Рішення № 8367450, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/36508.12.09

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фара - 1», м. Київ

дофізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ

простягнення 7884,28 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар судового засідання Зелінський К.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Головач І.В, предст., дов. б/н від 02.11.2009 року

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фара - 1»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7884,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №466 від 30.11.2007 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 4900,00 грн. Також за порушення виконання грошового зобовязання позивач, з посиланням на п. 10.2 договору, просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, що становить 147,00 грн. та 18% річних від суми простроченого платежу в розмірі 1401,58 грн., та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 1435,70 грн. грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 05.11.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 30.11.2009 року строк розгляду справи продовжено на один місяць.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі (поштове повідомлення в матеріалах справи), в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не зявився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 08.12.2009 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.12.2009 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

30.11.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фара - 1»(Постачальник) (надалі по тексту позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір довгострокової поставки № 466 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставляти покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а Покупець зобовязується приймати товар та сплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.5.1 Договору оплата товару здійснюється наступним чином: перерахування покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника в якості оплати отриманого товару, незалежно від вказаного їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в рахунок сплати боргів покупця, які хронологічно виникли раніше.

На виконання умов Договору позивач здійснював відповідачеві поставку товару, зокрема відповідачем отримано товар згідно наступних видаткових накладних: №БЗ-1217001 від 14.12.07 р. на суму 2400,00 грн. та №БЗ-1210002 від 11.12.08 р. на суму 2500,00 грн. Повноваження осіб, що отримували товар підтверджуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей №ЯМЮ 754607 від 10.12.08 р.

Для оплати товару позивачем відповідачеві були виставлені рахунки фактури №БЗ-1217001 від 14.12.07 р. на суму 2400,00 грн. та № БЗ-1210002 від 11.12.08 р. на суму 2500,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за отриманий згідно зазначених видаткових накладних товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 4900,00 грн.

07.04.2009 року позивач направив відповідачу претензію на суму 4 900,00 грн. (лист №71 від 01.04.09) та акт звірки розрахунків. Претензія була повернута позивачу у звязку із закінченням строку зберігання листа, що підтверджується поштовою довідкою від 16.05.2009 року.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 4900,00 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідної особи на прийняття товару підтверджуються наявною у справі довіреністю на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідає вимогам законодавства України, підписана і засвідчена печаткою відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобовязався оплатити вартість поставленої продукції, визначеної у видаткових накладних, в строк не більше 7 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.10.2 Договору, у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобовязання разом із сплатою боргу, сплатити на користь постачальника:

-штраф у розмірі 3% від суми заборгованості;

-18% річних від суми простроченого платежу.

Таким чином сторони в договорі погодили інший розмір відсотків ніж передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 147,00 грн., 18% відсотків річних у розмірі 1401,58 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1435,70 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Дніпровському відділенні „Ощадбанк” 7989, м. Київ, МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фара - 1»(02154, м. Київ, пр-т Воз”єднання, 21, к.8, р/р 26000038592821 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 33299396) 4900,00 грн. (чотири тисячі девятсот гривень) основного боргу, 1435,70 грн. (одну тисячу чотириста тридцять пять гривень сімдесят копійок) втрати від інфляції, 147,00 грн. (сто сорок сім гривень) штрафу, 1401,58 грн.(одну тисячу чотириста одну гривню пятдесят вісім копійок) 18% річних, а також 102,00 грн. ( сто дві гривні) державне мито та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяО. С. Копитова