Рішення № 8368417, 13.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/43413.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод

будівельних виробів "Моноліт"

до Виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою

відповідальністю "Оніксбуд"

про стягнення 116 744,59 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                    Кваша В.Ю., за дов. № 1 від 11.01.2010 р.

                    Яненко О.М., за дов. № 2 від 11.01.2010 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 13.01.2010 р. за згодою представників позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оніксбуд" про стягнення 89851,87 грн. основного боргу, 13 747,34 грн. інфляційних втрат, 2 525,70 грн. процентів річних та 19 497,68 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором купівлі-продажу № 38 від 18.03.2008 р.

Ухвалою суду від 26.10.2009 р. порушено провадження у справі № 54/434, розгляд справи призначено на 25.11.2009 р.

У судовому засіданні 25.11.2009 р. представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Позивачем у судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач зменшив суму позовних вимог. Згідно з розрахунком позивача нова ціна позову становить 116 744,59 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

Також представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання 25.11.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 13.01.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2010 р. повторно не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" та Виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оніксбуд" був укладений договір купівлі-продажу № 38, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов’язався поставити відповідачу товар, вказаний в накладних, які будуть надаватися при реалізації, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти і розрахуватись за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок згідно виставлених рахунків, або іншим, не забороненим законодавством України, шляхом.

Як свідчать умови договору, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач за період з 07.08.2008 р. по 06.11.2008 р. поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, на суму 170 573,77 грн. та надав послуги з перевезення товару на суму 9 278,10 грн.

Факт передачі-приймання товару засвідчений наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаних представниками позивача та відповідача. Повноваження представника відповідача на отримання товару відповідно до п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей суворої звітності серії ЯПЛ № 711858 від 07.08.2008 р., ЯПЛ № 711890 від 06.11.2008 р., ЯПЛ № 711884 від 06.11.2008 р.

Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття послуг, які підписані представниками позивача і відповідача та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок за товар відповідач проводить шляхом попереднього перерахування грошових коштів на р/р позивача, протягом 3-ох банківських днів з дати виставлення рахунку для оплати. Однак пунктом 3.3. договору визначена можливість відвантаження товару з відстрочкою оплати на три банківські дні.

06.10.2009 р. сторонами було підписане доповнення № 1 до договору, згідно з п. 2 якого відповідач проводить повну оплату товару, вказаного в п. 1 доповнення, в строк до 23.10.2008 р.

Як свідчать виписки з банківського рахунку позивача, відповідач лише частково оплатив поставлений товару, перерахувавши позивачеві 90000 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009 р. в розмірі 89851,87 грн.

Згідно з довідкою ВАТ "Кредитпромбанк" на поточний рахунок позивача, відкритий у цій банківській установі, за період з 01.01.2009 р. по 16.11.2009 р. грошові кошти від відповідача не надходили.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 89851,87 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач в заяві про уточнення позовних вимог зменшив розмір пені, що була зазначена в позовній заяві, та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 619,68 грн. за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 5.2. договору, згідно з яким у випадку порушення термінів виконання умов договору винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% від недоплаченої суми, або вартості несвоєчасно відвантаженого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду сума пені складає 10 614,83 грн., а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

89851,8701.01.2009 - 15.02.20094612%2717,71

89851,8716.02.2009 - 14.06.200911912%7030,60

89851,8715.06.2009 - 30.06.20091611%866,52

10614,83

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 13 747,34 грн. інфляційних втрат та 2 525,70 грн. процентів річних за період з 23.10.2008 р. по 30.09.2009 р.

Заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 11 770,59 грн., позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 2525,70 грн. за нижченаведеним розрахунком суду.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

24.10.2008 - 30.09.200989851,873423 %2525,701,13111770,59

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 114 762,99 грн.

При вирішенні питання про повернення позивачу 88,78 грн. зайво сплаченого державного мита суд виходить з наступного.

Статтею 8 Декрету КМ України "Про державне мито" визначено випадки, коли сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю. Цією нормою не передбачено такої підстави для повернення державного мита, як зменшення ціни позову з підстав допущення позивачем неточностей при розрахунку розміру пені.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє позивачу у поверненні державного мита.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оніксбуд" (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38/44, ідентифікаційний код 24103288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83-Д, ідентифікаційний код 32326533) 89851 (вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят одну) гривню 87 коп. основного боргу, 10614 (десять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 83 коп. пені, 11 770 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень 59 коп. інфляційних втрат, 2525 (дві тисячі п’ятсот двадцять п’ять) гривень 70 коп. трьох відсотків річних, 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) гривень 62 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) гривню 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 01.02.2010 р.