Рішення № 8366253, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/68118.01.10 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Інвест"

до 1) відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний Банк

2) закритого акціонерного товариства "Боссем"

3) Компанії "Інмодал Компані Лімітед"

4) Компанії Solux Corporation

про визнання недійсним договору застави корпоративних прав від 28.03.2008 року

та стягнення 6 115 396,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Письмака О.Є. –представник за довіреністю № б/н від 15.01.2010 року;

від відповідачів: 1)не з’явився;

2)Гавчак І.О. представник за довіреністю № 03/12 від 11.12.2009 року;

3)Ірклієнко Ю.П. - представник за довіреністю № 16 від 16.11.2009 року;

4)Фреюк А.Т. –представник за довіреністю № б/н від 10.12.2009 року;

Кулик М.В. –представник за довіреністю № б/н від 21.12.2009 року;

Морозов С.М. –представник за довіреністю № б/н від 21.12.2009 року.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілон Інвест” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (Відповідач 1), закритого акціонерного товариства “Боссем” (Відповідач 2), компанії “Інмодал Компані Лімітед” (Відповідач 3) і компанії Solux Corporation (Відповідач 4) про стягнення 6115396, 20 грн. –заборгованості за договором купівлі-прордажу цінних паперів № К-387/06 від 28.11.2006 р. та визнання недійсним договору застави корпоративних прав від 28.03.2008 р. між компанією “Інмодал Компані Лімітед” і компанією Solux Corporation.

          Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що ним 28.11.2006 р. був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К-387/06 з Відповідачем 2, при посередництві Відповідача 1, за умовами якого Позивач зобов’язався продати, а Відповідач 2 прийняти і оплатити прості іменні акції ЗАТ “Перестрохова компанія “ВІЕЙБІ РЕ”.

В забезпечення виконання зобов’язань по даному договору купівлі-продажу між Позивачем і Відповідачем 3 було укладено договір застави від 20.12.2007 р. по якому останній передав в заставу належну йому частку статутного капіталу ТОВ “Сінбіас Фарма” у розмірі 96, 524% та частку статного капіталу ТОВ “Онко Дженерікс” у розмірі 100%. Своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів Відповідач 2 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку Позивач просить стягнути.

Крім того, без згоди Позивача, як первісного заставодержателя, Відповідач 3 за спірним договором застави заклав вищезазначені частки статутного фонду ТОВ “Сінбіас Фарма” і ТОВ “Онко Дженерікс” в забезпечення виконання іншого зобов’язання, чим порушив умови договору застави від 20.12.2007 р. та ст.ст. 17, 18 Закону України “Про заставу”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року порушено провадження у справі № 33/681, розгляд справи призначено на 14.12.09. о 12:25.

В судове засідання 14.12.2009 року представники відповідачів 1 та 4 не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/681 від 03.12.2009 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представники позивача та відповідачів 2, 3 подали документи на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2009 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з клопотаннями відповідача 4.

В судовому засіданні 18.01.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився але направив відзив на позов.

          Відповідач 2 і Відповідач 3 вимоги Позивача визнали в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечували.

Відповідач 4 заперечуючи проти позову просив залучити до участі в справі в якості відповідача Компанію “Крістал Промоушн Лтд” (Crystal Promotion LTD) мотивуючи це відступленням прав по договорах, виконання зобов’язань за якими забезпечене заставою за договором корпоративних прав від 28.03.2008 р., який є предметом спору; а також про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ “Сінбіас Фарма” і ТОВ “Онко Дженерікс”, оскільки частки їх статутного фонду є предметом застави за спірним договором.

