Рішення № 83662678, 19.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/673/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, суд, -

В С Т А Н О В И В

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: усунути перешкоди у розпорядженні ОСОБА_1 нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження за реєстраційним номером 6607097, зареєстрованого 15 лютого 2008 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Богданом Леонідовичем на підставі іпотечного договору №2622/0208/71-012-Z-1 від 15 лютого 2008 року за реєстровим №485, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Богданом Леонідовичем, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди у розпорядженні ОСОБА_1 нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження за реєстраційним номером 12829050, зареєстрованого 06 серпня 2012 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною на підставі іпотечного договору №2622/0208/71-012-Z-1 від 15 лютого 2008 року за реєстровим №485, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Богданом Леонідовичем, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» і ОСОБА_1 та договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року за реєстровим № 937, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною.

Усунути перешкоди у розпорядженні ОСОБА_1 нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження за реєстраційним номером 12829172, зареєстрованого 06 серпня 2012 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною на підставі іпотечного договору №2622/0208/71-012-Z-1 від 15 лютого 2008 року за реєстровим №485, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Богданом Леонідовичем, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» і ОСОБА_1 та договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року за реєстровим №937, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2622/0208/71- 012, за яким Банк зобов`язався надати Позивачу кредит на придбання житла в розмірі - 50000,00 доларів СІНА на строк з 15 лютого 2008 року по 08 лютого 2036 рік, а Позивач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання за кредитним договором у встановлені в ньому строки.

15 лютого 2008 року на отримані в кредит грошові кошти Позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б. Л. від 15.02.2008 року за реєстровим №482.

21 лютого 2008 року за заявою Позивача було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим номером №30183, про що Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» видано реєстраційне посвідчення №032884 від 21,02.2008 року.

На забезпечення виконання кредитного договору, 15 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк» і Позивачем було укладено іпотечний договір №2622/0208/71-012-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б. Л. за реєстровим №485, за яким Позивач передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з укладенням сторонами договору іпотеки, 15 лютого 2008 року приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б. Л. було накладено заборону відчуження на квартиру, зазначену в іпотечному договорі, про що внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

06 серпня 2012 року до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Мироник О. В. було внесено зміни, а саме, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року №937 зареєстровано: 1) нове обтяження (іпотека) за реєстраційним №12829172 щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої є Позивач, 2) заборона відчуження на нерухоме майно за реєстраційним №12829050, за якими новим обтяжувачем квартири та іпотекодержателем за договором іпотеки стало - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі - Відповідач).

28 листопада 2017 року Позивач звернувся до нотаріуса із заявою щодо розпорядження нерухомим майном - вказаною вище квартирою, шляхом укладення договору дарування, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з обтяженням квартири іпотекою та її перебуванням під забороною відчуження, про що приватним нотаріусом КМНО Потапчук 3. А. складено довідку за вих. №58/01-16.

21 січня 2018 року Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив усунути перешкоди у розпорядженні нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним іпотечного договору від 15.02.2008 року, укладеного між Позивачем та ВАТ «Сведбанк». Зазначена справа перебуває на стадії судового розгляду і на момент звернення з даним позовом, судом по суті не вирішена.

Таким чином, незаконне перебування квартири в іпотеці Банку та під забороною відчуження створює перешкоди Позивачу у реалізації ним права на розпорядження нерухомим майном, яке перебуває у його приватній власності.

16 січня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно.

12 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. До початку судового засідання надали письмову заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав виколадених у змісті позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що 15 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2622/0208/71- 012, за яким Банк зобов`язався надати Позивачу кредит на придбання житла в розмірі - 50000,00 доларів СІНА на строк з 15 лютого 2008 року по 08 лютого 2036 рік, а Позивач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання за кредитним договором у встановлені в ньому строки.

На забезпечення виконання кредитного договору, 15 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк» і Позивачем було укладено іпотечний договір №2622/0208/71-012-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б. Л. за реєстровим №485, за яким Позивач передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 .

15 лютого 2008 року на отримані в кредит грошові кошти Позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б. Л. від 15.02.2008 року за реєстровим №482.

21 лютого 2008 року за заявою Позивача було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим номером №30183, про що Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» видано реєстраційне посвідчення №032884 від 21,02.2008 року.

Відповідно до копії Витягу №5445908 з Державного реєстру правочинів від 15.02.2008 року, Позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за іпотечним договором. На підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2008 року.

