Ухвала суду № 83649167, 14.08.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/60/18

Провадження №2/0203/928/2019

УХВАЛА

14 серпня 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-заявника ОСОБА_1 ;

-представниці заінтересованої особи ОСОБА_2 ;

-представниці заінтересованої особи ОСОБА_3 .;

-представниці заінтересованої особи ОСОБА_4 ;

-представниці заінтересованої особи Купцової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням,

у с т а н о в и в:

1. 09 січня 2018 року заявник звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням. Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 23.07.2009 заявника було незаконно затримано у м. Дніпропетровську співробітниками міліції. Факт затримання, а також його незаконний характер підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 26.02.2015, а також постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017. Посилаючись на приписи статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, керуючись вимогами статей 7, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», заявник просив компенсувати йому немайнову шкоду в сумі 165 000,00 грн. та зарахувати до його пенсійного стажу один день незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі (а.с.а.с 1 – 3).

2. 13 лютого 2019 року заявник збільшив розмір майнових вимог до 825 000,00 грн., обґрунтувавши це негативними наслідками, що настали у подальшому (а.с. 68).

3. Того ж дня суд постановив ухвалу про передачу справи за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.а.с. 85, 86).

4. 05 червня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу від 13.02.2019 було скасовано, а справу – направлено до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для продовження розгляду (а.с.а.с. 101 – 103).

5. 09 липня 2019 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості заінтересованих осіб Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, прокуратуру Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

6. У судовому засіданні заявник підтримав подану заяву у повному обсязі, пояснивши, що 23.07.2009 його було незаконно затримано у м. Дніпропетровську співробітниками міліції. Факт затримання, а також його незаконний характер підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Заїченко проти України №2», а також постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 у справі про адміністративне правопорушення №203/4555/17.

7. Представниця Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, пояснивши, що заявник не довів належним чином обґрунтованість поданої заяви. Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини заявникові вже було відшкодовано заподіяну йому шкоду.

8. Представниця Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у суді також заперечувала проти задоволення заяви, пославшись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2018 у цивільній справі №201/4555/18 вимоги ОСОБА_1 про зарахування до його пенсійного стажу одного дня незаконного позбавлення волі 23.07.2009 у трикратному розмірі вже було задоволено, і таке рішення набрало законної сили.

9. Представниці прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у судовому засіданні також заперечували проти задоволення заяви, пояснивши, що заявник не довів належним чином обґрунтованість поданої заяви. Рішенням Європейського суду з прав людини заявникові вже було відшкодовано заподіяну йому шкоду. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2013 у цивільній справі №200/1805/13-ц на користь заявника було стягнуто компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн. Крім того, заявником у поданій заяві вказано на іншу дату його затримання – 23.09.2009.

10. Заслухавши пояснення заявника, представниць заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подану заяву необхідно задовольнити частково з таких підстав.

11. Судом встановлено, що у липні 2009 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд отримав від заявника кілька листів, у яких містилися надзвичайно образливі зауваження на адресу суддів, у провадженні яких перебували ініційовані ним справи (зокрема, одного з суддів було названо «гнидою», чий відвід він заявляв «відповідно до … загальновідомих відомостей з підручників з паразитології»).

12. 23 липня 2009 року у зв`язку з цими листами секретар суду склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначалось, що заявник висловлює свою неповагу до суду. Справу було передано на розгляд Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

13. Того ж дня, засідаючи у складі одного судді, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська провів засідання за участю заявника. Згідно з протоколом засідання заявник наполягав на своїй версії перебігу подій, викладеній у його листах, які він грубими не вважав. Вивчивши матеріали справи і заслухавши заявника, суд (для встановлення осудності заявника) призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Зазначена експертиза мала проводитися у відділенні судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні. Суддя посилався на статтю 20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтю 21 Закону України «Про психіатричну допомогу».

14. Із зали засідань міліція доправила заявника до Красногвардійського РВ УМВС України м. Дніпропетровська, де він знаходився близько трьох годин. Потім його доправили до психіатричної лікарні.

15. 09 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження в адміністративній справі щодо заявника у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до адміністративної відповідальності.

16. Заявник оскаржив зазначену постанову, вимагаючи закриття справи на тій підставі, що жодного адміністративного правопорушення вчинено не було.

17. 17 вересня 2010 року апеляційний суд Дніпропетровської області у судовому засіданні за участю заявника залишив його апеляційну скаргу без задоволення, ухваливши постанову, яка є остаточною й оскарженню не підлягає.

18. Викладені обставини були встановлені рішенням Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Заїченко проти України №2» (заява № 45797/09), яке набуло статусу остаточного 06.07.2015.

19. 19 грудня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі про адміністративне правопорушення №203/4555/17 (провадження №3-в/0203/61/2017) було ухвалено постанову про визнання затримання заявника працівниками Красногвардійського РВ УМВС України в м. Дніпропетровську 23.07.2009 року незаконним. Постанова набрала законної сили (а.с.а.с. 69 – 71).

20. Наведені обставини й факти було встановлено рішеннями судів, що набрали законної сили, отже в силу статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) доказуванню у цій справі не підлягають.