          Позивач, відповідач 2 і 3 проти заявленого клопотання заперечили з тих мотивів, що на час розгляду справи право застави Компанії “Крістал Промоушн Лтд” (Crystal Promotion LTD) за оспорюваним договором застави припинилося на підставі ст. 593 Цивільного кодексу України, про що свідчать рішення Господарського суду Донецької області по справа № 44/306 і № 44/307 від 16.10.2009 р., а також надана Позивачем відповідна виписка ДП “Інформаційно-ресурсний центр”. Стосовно залучення третіх осіб, позивач і відповідач 2 і 3 також заперечували, оскільки спірний договір застави стосується часток їх статутного фонду, власниками яких дані товариства не є, а отже рішення по справі не впливає на права і обов’язки цих осіб щодо сторін спору.

          Як вбачається із залучених до матеріалів справи рішень Господарського суду Донецької області по справах № 44/306 і № 44/307 від 16.10.2009 р., на підставі спірного договору застави, за Компанією “Крістал Промоушн Лтд” (Crystal Promotion LTD) визнано право власності на частку статутного капіталу ТОВ“Онко Дженерікс” у розмірі 100% (справа № 44/306) і ТОВ “Сінбіас Фарма” у розмірі 96, 524% (справа № 44/307).

У зв’язку з чинністю вказаних судових рішень до 24.11.2009 р. (п. 1 ухвал Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. по справах № 44/306, № 44/307) Компанія “Крістал Промоушн Лтд” (Crystal Promotion LTD) набувала права власності на предмет застави за спірним договором, про що також свідчать дані ДП “Інформаційно-ресурсний центр” (лист від 28.12.2009 р. № 1819).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

За наведених вище обставин, суд прийшов до висновку, що із набуттям права власності на предмет застави право застави Компанії “Крістал Промоушн Лтд” (Crystal Promotion LTD) за спірним договором застави припинилося, а отже відсутні правові підстави для її залучення до участі в розгляді даної справи.

          Оскільки, ТОВ “Онко Дженерікс” і ТОВ “Сінбіас Фарма” є господарськими товариствами, частки статутного фонду яких їм не належать, вони не є сторонами спірного договору, а зміна у складі їх учасників не стосується питань поточної господарської діяльності вказаних товариств, суд дійшов до висновку, що рішення по даній справі не впливає на їх права і обов’язки щодо сторін спору, а тому у залученні їх до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів суд також відмовляє.

Окрім того, відповідачем 4 подано клопотання про припинення провадження у справі з зв’язку з тим, що Компанія Solux Corporation зареєстрована за законодавством США, вона не здійснює постійної підприємницької діяльності в Україні і не має в ній представництв, філій чи інших відособлених підрозділів. Solux Corporation також не має в Україні нерухомого майна, щодо якого виник би спір.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача 4, суд вважає його необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні у зв’язку з тим, що згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Оскільки, договір застави корпоративних прав від 28.03.2008р. між Компанією “Інмодал Компані Лімітед” (Inmodal Company Limited) та Компанією “Солюкс Корпарейшн” (Solux Corporation) укладено в м. Донецьк, то дана подія мала місце на території України і спір підлягає вирішенню господарському суді.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

28.11.2006 р. між Позивачем, Відповідачем 1 і Відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-387/06, за умовами якого позивач зобов’язався передати покупцю (Відповідачу 2) цінні папери, а саме акції прості іменні ЗАТ “Перестрохова компанія “ВІЕЙБІ РЕ” у кількості 162417 шт. за ціною 16241700, 00 грн. (п.п. 1.1, 1.2., 1.3 договору), а Відповідач 2 зобов’язався прийняти та оплати цінні папери протягом п’ятнадцяти календарних днів, з моменту укладення договору (п. 2.2 договору).

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Передача цінних паперів підтверджується актом приймання-передачі акцій від 28.11.2006 р.

Частина 1 статті 691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          В порушення умов договору, Відповідач 2 повністю оплату за придбані акції у встановлений строк не здійснив, частково перерахувавши кошти в сумі 10126303, 80 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 6115396, 20 грн., що визнається Відповідачем 2 згідно пояснень його представника, відзиву на позовну заяву та бухгалтерської довідки.

          Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Оскільки, Відповідач 2 свої зобов’язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-387/06 не виконав належним чином і допустив заборгованість перед Позивачем, вимоги про стягнення заборгованості у сумі 6115396, 20 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          В забезпечення зобов’язань Відповідача 2 за вищенаведеним договором купівлі-продажу, 20.12.2007 р. між Позивачем і Відповідачем 3 було укладено договір застави, згідно п. 1.1 якого Відповідач 3 передав в заставу Позивача належну йому частку статутного капіталу ТОВ “Сінбіас Фарма” у розмірі 96, 524% від статутного капіталу та частку статутного капіталу ТОВ “Онко Дженерікс” у розмірі 100% від статутного капіталу.

          Відповідно до п. 2.1.1 договору застави від 20.12.2007 р. Відповідач 3 зобов’язався не продавати, не передавати в заставу та іншим чином не відчужувати частки статутного капіталу ТОВ “Сінбіас Фарма” та ТОВ “Онко Дженерікс” до повного виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-387/06 від 28.11.2006 р. без попереднього погодження з Заставодержателем (Позивачем).

Не зважаючи на невиконання в повному обсязі Відповідачем 2 зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-387/06 від 28.11.2006 р. щодо оплати придбаних акцій, 28.03.2008 р., Відповідач 3 передав в заставу за договором застави корпоративних прав між Компанією “Інмодал Компані Лімітед” (Inmodal Company Limited) та Компанією “Солюкс Корпарейшн” (Solux Corporation) частки статутного капіталу ТОВ “Сінбіас Фарма” та частку статутного капіталу ТОВ “Онко Дженерікс” у розмірі 100% від статутного капіталу Відповідачу 4, про що свідчить зазначений договір.

          Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про заставу” наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачається, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Сторонами по справі не представлено належних і допустимих доказів того, що Відповідач 3 укладаючи договір застави корпоративних прав від 28.03.2009 р. з Відповідачем 4 отримав на це відповідну згоду Позивача згідно п. 2.1.1 договору застави від 20.12.2007 р. та ст. 18 Закону України “Про заставу”.

          За наведених вище обставин справи суд приходить до висновку про невідповідність договору застави корпоративних прав від 28.03.2009 р. між Відповідачем 3 і Відповідачем 4 ст. 18 Закону України “Про заставу”.

          Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або частково.

          Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

           Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства України, а також моральним засадам суспільства.

          За наведених вище обставин, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору застави корпоративних прав від 28.03.2009 р. між Відповідачем 3 і Відповідачем 4 судом також визнаються обґрунтованими.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути із закритого акціонерного товариства «Боссем»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 «Г», код ЄДРПОУ 31455881) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 32532383, п/р 26009262400536 в АТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537) 6115396 (шість мільйонів сто п'ятнадцять тисяч триста дев’яносто шість) грн. 20 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-387/06 від 28.11.2006 р., 25415 (двадцять п’ять тисяч чотириста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Визнати недійсним з моменту укладення договір застави корпоративних прав від 28.03.2008 р. між Компанією “Інмодал Компані Лімітед” (Inmodal Company Limited) та Компанією “Солюкс Корпарейшн” (Solux Corporation).

4.Стягнути з Компанії “Інмодал Компані Лімітед” (Inmodal Company Limited, зареєстрована як корпорація на острові Сент-Вінсент та Гренадини за номером 1454 ІВС 1998 з офісом, зареєстрованим за адресою: Траст Хаус, 112 Бонаді Ст., Кінгстаун, Сент-Вінсент, адреса в Україні: 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 3; кв. 390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 32532383, п/р 26009262400536 в АТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Компанії “Солюкс Корпарейшн” (Solux Corporation, юридична особа створена та діюча згідно з законодавством Сполучених Штатів Америки, юридична адреса: 445 Morena BLVD, Suite # 214, San Diego CA 92117, USA, адреса в Україні: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 19) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 32532383, п/р 26009262400536 в АТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Мудрий