06 серпня 2012 року до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Мироник О. В. було внесено зміни, а саме, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року №937 зареєстровано: 1) нове обтяження (іпотека) за реєстраційним №12829172 щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої є Позивач, 2) заборона відчуження на нерухоме майно за реєстраційним №12829050, за якими новим обтяжувачем квартири та іпотекодержателем за договором іпотеки стало - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Крім того, право власності підтверджується копією листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за №062/14-10112 (И-2018) від 06.08.2018 року, в якому зазначено, що 21 лютого 2008 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Позивачем на підставі договору купівлі- продажу квартири від 15.02.2008 року №482.

Приватним нотаріусом КМНО Потапчук 3.А. видано довідку за вих. №58/01-16 від 28.11.2017 року про неможливість вчинення нотаріальної дії за заявою ОСОБА_1 щодо посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 .

Також позивачем до суду надано копію інформаційної довідки №105379854 від 28.11.2017 року, в якій наведена актуальна інформація про об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , її технічні характеристики, відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру, її власника та зареєстровані обтяження щодо вказаної квартири. Зокрема, із змісту інформаційної довідки вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Позивачем. Також, в інформаційній довідці зазначено, що квартира перебуває в іпотеці ПАТ «Альфа-Банк» та під забороною відчуження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (чинній на момент прийняття оскаржування рішення) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст.3 вищезазначеного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст.4 Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За змістом ст.19 Закону зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом; 3) обмеження речових прав.

Ст.9 вказаного Закону визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що нотаріус є спеціальним суб`єктом на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (надалі - Порядок № 410).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 410, у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

- реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком;

- внесення запису до Реєстру - занесення до єдиної комп`ютерної бази даних за порядковим номером відомостей про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Пунктами 2, 4, 5 зазначеного Тимчасового порядку передбачено, що державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру.

Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Реєстратори це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

За змістом пунктів 17 - 20 цього ж Порядку внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи.

У повідомленні зазначаються: 1) дата державної реєстрації відомостей; 2) порядковий номер запису; 3) підстава внесення відомостей (повідомлення іпотекодержателя чи рішення суду); 4) відомості про реєстратора.

Додатково в повідомленні зазначаються відомості: 1) про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна іпотекою - відповідні зміни і додаткові відомості до запису, внесення яких передбачено пунктом 8 цього Порядку; 2) про відступлення прав за іпотечним договором: - про особу, на користь якої здійснено відступлення прав за іпотечним договором; - про договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором; 3) про передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної: - передбачені підпунктом 1 пункту 8 цього Порядку та про особу, якій передається заставна; - дата передачі заставної; - дата анулювання заставної; - дата видачі дубліката; - дата видачі нової заставної.

Під час подання повідомлення іпотекодержатель пред`являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність.

До повідомлення додається текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної), документ про плату за внесення змін і додаткових відомостей до запису

При цьому, пунктом 21 Порядку визначений перелік підстав для відмови Реєстратора у внесенні запису, зокрема у разі, коли:

1) у повідомленні відсутні або наведено не повністю чи з виправленням відомості, зазначені у пунктах 18 і 19 цього Порядку;

2) іпотекодержатель не пред`явив паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність;

3) до повідомлення не додано текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договору, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної);

4) відсутній документ про плату за внесення змін і додаткових відомостей до запису;

5) плату внесено не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 410 державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Нотаріальні дії з приводу посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року №937 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В.

Отже, державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором, у тому числі і приватним нотаріусом.

Крім того, слід зазначити, що дана норма діяла і під час внесення приватним нотаріусом оскаржуваних записів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що кредитний договір №2622/0208/71- 012 від 15 лютого 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1 , іпотечний договір від 15 лютого 2008 року, договір купівлі-продажу права вимоги від 15.06.2012р. не визнані у встановленому порядку недійсними.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позика (кредитні кошти) до теперішнього часу позивачем не повернуто.

Прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б, Л., як державним реєстратором, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6607097 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., як державним реєстратором, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12829050, № 12829172, щодо реєстрації зміни обтяжень нерухомого майна іпотекою та здійснення змін іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Альфа-Банк» здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахуванням Порядку № 410, а тому, відповідно, правові підстави для визнання протиправних та скасування таких записів в Державному реєстрі іпотек з причин, відсутні.

Таким чином, будь-яких порушень з боку приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л. та Мироник О.В. , вимог чинного законодавства, які б порушували права та охоронювані законом інтереси позивача, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 19 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК Укрїни, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6).

Суддя: