Рішення № 83669988, 07.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2019Справа № 910/11650/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" м. Києва,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" Дніпропетровської області

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" м. Києва

про визнання договору недійсним

у межах справи № 910/9004/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" м. Києва

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Божко Д.О.

Представники:

від позивачів: 1. Твердохлєбов Є.Г., 2. Твердохлєбов Є.Г., Симон О.Ю.,

від відповідачів: 1. Родь А.О., 2. не в'явився, 3. Утіралова А.М.

СУТЬ СПОРУ:

у травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулося в суд із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

Ухвалами суду від 18 червня 2013 р. порушено провадження у справі № 910/9004/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", від 10 вересня 2013 р. затверджено реєстр вимог кредиторів, постановою від 17 січня 2018 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" (далі-позивач 1.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (далі-позивач 2.) спільно звернулися в суд з указаним позовом.

Позивачі зазначали, що їм на праві спільної власності з розміром часток відповідно 42/100 та 58/100 належить нежила будівля по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві.

8 червня 2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (далі-відповідач 1., боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" (далі-відповідач 2.), яке діяло від свого імені за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" (далі-відповідач 3.), було укладено іпотечний договір, за умовами якого боржник передав нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 м2 по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві в іпотеку відповідачу 2. в рахунок забезпечення виконання договору безпроцентної позики від 7 червня 2016 р. між боржником та відповідачем 3.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" також зазначало, що вищевказаний іпотечний договір стосується майна, яке є у спільній власності, укладений без нотаріально посвідченої згоди його як співвласника, що суперечить вимогам ст.ст. 5, 6 Закону України "Про іпотеку".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" вказувало, що предмет іпотеки за спірним іпотечним договором є його власністю, розпоряджатися якою відповідачі уповноважені не були.

За таких обставин позивачі, посилаючись на незаконність іпотечного договору, що порушує їхні права, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просили задовольнити позов та визнати цей договір недійсним. Понесені у справі судові витрати просили покласти на відповідача 3.

У судовому засіданні представники позивачів підтримали заявлені вимоги.

Відповідач 1. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Зазначав, що згідно даних з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60923144 від 8 червня 2016 р. власником нежитлових приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000 м2 по провулку Лабораторному, 1 у м. Києві був він, тому мав право передавати указане нерухоме майно в іпотеку. При цьому, відповідно до правовстановлюючих документів указане майно є окремим об'єктом права власності, а не спільним майном, тому згода позивача 2. на укладення спірного договору не вимагалася.

Відповідач 2. Відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Відповідач 3. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засідання проти позову заперечував, з підстав, аналогічних викладеним відповідачем 1.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника відповідача 2. за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останньою постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2017 р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 5 квітня 2018 р., ухвалу господарського суду міста Києва від 24 травня 2017 р. було скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" підлягає задоволенню, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що у процесі приватизації на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 30 травня 1994 р. між Фондом державного майна України та Товариством покупців Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, рішення зборів Товариства покупців Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України від 7 липня 1994 р., акту прийому-передачі від 2 вересня 1994 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" придбало нежилу будівлю загальною площею 7240 м2 по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві.

Частину приміщень площею 3000 м2, розташованих у 3 та 4 секціях указаної будівлі, на підставі установчого договору від 19 вересня 1994 р., акту прийому-передачі від 14 липня 1995 р. позивачем 2. передано у статутний фонд боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

Це підтверджується поясненнями сторін, наявними у справі копіями вищевказаних установчого договору, актів прийому-передачі, рішенням господарського суду міста Києва від 18 травня 2010 р., зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2010 р. у справі № 18/142-50/323 за участю позивача 2., відповідачів 1. і 3.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" боржник став власником переданого у його статутний фонд майна.

Чинна на той час ст. 112 ЦК УРСР визначала, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно з нині чинними ст.ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З часу відчуження позивачем 2. на користь боржника частини площею 3000 м2 від загальної площі 7240 м2 будівля по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві стала належати кільком власникам з визначенням часток кожного з них.

Статтею 115 ЦК УРСР, статтями 364, 365, 367 ЦК України визначені випадки і підстави припинення спільної часткової власності на майно.

Доказів того, що з часу виникнення спільної власності і до 8 червня 2016 р. майно в установленому порядку було поділене або виділене кимось із співвласників у натурі, не надано. Також не доведено факту припинення у цей період спільної власності з інших встановлених чинним законодавством підстав.

