Вирок № 83683177, 14.08.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 1423/11382/2012

Провадження № 1-о/490/15/2019

У Х В А Л А

06 серпня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - Алєйнікова В.О.,

суддів - Скрипченко С.М.

- Тішка Д.А.

при секретарі - Сасік Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву засудженого

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кам`янка Очаківського району миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув неповну середню освіту,

про перегляд за ново виявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, яким, зокрема, він визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі, -

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив переглянути за нововиявленими обставинами вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, яким, зокрема, він визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі.

2. Під час здійснення судового провадження за нововиявленими обставинами засуджений пояснив, що вважає такою обставиною факт винесення 02 лютого 2017 року Європейським Судом з Прав Людини рішення у справі "Кулік проти України", яким визнав застосування недозволених методів ведення досудового розслідування, зокрема - застосування фізичного та психологічного насильства до обвинувачених - порушенням права на справедливий суд.

В зв`язку із таким засуджений вказував, що під час досудового розслідування обставин вчинення ним злочину відносно нього застосовувалось психологічне та фізичне насильство, на чому він наголошував під час розгляду справи у суді першої. апеляційної та касаційної інстанції, але ці його доводи належним чином не були перевірені та не перевірялись. Засуджений також зазначав, що вже після розгляду справи відносно нього він неодноразово звертався із заявами до правоохоронних органів, у яких зазначав про застосування до нього фізичного насильства. Ці заяви розглядались прокуратурою Миколаївської області неналежним чином, що неодноразово підтверджувалось ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва про скасування постанов про закриття кримінального провадження з цих обставин. Зрештою, слідчим суддею Чернієнком С.А. була винесена ухвала, у якій був визначений перелік слідчих дій, що мали б бути проведеними, але ця також не була виконаною, про що він щойно дізнався, та звернувся до слідчого судді із черговою скаргою, яка наразі не розглянута.

Наполягаючи на тому, що відносно нього застосовувався фізичний тиск та незаконні методи ведення слідства, неприпустимість чого визнана згаданим рішенням у справі "Кулік проти України", засуджений просив переглянути ухвалений відносно нього вирок, замінивши призначене йому покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Захисник під час кримінального провадження за нововиявленими обставинами позицію її підзахисного підтримала.

3. Прокурор під час судового провадження за нововиявленими обставинами просив вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а заяву засудженого про його перегляд за нововиявленими обставинами - без задоволення.

При цьому прокурор посилався на безпідставність поданої заяви, а також на те, що вказані засудженим обставини відповідно до вимог діючого законодавства не є нововиявленими.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

4. Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, зокрема, ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі.

5. З тексту вироку вбачається, що під час судового розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_2 вказував про те, що під час досудового слідства на нього чинився психологічний та фізичний тиск, його били працівники Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з метою отримати від нього показання певного змісту, та суд надав оцінку цим посиланням обвинуваченого /том 11, а.с. 413зв./.

6. Не згодившись з таким вироком, 24 грудня 2012 року засуджений ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі він, окрім іншого, зазначав про таке /далі - мовою оригіналу/:

"В материалах дела есть акт судебно-медицинской экспертизы от 14.05.12 г. по факту имеющихся у меня телесных повреждений состоянием на 14.03.12 г. когда они были зафиксированы в день моего поступления в СИЗО г.Николаева.

Данные телесные повреждения были мне причинены сотрудниками уголовного розыска Центрального райотдела милиции, которым была поставлена задача заставить меня дать "признательные" показания с целью отвести всяческие подозрения от ОСОБА_4 "

/том. 12, а.с. 41/

30 травня 2013 року апеляційний суд Миколаївської області залишив вказаний вирок Центрального районного суду міста Миколаєва без змін.

У відповідній ухвалі апеляційного суду, окрім іншого, зазначалось:

"Суд правильно віднісся критично до показань ОСОБА_2 про те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства, і він був змушений себе обмовляти, так як з цього приводу проводилася перевірка і працівниками прокуратури з цього приводу прийняте процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 , а це рішення ніким не оскаржено."

/том. 12, а.с. 125зв./

7. Не згодившись з такими вироком суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду, 04 вересня 2013 року засуджений ОСОБА_3 подав на нього касаційну скаргу.

В касаційній скарзі він, окрім іншого, зазначав про таке /далі - мовою оригіналу/:

"Апеляційний суд виносячи ухвалу вказував: що до моїх показів про те, що під час досудового слідства до мене застосовувались недозволені методи і було порушене моє право на захист, треба відноситись критично, оскільки з цього приводу проводилась перевірка і прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, за моєю заявою, і це рішення ніким не оскаржено.

Хочу зазначити, що перевірка за даними фактами проводилась вже тричі, при цьому працівники прокуратури так і не дійшли чіткого зрозумілого висновку про те, де, ким, коли, з якою метою і за яких обставин були спричинені числені тілесні ушкодження виявлені у мене 14.03.12 р. у день переведення мене до СІЗО м. Миколаєва, що на момент їх отримання я був затриманий за підозрою у вчиненні злочину і був під повним контролем правоохоронних органів…"

/том. 12, а.с. 148/

03 червня 2014 року Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив вказані вирок Центрального районного суду міста Миколаєва та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області без змін.

