Рішення № 8367570, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/35127.01.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»

Про                               стягнення 530962,29 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача Галицька О.В. по довіреності № 6 від 11.01.2010р.

Від відповідача Дунь В.В. по довіреності б/н від 15.09.2009р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»430117,06 грн. заборгованості, 43328,75 грн. пені, 51525,09 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 5991,09 грн. 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 5-22/01-08 від 22.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2009р. порушено провадження у справі № 36/351, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.

В засіданні суду 21.09.2009р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір оренди № 5-22/01-08 від 22.01.2008р. підписаний не керівником підприємства відповідача. Також відповідач зазначає, що акти прийому-передачі підписані не директором та не працівниками підприємства відповідача, підписи Дзюби Л.І. та Бараника О.О. на актах різні, а тому вони не можуть свідчити про факт отримання відповідачем елементів опалубки від позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р., на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору у справі продовжений, розгляд справи відкладено на 28.10.2009р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2009р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07.12.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.12.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2009р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27.01.2010р.

В судовому засіданні 27.01.2010р. представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Судом встановлено, що 22.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»(далі орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 5-22/01-08.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначних цим договором орендодавець зобов’язується передати, а орендар (відповідач) зобов’язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації, що міститься в додатку № 1 до цього договору.

Строк дії даного договору сторони визначили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2008р. (п. 9.1 договору).

Строк оренди об’єкта оренди, відповідно до п. 9.5 договору, розпочинається з дати прийняття орендарем об’єкту оренди і триває до його повернення орендодавцю за актом повернення.

В п. 7.1 договору сторони передбачили, що за користування об’єктом оренди відповідач зобов’язується щомісячно сплачувати позивачу оренду плату.

Відповідно до умов договору (п. 7.2 договору) розмір орендної плати за 30 календарних днів з урахуванням її індексації, включаючи ПДВ становить 4,5% від вартості об’єкту оренди, і складає 46955,38 грн.

Згідно з п. 7.5 договору орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату не пізніше 13 числа кожного оплачуваного місяця, окрім першого місяця оренди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору за актами прийому-передачі позивач передав, а відповідач прийняв елементи опалубки. Факт отримання відповідачем елементів опалубки підтверджується актами прийому-передачі, підписаними представниками сторін, та довіреностями Серії НБЄ, № 934032 від 24.01.2008р., Серії НБК № 994504 від 13.06.2008р., Серії НБК № 994534 від 23.06.2008р., виданими на ім’я Бараника О.О., Серії НБК № 994694 від 07.08.2008р., Серії НБЄ № 934079 від 14.02.2008р., виданими на ім’я Дзюби Л.І.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку по сплаті платежів за оренду елементів опалубки, в повному обсязі не виконав. Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період знаходження в орендному користуванні елементів опалубки відповідач повинен був сплатити орендну плату в розмірі 632861,41 грн. Відповідачем орендна плата сплачена позивачу частково, в сумі 202744,35 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 24.01.2008р. по лютий 2009 року по договору № 5-22/01-08 від 22.01.2008р. на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні становить 430117,06 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором 5-22/01-08 від 22.01.2008р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки факт отримання відповідачем елементів опалубки підтверджується актами прийому-передачі, підписаними представниками відповідача, та довіреностями Серії НБЄ, № 934032 від 24.01.2008р., Серії НБК № 994504 від 13.06.2008р., Серії НБК № 994534 від 23.06.2008р., виданими на ім’я Бараника О.О., Серії НБК № 994694 від 07.08.2008р., Серії НБЄ № 934079 від 14.02.2008р., виданими на ім’я Дзюби Л.І. Судом встановлено, що підписи на актах прийому-передачі та довіреностях, які є бланками суворої звітності, є ідентичними.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 430117,06 грн. суд вважає обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43328,75 грн., 5991,39 грн. –три проценти річних, 51525,09 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі № 5-22/01-08 від 22.01.2008р. (п. 12.3 договору) передбачена відповідальність за порушення відповідачем зобов’язань зі сплати орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач припустився прострочки по орендним платежам, з нього, на підставі п. 12.3 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», підлягає стягненню пеня в сумі 43328,75 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку суми пені.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5991,39 грн. та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 51525,09 грн.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»(юридична адреса: 04214, м. Київ, вул. Північна, 5, фактична адреса: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52, код ЄДРПОУ 24916867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414, фактична адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, УСМ-2, 2-й корпус, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 31563803) 430 117 (чотириста тридцять тисяч сто сімнадцять) грн. 06 коп. заборгованості по орендній платі, 43 328 (сорок три тисячі триста двадцять вісім) грн. 75 коп. пені за прострочку платежу, 5991 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто одну) грн. 39 коп. 3% річних, 51525 (п’ятдесят одну тисячу п’ятсот двадцять п’ять) грн. 09 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 5309 (п’ять тисяч триста дев’ять) грн. 62 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414, фактична адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, УСМ-2, 2-й корпус, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 31563803) з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в розмірі 770 (сімсот сімдесят) грн. 38 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.