Доводи відповідачів про те, що з часу придбання боржником своєї частки 3 та 4 секції будівлі по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві використовувалися та утримувалися ним окремо від 1 та 2 секцій будівлі, які займає позивач 2., свідчить про встановлення співвласниками порядку володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а не про поділ цього майна.

Також відсутні докази проведення технічної інвентаризації цієї будівлі, які б свідчили про технічну можливість виділення в натурі частки співвласника чи поділу спільного майна.

Зі змісту реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 19 липня 1995 р. також вбачається, що реєстрація права власності боржника була проведена як на частину у будівлі по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві, а не як самостійний об'єкт нерухомості.

Крім того, як слідує з пояснень учасників справи придбана боржником частина приміщень є меншою від загальної площі 3 та 4 секцій будівлі по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві, оскільки не охоплює площу сходових клітин цієї частини будівлі.

Тому посилання відповідачів з цього приводу є безпідставними.

Також встановлено, що 8 червня 2016 р. між відповідачем 1. та відповідачем 2., який на підставі договору комісії від 7 червня 2016 р. діяв від свого імені за рахунок відповідача 3., було укладено іпотечний договір, за умовами якого боржник передав нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 м2 по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві в іпотеку відповідачу 2. в рахунок забезпечення виконання договору безпроцентної позики від 7 червня 2016 р. між боржником та відповідачем 3.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи копією згаданого іпотечного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Доказів надання боржнику нотаріально посвідченої згоди позивача 2. як іншого співвласника нерухомого майна на укладення іпотечного договору від 8 червня 2016 р. суду не надано.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Незважаючи на те, що позивач 2. не є стороною оспорюваного правочину, останній зачіпає його права як іншого співвласника переданого в іпотеку майна.

За таких обставин іпотечний договір від 8 червня 2016 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Посилання відповідачів на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з припиненням іпотеки належним виконанням забезпеченого зобов'язання, є необґрунтованими, оскільки не спростовують незаконний характер правочину станом на час його укладення.

Враховуючи викладене позов позивача 2. до відповідачів 1. та 2. як сторін недійсного правочину відповідно до вимог ст. 16 ЦК України підлягає задоволенню.

З матеріалів справи слідує, що відповідач 3. не був стороною спірного договору, хоча й укладеного відповідачем 2. як комісіонером за його дорученням.

Оскільки права позивача 2. з боку відповідача 3. як комітента порушені не були, то у позові до останнього відповідно до ст. 15 ЦК України слід відмовити.

Вимоги позивача 1., обґрунтовані порушенням його права власності на предмет іпотеки, задоволенню не підлягають, оскільки цим позивачем не надано належних та достовірних доказів перебування у його власності 3000 м2 3 та 4 секції будівлі по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві станом на час укладення спірного іпотечного договору.

З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60923144 станом на 8 червня 2016 р. вбачається, що цей позивач не був власником нежилих приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000 м2 по пров. Лабораторному, 1 у м. Києві.

Посилання щодо набуття прав на це майно від позивача 2. є непереконливими та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства про набуття прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 657 ЦК України договори купівлі-продажу нерухомого майна повинні укладатися у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно вимог ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до вимог ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі

За правилами ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 р. у справі № 18/492-40/110-61/20, на яке посилаються позивачі як на підставу їх вимог, судом було відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу від 27 травня 2005 р. між Товариствами з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та "Денді-Карбон".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Чинне на час укладення договору купівлі-продажу від 27 травня 2005 р. цивільне законодавство встановлювало також обов'язок сторін проводити державну реєстрацію договорів купівлі-продажу нерухомого майна та пов'язувало момент укладення таких договорів з моментом державної реєстрації.

Доказів вчинення сторонами указаного договору відповідних дій, що давало б підстави вважати такий договір укладеним, не надано.

За таких обставин у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" відповідно до вимог ст.ст. 15, 215 ЦК України слід відмовити.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" м. Києва задоволено, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" Дніпропетровської області задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір від 8 червня 2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, код 21649555) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район., сел. Солоне, вул. Гагаріна, 12-А, код 34868019), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рябих В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2096.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, код 21649555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, код 21647378) 689 грн. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район., сел. Солоне, вул. Гагаріна, 12-А, код 34868019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, код 21647378) 689 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики" м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт" Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" м. Києва та позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 15 серпня 2019 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар