Рішення № 8367610, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/464 (11/109-09)11.12.09

За позовом          Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»

до                    Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про                    стягнення 106965,03 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Ємець О.Ю., юр-т, дов. №30-17/51 від 21.07.2009;

від відповідача –Пасацький Ю.О., представник за дов. №13-11-12040 від 18.06.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Херсонської області знаходилась справа №11/109-09 за позовом Держаного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»(далі –позивач) до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі –відповідач) про стягнення 106 965,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.07.2009 у справі №11/109-09 направлено справу №11/109-09 за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 29.07.2009 справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер №34/464(11/109-09), розгляд справи призначений на 26.08.2009.

Ухвалою суду від 26.08.2009 розгляд справи відкладено на 05.10.2009.

Ухвалою суду від 07.10.2009 розгляд справи призначено на 11.11.2009.

Ухвалою суду від 11.11.2009 відкладено розгляд справи на 11.12.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач по закінченні строку вкладу, тобто 24.03.2009 суму вкладу в сумі 100000 грн. не повернув, відсотків нарахованих на суму депозитного вкладу не перерахував, чим порушив умови договорів строків банківського вкладу (депозиту) №06/05-392-Д від 24.09.2008 (далі –Депозитний договір).

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що 10.02.2009 на підставі ст.ст.73, 75, 76, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постановою Правління Національного банку України №59 у ВАТ КБ «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік –з 10.02.2009 до 10.02.2010, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 до 10.08.2009.

Постановою НБУ №452 від 05.08.20096, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців –з 11.08.2009 до 10.02.2010.

Відтак, на думку відповідача, позов є надуманим та направленим та отримання матеріальної вигоди.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2008 між позивачем (Вкладник) та відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок №26157073626001 в українській гривні філії ВАТ КБ «Надра»Херсонське регіональне управління, МФО 352770 (далі –Вкладний рахунок), відкритий у відповідності з договором, про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку №06/05391-Д від 23.09.2008, грошові кошти з не знижувальним залишком у суму 100000 грн. (далі –Вклад).

Пунктом 1.2 Депозитного договору визначено, що строк Вкладу 6 місяців. Дата повернення вкладу –24 березня 2009 року.

Згідно з п.1.4 Депозитного договору Вкладний розміщує грошові кошти, а Банк зобов’язується повернути Вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п.4.2 Депозитного договору проценти на Вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження Вкладу у Банк, до дня, що передує його поверненню Вкладникові або списанню з Вкладного рахунка Вкладника.

При розрахунку процентів приймається метод факт/факт, який полягає у нарахуванні процентів за Вкладом, виходячи з фактичної кількості днів перебування Вкладу на зберіганні в Банку і фактичної кількості днів у календарному році.

24.09.2008 позивач виконав свої зобов’язання та перерахував на вказаний договором рахунок грошові кошти, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2432 від 24.09.2008.

Відповідно до п.3.1.2 Депозитного договору Клієнт має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов договору, а Банк зобов’язався забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами шляхом його перерахування на поточний рахунок вкладника та щомісячної сплати нарахованих процентів за користування вкладом.

Станом на 05.05.2009 Банк незважаючи на неодноразові звернення позивача про повернення вкладу та сплату відсотків за користування коштами, а саме 13.02.2009 №06-30/ФГ/17 від 03.04.2009 та 03.04.2009 №30-05/7/157 не перерахував Вкладнику відсотки за січень, лютий та березень 2009 року та не повернув вкладені кошти в сумі 100 000 грн.

Неповернення Вкладникові суми депозиту та нарахованих відсотків, відповідач обґрунтував тим, що з метою покращення фінансового стану банку і забезпечення належного рівня ліквідності постановою Правління НБУ №59 у ВАТ КБ «Надра»було введено тимчасову адміністрацію, а з метою створення сприятливих умов для покращення та стабілізації фінансового стану банку з 10.02.2009 строком на 6 місяців було введено мораторій на задоволення вимог клієнтів.

Відповідач, у даному листі також запевнив позивача, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов’язань. Після закінчення дії мораторію, ВАТ КБ «Надра»поновить обслуговування клієнтів в повному обсязі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, Банк депозитного вкладу, у передбачений Депозитним договором строк не повернув, нарахованих відсотків не сплатив.

Як слідує з наявної в матеріалах справи довідки за підписом в.о Начальника порту та Головного бухгалтера позивача, виданої станом на 29.07.2009 по Депозитного договору, з якої слідує, що заборгованість ВАТ КБ «Надра»перед позивачем складає 103819,18 грн., з яких:

100000 грн. –сума неповернутого вкладу;

3819, 18 грн. –сума нарахованих відсотків (за січень –березень 2009 року).

У ході проведення судового засідання представник позивача усно уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 100000 грн. неповернутого вкладу та 3 819, 18 грн. нарахованих відсотків (за січень –березень 2009 року).

Відтак, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 103819,18 грн., з яких: 100000 грн. депозитного вкладу та 3819,18 грн. відсотків, нарахованих за січень –березень 2009 року позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Позивач посилаючись на п.5.1 Депозитного договору та ст. 610, 611, 615 ЦК України просив стягнути з відповідача 1 659,39 грн. пені нарахованої за період з 31.12.2008 до 07.05.2009 за несвоєчасне перерахування суми вкладу.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

Так, пунктом 5.1 Депозитного договору встановлено, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України. При несвоєчасному поверненні суми Вкладу та нарахованих процентів Банк сплачує Вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З огляду на той факт, що прострочення Банком повернення Вкладу, мало місце з 25.03.2009, тобто під час дії мораторію у Банку, то пеня за спірний період не нараховується.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення з Банку пені.

Що ж стосується введеного у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширювались.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452, мораторій на спірні правовідносини, які виникли за Депозитним договором не поширюється.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема,15, кор./рах 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 20025456) з вкладного рахунку №26157073626001 в українській гривні філії ВАТ КБ «Надра»Херсонське Регіональне управління, МФО 352770 на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»(73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 4, ідентифікаційний код 01125695) на поточний рахунок 26007052302462 в ХФ ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 352479) 100000 (сто тисяч) депозитного вкладу, 3819 (три тисячі вісімсот дев’ятнадцять) грн. 18 коп. процентів за користування вкладом.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема,15, кор./рах 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»(73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 4, ідентифікаційний код 01125695) на поточний рахунок 26007052302462 в ХФ ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 352479) 1038 (одну тисячу тридцять вісім) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 307 (триста сім) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 22.01.2010.