Ухвала суду № 83678211, 16.08.2019, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1270/19

Провадження № 2/366/500/19

У Х В А Л А

16 серпня 2019 року суддя Іванківського районного суду Київської області Тетервак Н.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

В своїх позовних вимогах позивач просить: Визнати недійсними та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 24.12.2008 № 1571 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» та від 13.09.2010 № 1693 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність»; Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

- серія НОМЕР_1 від 25.12.2008, що посвідчує право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером НОМЕР_2 ;

- серія НОМЕР_3 від 25.12.2008, що посвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером НОМЕР_4 ;

- серія НОМЕР_5 від 12.10.2010, що посвідчує право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером НОМЕР_6 ;

- серія НОМЕР_7 від 12.10.2010, що посвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером НОМЕР_8 ;

Витребувати на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 1,000 га з кадастровим номером НОМЕР_6 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером НОМЕР_4 та площею 1 га з кадастровим номером НОМЕР_8 , які знаходяться в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (доплатити судовий збір).

27 червня 2019 року до суду надійшов лист заступника керівника Броварської місцевої прокуратури із доданим до нього платіжним дорученням про сплату судового збору.

При вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі слід прийняти до уваги наступне.

Як вбачається із позовної заяви керівник Броварської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до відповідачів про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, в якому посилається на те, що інтереси держави порушені тим, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, а Київське обласне управління лісового та мисливського господарство, Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» неналежним чином виконують свої повноваження щодо повернення земельних ділянок протягом тривалого часу, незважаючи на виявлення порушень земельного законодавства Державним підприємством «Іванківське лісове господарство» ще 22.07.2016 року.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.175 ЦПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Відповідно до пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Всі ці докази в своїй сукупності є підставами для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Разом з тим, їх відсутність в силу статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виключає таке представництво.

Отже, стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює підстави та порядок здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Правовий аналіз змісту частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави.

Якщо ж такий орган існує, то в такому разі прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва.

Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважені органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Разом з тим, до позовної заяви не додані документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб в контексті вимог ч. 1 ст. 56 ЦПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», оскільки до матеріалів заяви не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаними органами відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції, а саме прокурором не надано до матеріалів позовної заяви документів, що підтверджують повідомлення прокурором громадянина та його законного представника про звернення його до суду з позовом.

За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо пред`явлення позову не дотримано.

Також суд звертає увагу, що у вказаних у позовній заяві додатках відсутні документи, що підтверджують неможливість Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» здійснювати захист інтересів держави самостійно.

В доданих додатках до позовної заяви наявний лист Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства за № 06-46/923 від 03.05.2019 року, з якого слідує, що Управлінням неодноразово при формуванні бюджетного запиту планувалися кошти на сплату судового збору, які згідно кошторису на зазначені цілі не виділялися; відповідно не було можливості вжити заходів щодо повернення лісових ділянок у державну власність.

Також, наявний лист Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» за № 223 від 19.04.2019 року, відповідно до якого відповідних заходів реагування не вживалось у зв`язку з відсутністю коштів на судовий збір.

Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» є підприємством, яке займається господарською діяльністю та отримує прибутки від своєї діяльності, тому посилання позивача на відсутність коштів щодо сплати судового збору суд вважає безпідставним, оскільки дані відповіді підприємств нічим не обґрунтовані.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

На підставі викладеного, враховуючи, що провадження у справі не відкрито, вважаю, що відповідно до наведених положень ст.185 ЦПК України, належить повернути прокурору вказану позовну заяву з доданими до неї документами.

Роз`яснити, що згідно ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Одночасно слід роз`яснити, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» вправі самостійно звернутися до суду із позовною заявою.

Керуючись ст.ст.175, 185, 260, 353 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Позовну заяву Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, - вважати неподаною і повернути позивачеві.

Роз`яснити прокурору, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Роз`яснити прокурору передбачене п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» право звернення до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу Іванківського районного суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Н.А. Тетервак