Рішення № 8367803, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/36911.12.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс» До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння торгівлі»

Про                              стягнення 12 729, 54 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Пінтійська Н.І.–предст. (дов. №108 від 01.10.09 р.)

Від відповідача          Гнєзділов О.Ф. - предст (дов №18 від 10.11.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сприяння торгівлі" про стягнення грошових коштів у розмірі 12 729,54 грн. (12 599 грн. –основний борг, 130,54 грн. –пеня, 14,50 грн. –3% річних) внаслідок не виконання відповідачем умов Договору-заявки № 10/8 від 18.03.2009 р.

Ухвалою суду від 11.09.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/369 та призначено розгляд справи на 09.10.2009 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 09.10.2009 р. не направив, натомість 06.10.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Клопотання (вих. № 06/10/09 від 06.10.2009 р.) про відкладення розгляду справи в зв’язку із тим, що на даний час директор підприємства Холодилова А.О. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а працівник підприємства з правових питань знаходиться у плановій відпустці з 01 жовтня по 25 жовтня 2009 р. Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 09.10.2009 р. відкладено розгляд справи на 13.11.2009 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 11.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/369.

12.11.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Відзив на позов (вих. № 11/11/09 від 11.11.2009 р.), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві.

13.11.2009 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 20.11.09 р. призначено розгляд справи на 11.12.09 р.

В судовому засіданні 11.12.09 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.09 р. між сторонами укладено договір № 10/8 про участь у виставці (далі - Договір).

У відповідності з Договором позивач підтвердив свій намір прийняти участь у Міжнародній виставці-ярмарку «АГРО- 2009»та гарантував оплату замовлених послуг.

Згідно Договору вартість наданих послуг становить 12 599, 00 грн.

Згідно рахунку-фактури №9/8 від 18.03.2009р позивач перерахував відповідачу вартість послуг за Договором у розмірі 12 599,00 грн. за участь у виставці.

Після оплати послуг, позивач через засоби масової інформації дізнався, що відповідач не буде приймати участі у виставці у якості упорядника, а отже не зможе виконати свої зобов’язання за Договором.

14.05.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів у розмірі 12 599,00 грн. Факт отримання вимоги відповідачем підтверджується повідомленням про вручення від 21.05.2009р.

Проте, грошові кошти відповідачем позивачу повернуті не були.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 12 599,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 130,54 грн. та 3% річних, що згідно розрахунку становить 14,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вказуючи, що з невідомих причин, Міністерством аграрної політики його не було призначено організатором виставки «АГРО-2009». Однак, з метою забезпечення проведення виставки ним було понесено відповідні витрати (у тому числі і грошові кошти позивача), які сплачені третім особам. Відповідач не міг передбачити цих подій та не міг вплинути на них.

Оскільки неможливість виконання зобов’язань перед позивачем настала не з вини відповідача він просить у задоволенні позову відмовити.

Разом з тим, відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 12 599,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, обов’язковою умовою застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафних санкцій є наявність цих штрафних санкцій у договорі. Як вбачається з тексту Договору, будь-які штрафні санкції за порушення зобов’язань сторонами ним не передбачені. Таким чином вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 14,50 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано. Розрахунок 3% річних відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 14,50 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння торгівлі»(03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 51, код 34480814, р/р 2600011980068 у ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс»(39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Колгоспна, 51, код 30748505, р/р 26000301372673 в філії «Відділення Промінвестбанк»м. Кременчук, МФО 331144) 12 599 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп. основного боргу, 14 (чотирнадцять) грн. 50 коп. 3 % річних, 126 (сто двадцять шість) грн. 14 коп. державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                              Л.В.Прокопенко

Дата підписання 25.12.09 р.