У відповідній ухвалі касаційного суду, окрім іншого, зазначалось:

"При перевірці справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про застосування недозволених методів слідства. Як видно з матеріалів справи, ці доводи були предметом ретельної перевірки як місцевим судом, так й апеляційним судом і також не знайшли свого підтвердження"

/том. 12, а.с. 215./

8. 02 лютого 2017 року Європейський Суд з Прав Людини ухвалив остаточне рішення у справі "Кулік проти України", але про обставини справи відносно ОСОБА_3 у вказаному рішення не йдеться.

9. ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд попередніх судових рішень саме за нововиявленими обставинами, та на підставі цієї заяви судом було відкрите кримінальне провадження саме за нововиявленими обставинами.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

10. Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

11. Відповідно до частини 2 статті 459 Кримінального Процесуального Кодексу України нововиявленими обставинами, які визнаються "підставами, обумовленими обставинами важливого та вимушеного характеру" є лише:

1)штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2)скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

3)інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

При цьому відповідно до частини 5 цієї статті перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

12. В цьому випадку зміст заяви ОСОБА_3 та зміст вказаних ним підстав ретельно встановлювався під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Так, ОСОБА_2 була надана можливість особисто висловити ці підстави безпосередньо у суді під час здійснення судом провадження за нововиявленими обставинами.

При цьому судом засудженому був призначений захисник та йому було надано достатньо часу для формулювання своєї позиції у суді.

Суд також відзначає, що протягом фактично наданого обвинуваченому часу /2 місяців/ обвинувачений не просив суд про ознайомлення його з матеріалами справи; до того ж, формулювання обставин, які не були відомі суду, але існували на час судового провадження повторного ознайомлення з матеріалами кримінального провадження об`єктивно не потребує. З огляду на таке, безпосередньо під час судового засідання 06 серпня 2019 року в задоволенні клопотання засудженого про відкладення судового розгляду та надання йому часу на ознайомлення з матеріалами справи засудженому було відмовлено.

Суд також відзначає, що із приводу змісту його заяви ОСОБА_3 був ретельно допитаний у суді, та мав можливість чітко та зрозуміло висловити свою позицію із приводу поданої ним заяви, користуючись при цьому послугами захисника.

13. Встановлення у такому порядку позиції засудженого щодо наявності, на його думку, нововиявлених обставин призводить до такого.

Засуджений прямо заявляє, що підставою для його звернення до суду та, зрештою, обставиною, яку він вважає нововиявленою, стало рішення Європейського Суду з Прав Людини від 02 лютого 2017 року у справі "Кулік проти України".

Разом із цим, зі змісту його пояснень у суді вбачається, що обставиною, яка суттєво зумовила його звернення до суду, є також стверджуваний ним факт застосування до нього заборонених засобів під час досудового розслідування.

З метою недопущення порушення прав засудженого суд розгляне обидві ці обставини із точки зору їх відповідності вимогам до нововиявлених обставин.

14. Говорячи про згадане засудженим рішення Європейського Суду з Прав Людини, суд відзначає, що воно вочевидь не свідчить:

-ані - про обставини отримання доказів в межах цієї справи;

-ані - про скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку;

-ані - про інші обставини, що мають відношення саме до цієї справи

адже ніякі обставини справи, що розглядаються, вказаним рішенням не встановлені.

Ймовірно, посилаючись на це рішення, засуджений намагається стверджувати, що вказаним рішенням визначений порядок (спосіб) оцінки обставин розслідування та розгляду справи стосовно нього.

Але в такому разі згадане рішення може бути сприйняте, як акт, прийнятий після розгляду справи стосовно ОСОБА_2 .. В силу ж наведених вище прямих приписів закону перегляд рішення в зв`язку з його прийняттям не допускається.

15. Що ж стосується тверджень засудженого про застосування відносно нього недозволених методів ведення слідства /зокрема - фізичного та психічного насильства/, то обставини, про які він посилається, як випливає з наведених вище доказів, були відомі суду першої, апеляційної та касаційної інстанції та перевірялись цими судами.

Про штучне створення або підроблення доказів же або скасування судового рішення у цих посиланнях не йдеться взагалі.

Отже, ці обставини не є нововиявленими.

16. Більше того, ані у своїй заяві, ані під час її розгляду засуджений не посилається на суттєві для суті кримінального провадження стосовно нього обставини /а саме - на обставини, що мають відношення до події злочину, його складу та причетності обвинуваченого до нього/, які внаслідок стверджуваної ним судової помилки були встановлені неповно або невірно.

Таке доводить, що, звертаючись з цією заявою, засуджений не має на виправлення стверджуваних "недоліків судочинства", але - лише вимагає повторного судового розгляду "просто тому, що має на меті добитися нового її вирішення", зокрема - заміни обраного відносно нього внаслідок розгляду справи виду покарання.

За такого задоволення цієї заяви суперечить принципам юридичної визначеності та остаточності судових рішень, через що не є можливим.

З огляду на таке суд вважає що подана ОСОБА_2 заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 467, 369- 372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви заяви засудженого

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кам`янка Очаківського району миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув неповну середню освіту,

про перегляд за ново виявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, яким, зокрема, він визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі, - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів.

Головуючий суддя =Алєйніков В.О.=

Судді =Скрипченко С.М.=

=Тішко Д.А.=