Рішення № 8367631, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/53816.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український просивловий банк»

прозобов’язання вчинити певні дії

                    СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –не з’явився; від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –відповідач) про зобов’язання виконати обов’язок по писанню коштів у сумі 124551 грн. з поточного гривневого рахунку позивача та зарахувати їх до Державного бюджету України.

22.01.2009 позивач діючи на підставі договору банківського рахунку №30614/01 від 05.12.2005, скориставшись системою клієнт-банк, направив відповідачі платіжне доручення №28 від 22.01.2009, на підставі якого відповідач повинен був списати суму коштів у розмірі 124551 грн. з поточного рахунку позивача та зарахувати їх до державного бюджету України, оскільки вказана сума була сумою податку на додану вартість за грудень 2008 року.

Однак, відповідач списання не провів, а відтак, кошти до Державного бюджету України не надійшли, податкове зобов’язання позивача залишилось непогашеним.

Ухвалою суду від 19.08.2009 було порушено провадження у справі № 34/538, розгляд справи було призначено на 16.09.2009.

Ухвалою суду від 16.09.2009 розгляд справи відкладено на 28.10.2009.

Ухвалою суду від 28.10.2009 розгляд справи відкладено на 18.11.2009.

У судове засідання 18.11.2009 відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім того судом встановлено, що юридичною адресою відповідача є 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26.

Ухвалою суду від 18.11.2009 відкладено розгляд справи на 16.12.2009 та зобов’язано позивача направити на юридичну адресу відповідача копію позовної заяви з доданими до неї документами.

На виконання вимог ухвали суду від 18.11.2009 представник позивача надав докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, на підтвердження чого надав фіскальний чек №6429 від 25.11.2009 та опис вкладення у цінний лист.

Проте, відповідач на призначене судове засідання 16.12.2009 не з’явився, витребуваних судом доказів не надав, будь - яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Юридична адреса відповідача підтверджується наданою позивачем Довідкою з Головного управління статистики у м. Києві вих. №13-915/П-845 від 12.11.2009.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2005 між позивачем та відповідачем укладено договорів банківського рахунку №30614/01.

30.11.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку в іноземній валюті №30614/01.

05.12.2005 між позивачем (Клієнтом) та відповідачем (Банк), відповідно до п.1.1 якого Банк надає Клієнту програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк» (далі –система «Клієнт-Банк») та здійснює за допомогою цієї системи розрахункове обслуговування поточного рахунку Клієнта №260070130614 (далі –Рахунок), передбачене цим Договором у відповідності з чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України, а Клієнт, в свою чергу, використовуючи систему «Клієнт-Банк»для здійснення розрахунків відповідно до «Правил здійснення розрахункового обслуговування клієнтів ТОВ «Український промисловий банк»з використанням системи «Клієнт-Банк».

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2.1 Договору Банк взяв на себе зобов’язання проводити списання з Рахунку Клієнта в межах наявних на ньому коштів. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту за Рахунком Клієнта, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Банком та Клієнтом, в іншому разі виключати розрахункові документи з системи «Клієнт-Банк».При цьому електронні розрахункові документи, які надійшли до Відповідача в операційний час, повинні були виконуватись в день їх надходження, а ті, що надійшли і післяопераційний час - наступний банківський день.

Згідно п.п.2.1.9 п.2.1 відповідач зобов'язався належним чином виконувати умови цього Договору.

Згідно п.2.1.3. Договору, Банк зобов'язався своєчасно виконувати розпорядження Позивача на списання коштів з рахунку.

22 січня 2009 року, позивач, скориставшись системою Клієнт-банк, направив відповідачу платіжне доручення №28 від 22 січня 2009 на суму 124551 грн., для зарахування в рахунок Державного бюджету України податку на додану вартість

У зв’язку з невиконанням Банком свого обов’язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів, позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №274 від 30.01.2009 та просив вжити заходів щодо своєчасного здійснення переказу.

Однак, відповідач вказаний лист проігнорував та залишив без належної уваги.

У подальшому, позивач звернувся до Банку з аналогічним листом за вих. №277 від 11.02.2009 та претензією №256 від 20.03.2009.

Проте, після неодноразових звернень позивача, відповідач грошових коштів не перерахував, на листи позивача жодних пояснень не надав.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку позивача №26007 0130614, залишок коштів на поточному рахунку ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал» станом на 11.11.2009 становить 125290,93 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено договірні зобов’язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, перед позивачем, суд визнає вимогу про зобов’язання списати з поточного рахунку позивача грошові кошти в сумі 124551 грн. та зарахувати їх до Державного бюджету України обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення переказу коштів в сумі 7473,06 грн., нараховану за період з 22.01.2009 до 22.06.2009.

Пунктом 3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»передбачено, що уразі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п.5.1 Договору у разі порушення Банком строків виконання доручення Клієнта на переказ коштів Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі 0,05% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 5% суми переказу.

Постановою Національного банку України «Про призначення в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»тимчасової адміністрації 319/БТ з 21.01.2009 призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009, відповідно до постанови Правління національного Банку України від 05.08.2009 №447 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась під час дії мораторію, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення 1679,18 грн. пені за несвоєчасний переказ коштів.

Що ж стосується введеного у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширювались.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2009 № 447, мораторій на спірні правовідносини, які виникли за договором банківського рахунку не поширюється.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, Печерський район, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) списати з поточного гривневого рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал»(04112, м. Київ, вул. Берлінського, будинок 31, ідентифікаційний код 33398572) №260070130614 грошові кошти в сумі 124551 (сто двадцять чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят одну) грн. та зарахувати їх до Державного бюджету України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, Печерський район, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал»(04112, м. Київ, вул. Берлінського, будинок 31, ідентифікаційний код 33398572) 85 (вісімдесят п’ять) грн. –витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 22.01.2010