Рішення № 8367706, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/66827.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій          

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Громовий О.В. (довіреність від 01.08.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

27.01.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіс»(надалі ТОВ «Багіс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»(надалі ТОВ «Агроінком», відповідач) стягнення з відповідача 16154, 53 грн. доларів США, яка складається з основної суми боргу в розмірі 25 доларів США, суми індексу інфляції від простроченої поверненню суми передплати в розмірі 11574, 28 доларів США, нарахованих відсотків за незаконне користування грошовими коштами в сумі 1155, 25 доларів США та штрафних санкцій встановлених договором в розмірі 3400 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами контрактом № Л 01-006/1 від 30.08.2007р. позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання не виконані, грошові кошти у повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства не повернуто. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 25 доларів США, яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення суму штрафу за невиконання обов’язку по поверненню передплати, нарахування якого передбачено додатковою угодою № 1 до контракту, інфляційні збитки та три проценти річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 25.08.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2007р. між ТОВ «Агроінком»(Україна) та ТОВ «Багіс»(Росія) підписано контракт № Л 01-006/1 на поставку сільськогосподарської продукції у відповідності з п. 1.1 якого покупець зобов’язувався прийняти і оплатити, а продавець зобов’язувався поставити товар: сільськогосподарську продукцію –льон олійний з визначеною якістю.

За умовами договору кількість поставляємого за контрактом товару складає 3000 тон +/- 10% в опціоні продавця (п. 1.2), загальна сума поставляємого товару складає 1131000 доларів США +/- 10% (п. 2.3).

В силу положень ст. 32 Закону «Про міжнародне приватне право»зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно зі ст. 44 вказаного закону у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є:

1) продавець - за договором купівлі-продажу…

У ст. 47 Закону «Про міжнародне приватне право»визначені сфери дії права, що застосовується до договору, та зокрема: право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює:

1) дійсність договору;

2) тлумачення договору;

3) права та обов'язки сторін;

4) виконання договору;

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору.

          Таким чином, до відносин сторін за укладеним контрактом при вирішенні спору підлягає застосуванню право України, а зазначений контракт за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 3 контракту, згідно з п. 3.1, 3.2 оплата проводиться шляхом банківського переказу вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця в доларах США; покупець проводить передплату за товар згідно виставлених інвойсів.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 340000 доларів США сплачені позивачем у відповідності з положеннями п. 3.1, 3.2 договору на підставі виставленого інвойсу № Л 01-006/1-01 від 30.08.2007р., що підтверджується заявкою на переказ № 18 від 05.09.2007р. з відміткою банку про оплату (копії зазначених документів у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з п. 4.1 контракту товар поставляється залізничним та автомобільним транспортом, строки поставки: до 30.10.2007р..

Через неможливість виконання зобов’язань з поставки льону в обумовленій кількості та відповідної якості у строки вказані в договорі листом за вих. 46 від 21.11.2007р. відповідач зазначив про повернення в добровільному порядку в повному обсязі попередньої оплати та сплату штрафу згідно п. 7.4 контракту, для чого просив надіслати додаткову угоду з відповідними умовами.

Додаткова угода № 1 до контракту була укладена сторонами 21.11.2007р. та згідно з її положеннями (п. 2, п. 3) продавець зобов’язувався оплатити покупцю в добровільному порядку штраф у розмірі 68000 доларів США, а грошові кошти в розмірі 408000 доларів США повинні були бути перераховані на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 робочих днів з моменту підписання, але не пізніше 27 листопада 2007р..

Зобов’язання з повернення передплати та сплати штрафних санкцій відповідачем виконані частково, позивачем отримано суму в розмірі 339975 доларів США як повернення коштів по невиконаному контракту та повернення авансу (підтверджується банківською випискою про рух коштів за договором за 12.12.2007р., 18.12.2007р., 14.03.2008р.); частково також сплачено штрафні санкції в сумі 64600 доларів США, що підтверджується випискою про рух коштів за 18.12.2007р.. Заборгованість відповідача за додатковою угодою № 1 від 21.11.2007р. складає 25 доларів США неповерненого авансу та 3400 доларів США несплачених штрафних санкцій, доказів у спростування вказаної суми боргу суду не представлено та враховуючи відсутність їх сплати станом на час розгляду справи зазначені суми підлягають стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

З посиланням на положення статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем до стягнення з відповідача заявлено суму інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів та визначаються у відношенні знецінення грошової одиниці України, органом статистики індекс інфляції долару США не встановлюється, а розрахунок між сторонами контракту передбачений в доларах США, суд визнає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 16.11.2009р. позивача зобов’язано навести розрахунок 3% річних з урахування кількості днів у 2008р. –366.

          Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК позивачем, не виконані, розрахунки позивача наведені у позовній заяві виконані невірно, у зв’язку з чим не приймаються судом.

          Через невиконання вимог суду, заявлені позивачем вимоги про стягнення у нарахованій сумі 3% річних є необґрунтованими, у зв’язку з чим, з огляду на ст. 33 ГПК України, визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають, і при цьому судом жодним чином не заперечується наявність права позивача згідно ст. 625 ЦК України нарахувати та заявити до стягнення з відповідача 3% річних від суми прострочення, і такі вимоги можуть бути задоволені боржником в силу положень закону шляхом їх сплати в добровільному порядку.

Факт прострочення повернення оплати на умовах додаткової угоди № 1 від 21.11.2007р. матеріалами справи не спростований, у зв’язку з чим, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 25 доларів США неповернутої передплати, 3400 доларів США штрафу.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 200 доларів США та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 42 доларів США витрат по сплаті держмита та 49, 56 грн. витрат сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»(03127, Україна, м. Київ, вул. Голосіївська 7, р/р 26008300122807 в Першій КФ ВАТ «ВіЕйБі Банк»м. Києва, МФО 321637, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30382455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіс»(119590, Росія, м. Москва, вул. Улофа Пальме 1, ідент. код 79330717) 25 доларів США (двадцять п’ять доларів США) неповернутої передплати, 3400 доларів США (три тисячі чотириста доларів США) штрафу, 42 доларів США (сорок два долари США) витрат по сплаті державного мита, 49, 56 грн. (сорок дев’ять гривень 56 копійок) витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 29.01.2010