Рішення № 8367867, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/66225.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотех-Пром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій                               

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко С.І. (довіреність від 25.01.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

25.01.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нотех-Пром»(надалі ТОВ «Нотех-Пром», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»(надалі ТОВ «Мастер-Буд», відповідач) суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 49393, 54 грн., 3% річних з простроченої суми, розмір яких становить 2292, 76 грн., пені з розрахунку 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення у розмірі 27287, 36 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором підряду МР № 2 від 11.09.2006р. прострочено оплату виконаних робіт на суму 37379, 94 грн.. З посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення в судовому порядку суму заборгованості разом з нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків, 3 процентів річних.

В судовому засіданні представником позивача повідомлено про сплату відповідачем суми основного боргу, щодо якої заявлено позов.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення боргу в розмірі сплачених коштів не існує, сплата коштів в розмірі 37379, 94 грн. підтверджується банківською випискою за 20.01.2010р., відповідно провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду та позовна заява направлялись на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу ТОВ «Мастер-Буд»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій станом на 02.12.2009р. наявна в матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 11.11.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2006р. між ТОВ «Нотех-Пром»та ТОВ «Мастер-Буд»укладено договір підряду МР № 2 у відповідності з яким підрядник зобовязувався здійснити роботи з монтажу систем опалення, водопостачання та каналізації на об’єкті, що знаходиться за адресою Донецька обл., Шахтарський район, с. Нижня Скринька база Відпочинку, відповідно до робочої проектно-кошторисної документації, а замовник (відповідач у справі) зобовязувався прийняти виконані роботи та оплатити роботи їх у порядку та на умовах передбачених договором (п. 1.1 договору); предметом договору є роботи з монтажу систем опалення, що передбачені сторонами у робочій документації та затверджені у відповідній додатковій угоді до договору.

Додатками № 1, 2, 3 до договору є кошторис робіт в якому визначені склад та обсяги робіт, що виконуються підрядником по договору, вартість монтажних робіт по об’єкту, кошторис (специфікація використовуваного матеріалу).

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується актами здачі-приймання робіт від 26.12.2006р. № ПП-0000001 на суму 146865, 49 грн., № ПП-0000003 на суму 10350, 80 грн., № ПП-0000004 на суму 5405, 56 грн., від 03.09.2007р. № ПП-0000039 на суму 17482, 72 грн., від 27.12.2007р. № ПП-0000047 на суму 12307, 92 грн., № ПП-0000049 на суму 30 568, 68 грн., а накладною № РН-0000006 від 29.03.2007р. підтверджується вартість поставлених на користь відповідача матеріалів в загальній сумі 315979, 84 грн.. Копії зазначених документів у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Акти здачі-приймання робіт підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Згідно з п. 13.1, 13.2 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 30 грудня 2007р.; закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як про те погоджено сторонами в договорі (п. 7.6) у разі виконання робіт до закінчення встановленого терміну, замовник зобовязувався оплатити виконані роботи протягом 5 робочих днів з дати підписання акту прийому робіт.

Підтвердженням оплати виконаних робіт та використаних матеріалів при виконанні робіт за договором є банківські виписки що у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи. Станом на 31.12.2007р. сторонами складено акт звірки згідно з яким заборгованість відповідача складала 37379, 94 грн., і вказана сума погашена відповідачем 20.01.2010р., що свідчить про порушення відповідачем встановленого договором строку розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 7.6 Договору МР № 2 від 11.09.2006р. остаточний розрахунок за виконані по договору роботи, враховуючи підписання акту виконаних робіт 27.12.2007р. настав 07.01.2008р., розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту прийому виконаних підрядних робіт.

За таких обставин, в періоді з 08.01.2008р. виникає право на нарахування штрафних санкцій у відношенні суми заборгованості що залишилась несплаченою в сумі 37379, 94 грн..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 10.4 Договору МР № 2 від 11.09.2006р. при простроченні сплати грошових коштів на умовах договору, замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Розрахунок пені в сумі 27287, 36 грн. здійснений позивачем при поданні позовної заяви, а також уточнений розрахунок в сумі 13681, 06 грн. (проведений за період півроку) судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені без урахування обмежень по розміру встановленому чинним законодавством за ставкою 0,2% передбаченою договором і визначена позивачем сума в чотири, а то і в п’ять разів перевищує суму пені в разі її розрахунку за подвійною обліковою ставкою пені.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 11.11.2009р. позивача зобов’язано надати письмове обгрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначити підстави нарахування пені більше ніж за півроку.

          Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, і через невиконання вимог суду, заявлені позивачем вимоги про стягнення у нарахованих сумах пені є необґрунтованими, у зв’язку з чим, з огляду на ст. 33 ГПК України, визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають, і при цьому судом жодним чином не заперечується наявність права позивача нарахувати та заявити до стягнення з відповідача суму пені, і такі вимоги можуть бути задоволені боржником в силу положень закону (або ж договору) шляхом їх сплати в добровільному порядку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем у періоді з 08.01.2008р. сума інфляційних збитків за вказаний період згідно розрахунку суду складає 11006, 59 грн..

          Згідно розрахунку суду сума 3% річних за період прострочення з 08.01.2008р. по 31.09.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 1 941, 77 грн. та у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

          Розрахунки позивача судом не прийняті, оскільки є завищеними, виконані невірно, жодні положення закону не передбачають здійснення розрахунку інфляційних збитків на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, а як про те встановлено судом вище відсутніми є підстави вважати відповідача таким що прострочив оплату в періоді з 01.01.2008р. по 07.01.2008р. та нараховувати в цей період інфляційні збитки, 3% річних на суму боргу.

Факт прострочення сплати суми заборгованості в розмірі 37379, 94 грн. за договором МР № 2 від 11.09.2006р. у періоді до 31.09.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну оплату виконаних робіт) підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим, виходячи із здійснених розрахунків, позов підлягає задоволенню частково.

Заявлена до стягнення з відповідача сума понесених витрат на юридичні послуги в розмірі 5 000 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Договір про надання юридичних послуг № Ю-36 від 30.09.2009р. укладено позивачем з юридичною фірмою ТОВ «Адвокат»яке не є адвокатом в розумінні наведених положень, а кошти в розмірі 5 000 грн. сплачені позивачем за отримання юридичних послуг згідно з рахунком № 10 від 30.09.2009р. який свідчить про оплату юридичних послуг отриманих підприємством, і не підтверджує пов’язаність таких з підготовкою, поданням та розглядом позовної заяви по даній справі.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 789, 74 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 646, 21 грн..

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі за заявленими вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»суми основного боргу в розмірі 37379, 94 грн..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»(юрид. адреса: 03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня 97-а, кв. 42; адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська 2, корпус «Ярослав»оф. 601; з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32373845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотех-Пром»(юрид. адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 31/27, літера «А», ідент. код 34431711) 11006, 59 грн. (одинадцять тисяч шість гривень 59 копійок), 1941, 77 грн. (одну тисячу дев’ятсот сорок одну гривню 77 копійок) 3% річних, 646, 21 грн. (шістсот сорок шість гривень 21 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 29.01.2010