) х 101,4% (індекс інфляції у березні 2009) х 100,9% (індекс інфляції у квітні 2009) х 100,5% (індекс інфляції у травні 2009) х 101,1% (індекс інфляції у червні 2009) х 99,9% (індекс інфляції у липні 2009) х 99,8% (індекс інфляції у серпні 2009) х 100,8% (індекс інфляції у вересні 2009) 13480,00 грн. = 1762,84 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 13480,00 грн. основного боргу, 366,75 грн. 3% річних та 1762,84 грн. інфляційних втрат. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України зайво сплачених 79,00 грн. в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених квитанцією № 2069597 від 25.09.2009.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»(код ЄДРПОУ 14073675; місцезнаходження: 03146 м.Київ, Святошинський р-н., вул. Чаадаєва, буд. 2-Б) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1) суму основного боргу в розмірі 13480 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., 366 (триста шістдесят шість) грн. 75 коп. 3% річних, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 84 коп. інфляційних витрат, а також 156 (сто пятдесят шість) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 207 (двісті сім) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1) зайво сплачених 79 (сімдесят девять) грн. 00 коп. в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених квитанцією № 2069597 від 25.09.2009.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленного відповідно до вимог статті 84 Господарського поцесуального кодексу України.

Суддя С.Р.Станік Дата підписання рішення 01.02.2010