Рішення № 83683548, 07.08.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5159/18

Провадження № 2/591/553/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором –

встановив:

Позивач 03 вересня 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і свої вимоги мотивує тим, що 13 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 15 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови та правила) та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, станом на 04.05.2018 року, у загальному розмірі 116811,22 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 15000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 13.03.2010 року по 04.05.2017 року - 101811,22 грн., яку позивач разом з судовими витратами просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в письмовій заяві позов підтримав повністю. Просить суд слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савостян Н.В. в судовому засіданні позов не визнала повністю і пояснила суду, що у позивача взагалі відсутні підстави для нарахування заборгованості відповідачу, а тому просить суд в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав:

Судом встановлено, що 13 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 15 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови та правила) та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що є складовою частиною договору, сторонами погоджено базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами 2,5 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (30,00% на рік), розмір та строк внесення щомісячних платежів, а саме 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, станом на 04.05.2018 року, у загальному розмірі 116811,22 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 15000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 13.03.2010 року по 04.05.2017 року - 101 811,22 грн.. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань. Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Зі ст. 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню. У той же час, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. З огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, тобто, з 01.02.2017 року по 04.05.2017 року, а вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими. Окрім того, ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний із певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою. Так, згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Останній платіж, спрямований на погашення заборгованості, було здійснено 27.12.2014 року у розмірі 500 грн..

Отже, платіж від 27.12.2014 року свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Так, з 26 січня 2015 року (щомісячний платіж до 25 числа місяця, наступного за звітним) почався заново відлік позовної давності за вимогами про повернення кожного чергового щомісячного платежу, а з 1 лютого 2017 року (строк дії пластику картки 01/17, тобто до 31 січня 2017 року включно) почався перебіг строків позовної давності, щодо повернення кредиту в повному обсязі, який, відповідно сплине 1 лютого 2020 року.

Тобто, в межах строку загальної позовної давності, за три роки до дня звернення до суду (позовна заява зареєстрована 03.09.2018 року) та з урахуванням викладеного, розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача, за спірний період, розраховується наступним чином:

Розрахунок 30,00 % річних за період з 02.09.2015 року по 31.01.2017 року (кількість днів - 518) на суму заборгованості 15 000,00 грн. (15 000,00 х 30% х 518/360 = 6 475,00 грн.). Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 13.03.2010 року у розмірі 21475,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за наданим кредитом; 6475,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 215 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 598, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 13 березня 2010 року у розмірі 21475 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) – 215 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2019 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО