Рішення № 8367497, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/34519.01.10 За позовом           Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Автобусного

парку № 5

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фішер-

Україна Лайт Енд Саунд»

про                     стягнення 19348 грн. 86 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Магратій Л.В.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5, позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фішер-Україна Лайт Енд Саунд»про стягнення з останнього суми боргу, пені, інфляційних та 3% річних за договором оренди № 17 від 01.08.2005.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

У відповідності до рішень Київської міської ради від 30.11.2000 р. № 101/1078 та від 20.10.2001 р. № 61/1495 шляхом реорганізації Київського міського територіально-виробничого об’єднання автомобільного транспорту та комунальних підприємств, які входили до його складу, зокрема Комунального автотранспортного підприємства –13032, створене комунальне підприємство «Київпастранс».

Згідно наказу Комунального підприємства «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації за № 2276 від 24.10.2001, створено на правах філії на базі майна комунального автотранспортного підприємства-13032 –Автобусний парк № 5 КП «Київпастранс»без права юридичної особи.

Рішенням Київської міської ради від 30.06.2005 № 464-1/3040 позивачеві було надано дозвіл на укладення постійного договору оренди нежилого приміщення з відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.08.2005 року було укладено договір № 17 оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва в будівлі контрольно-пропускного пункту та їдальні автобусного парку № 5 КП «Київпастранс»по вул. Академіка Туполєва, 21 (корпус 3).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об’єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 165 кв.м., які розташовані на 2-му поверсі в будівлі контрольно-пропускного пункту та їдальні автобусного парку № 5 Комунального підприємства «Київпастранс», згідно викопіювання з по поверхового плану, який складає невід’ємну частину цього договору оренди нежилих приміщень.

У відповідності до п. 3.1. договору, за користування об’єктом оренди «Орендар»сплачує «Орендодавцю»орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі «Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати,, затвердженої рішенням Київради від 05 липня 2001 р. № 366/1342, рішенням Київради від 29 листопада 2001 р. № 154/1588 та рішенням Київради від 14 березня 2002 р., № 280/1714, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, який є невід’ємною частиною цього договору оренди нежилих приміщень на дату підписання договору оренди нежилих приміщень становить 3135 грн.00 коп.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за кожний поточний місяць; згідно з п. 3.3. договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п.3.6. договору, орендна плата сплачується «Орендарем» незалежно від наслідків господарської діяльності «Орендаря»щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не виконав своїх обов’язків по внесенню обумовленої плати за користування орендним прим іменням, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 19132 грн.44 коп.

Згідно ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є зокрема засноване на договорі, строкове, платне користування майном.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу; згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фішер-Україна Лайт Енд Саунд»(м. Київ, пл.. Арсенальна, 1-б; код 23541075) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 (м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; код 03114336) 19132 (дев’ятнадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 44 коп. боргу, 113 (сто тринадцять) грн. 09 коп. –3% річних, інфляційних витрат –95 (дев’яносто п’ять) грн. 23 коп., 8 (вісім) грн. 10 коп. пені, 193 (сто дев’яносто три) грн. 48 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.О.Домнічева