Рішення № 8367943, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/47217.12.09 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Ютам»

до товариства з обмеженою відповідальністю „Русьенергомонтаж-Україна”

про стягнення 123 845,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кривіцький Г.К. –представник за довіреністю № 11 від 28.01.2008 року;

від відповідачів: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Ютам»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Русьенергомонтаж-Україна” про стягнення 123 845,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Ютам»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Русьенергомонтаж-Україна” (відповідачем) був укладений договір № 05/01/01 на поставку холодильного обладнання, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку на склад в м. Києві холодильного обладнання, перелік та комплектація якого викладена в специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов’язався сплатити за обладнання відповідно до умов цього договору.

На виконання умов договору № 05/01/01 позивач 13.03.2009 року передав відповідачу згідно видаткової накладної обладнання на суму 303000,00 грн., за яку відповідачем було сплачено позивачу 212000,00 грн.

Таким чином станом на день подання позову розмір заборгованості відповідача за договором № 05/01/01 становить 91000,00 грн., крім того позивач просить стягнути 30300,00 грн. пені, 3% річних в сумі 725,50 грн. та суму боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 1820,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2009 року порушено провадження у справі № 33/472 і призначено до розгляду на 28.09.2009 року.

У судове засідання 28.09.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/472 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 02.07.2009 року виконав, подав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача значиться інша адреса, а саме:01032 м. Київ, вул. Старовокзальна, 24, оф.4. Також представник позивача подав заяву про продовження строку розгляду справи

Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 10.11.2009 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, а також для належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання на його юридичну адресу.

Судове засідання, призначене до слухання на 10.11.2009 року, у зв’язку із перебуванням судді Мудрого С.М. на лікарняному не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено на 17.12.2009 року.

У судове засідання 17.12.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/472 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 17.12.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

05.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Ютам»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Русьенергомонтаж-Україна” (відповідачем) був укладений договір № 05/01/01 про поставку холодильного обладнання.

Відповідно до п.1.1 договору № 05/01/01 від 05.01.2009 року постачальник (позивач) зобов’язується здійснити поставку на склад в м. Києві холодильного обладнання.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов’язується сплатити за обладнання на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору № 05/01/01 від 05.01.2009 року вартість обладнання складає 303000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з п.2.2 договору № 05/01/01 від 05.01.2009 року розрахунки по цьому договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до Інструкції НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»наступним чином:

П. 2.2.1 першу оплату вартості холодильного обладнання, що поставляється за цим договором, в розмірі 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ, що діє на момент виконання договору –покупець здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору.

П.2.2.2 друга оплата вартості холодильного обладнання, що поставляється за цим договором, в розмірі 153000,00 грн., в т.ч. ПДВ, що діє на момент виконання договору –протягом 3-х банківських днів з моменту після письмового повідомлення постачальником про готовність відвантаження обладнання зі складу.

13.03.2009 року вказане холодильне обладнання було передане відповідачу згідно видаткової накладної № РН-035 від 13.03.2009 року за довіреністю ЯПИ № 801034, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався за виготовлену продукцію на суму 212000,00 грн.(15.01.09 платіж на суму 149000,00 грн., 13.02.09 платежі на суму 30000,00 грн. та 33000,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку позивача.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за поставлене позивачем, але неоплачене відповідачем обладнання в сумі 91000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору № 05/01/01 від 05.01.2009 року передбачено, що у випадку нездійснення покупцем оплати, відповідно до умов п. 2.2.1, п. 2.2.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожний день прострочення, проте загальна сума неустойки не повинна перевищувати 10% вартості обладнання, що поставляється за цим договором.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки поставка обладнання відбулась 13.03.2009 року, то період прострочення виконання зобов’язання відповідачем починається з 19.03.2009 року.

Судом здійснено перерахунок розміру пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

9100019.03.2009 - 14.06.20098812.0000 %5265.53

9100015.06.2009 - 22.06.2009811.0000 %438.79

Загальна сума пені за перерахунком суду становить 5704,32 грн. та підлягає стягненню. Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок розміру трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

9100019.03.2009 - 22.06.2009963 %718.03

За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 718,03 грн. та підлягає стягненню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)

19.03.2009 - 22.06.2009910001.0252275.00

Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 1820,00 грн.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п.2 ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 1820,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 246,03 грн., на відповідача –992,42 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 78,13 грн., на відповідача –234,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Русьенергомонтаж-Україна” (01032 м. Київ, вул. Старовокзальна, буд.24, офіс 4, код ЄДРПОУ 34531376) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Ютам»(юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; фактична адреса: 04655, м. Київ, просп.Московський, 24А, р/р 2600330477 в АБ „Діамант” м. Києва, МФО 320854, код ЄДРПОУ 21459613) заборгованість в сумі 91000 (дев’яносто одна тисяча) грн. 00 коп., пеню в сумі 5704 (п’ять тисяч сімсот чотири) грн. 32 коп., 3 % річних в сумі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 03 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 992 (дев’ятсот дев’яності дві) грн. 42 коп. та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 26.01.2010 року.