21. Оцінюючи докази, надані заявником та заінтересованими особами, а також їхні пояснення, у контексті правовідносин, що виникли у справі, суд виходить з такого.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 01.12.1994 №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон №266/94-ВР) за положеннями цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

23. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

24. У відповідності зі статтею 3 Закону №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (у тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

25. За правилами, встановленими частиною першою статті 13 Закону №266/94-ВР, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

26. У свою чергу частиною першою статті 12 Закону №266/94-ВР визначено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної у пунктах 1, 3, 4 статті 33 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний строк з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

27. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду – до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (частина друга статті 12 Закону №266/94-ВР).

28. За змістом пункту 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41 (далі – Положення), у місячний строк з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону №266/94-ВР ухвалу.

29. Відповідно до пункту 13 Положення виплата суми відшкодування громадянинові проводиться в установі банку на підставі чека, виданого органом Державного казначейства після подання громадянином копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розмір відшкодування шкоди за умов наявності коштів на рахунку відповідного територіального органу Держказначейства.

30. Таким чином, з огляду на норми Закону №266/94-ВР та Положення суд доходить висновку про те, що за наявності передбачених останніми підстав, судом постановляється ухвала, якою визначається розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому пунктом 13 Положення.

31. Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 посилався саме на порядок визначення розміру шкоди, передбачений Законом №266/94-ВР, який фактично є безспірним. У зв`язку з цим, суд вважає, що суду необхідно лише визначити розмір немайнової (моральної) шкоди, заподіяної заявникові незаконним затриманням 23.07.2009.

32. При вирішення питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок незаконного затримання заявника 23.07.2009 йому, безумовно, було завдано моральну шкоду, що полягала в емоційних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, стосунків з оточуючими, приниженні честі, гідності тощо.

33. Згідно з частиною другою статті 13 №266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

34. У відповідності зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

35. Таким чином, зважаючи на характер порушення та глибину душевних страждань заявника, суд доходить висновку про те, що розмір шкоди, запропонований заявником у первинній заяві (165 000,00 грн.), є достатньою і справедливою сатисфакцією для відшкодування шкоди, заподіяної йому незаконним затримання 23.07.2009. Решта грошових вимог (визначених у заяві про збільшення розміру вимог від 13.02.2019) є необґрунтованою й стосується подій, що настали після затримання заявника.

36. Розв`язуючи заяву в частині зарахування до пенсійного стажу заявника одного дня незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі, суд виходить з такого.

37. За правилами, встановленими пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

38. Судом було встановлено, що 18.05.2018 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №201/4555/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відшкодування шкоди було ухвалене рішення, яким суд зобов`язав відповідача невідкладно зарахувати строк від 23 по 24 липня та від 14 вересня по 08 жовтня 2009 року (двадцять п`ять днів), протягом яких позивач усупереч його волі тримався у психіатричній лікарні з метою проведення психіатричної експертизи для встановлення його осудності у справі про адміністративне правопорушення, до стажу його роботи для призначення трудової пенсії в потрійному розмірі відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто у розмірі 75 днів, без вимагання від нього будь-яких додаткових документів з цього приводу. Рішення було оскаржено відповідачем і набрало законної сили 31.10.2018.

39. Таким чином, оскільки набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі в частині зарахування до пенсійного стажу заявника одного дня незаконного позбавлення волі 23.07.2009 у трикратному розмірі необхідно закрити.

40. Суд критично ставиться до пояснень представниць заінтересованих осіб, згідно з якими заявник вказав на іншу дату затримання (23.09.2009), а питання щодо відшкодування йому шкоди, заподіяної внаслідок затримання 23.07.2009 уже було вирішене рішеннями Європейського суду з прав людини та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

41. Так, аналіз доводу щодо дати затримання заявника, доводить суд висновку про те, що дата «23.09.2009», зазначені заявником у первинній заяві, має характер описки, що підтверджується посиланням заявника на рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Заїченко проти України №2» (заява № 45797/09) та постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 у справі про адміністративне правопорушення №203/4555/17 (провадження №3-в/0203/61/2017), у яких йдеться саме про затримання 23.07.2009.

42. Крім того, вказаний довід представниць заінтересованих осіб цілком спростовується й змістом заяви про збільшення розміру вимог від 13.02.2019, у якій також йдеться саме про затримання 23.07.2009.

43. Посилання представниць заінтересованих осіб на рішення Європейського суду з прав людини та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська як судові акти, якими аналогічні правовідносини вже були вирішені, є також безпідставними.

44. Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Заїченко проти України №2» (заява № 45797/09) було встановлено порушення пункту 1 статті 5, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у контексті примусової госпіталізації і тримання заявника у психіатричній лікарні, а також збирання органами внутрішніх справ відомостей про нього.

45. Що стосується рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2013, ухваленого у цивільній справі №200/1805/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, третя особа – Головне Управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, то його предмет, на думку суду, відрізняється від предмету у цій справі.

46. Так, обґрунтовуючи заявлений позов у цивільній справі №200/1805/13-ц, ОСОБА_1 зазначав, що відповідач при перевірці його звернень не встановив факт порушення співробітниками міліції вимог закону і порушення його прав у зв`язку із затриманням. Перевірка його звернень відповідачем була неповною, недобросовісною, а її висновки суперечили фактичним обставинам, що позбавило його права захисту особистої свободи та недоторканості. Позивач вважав, що дії відповідача не відповідали вимогам Закону України «Про міліцію» та Кримінального процесуального кодексу України, а недоброякісною перевіркою його звернень йому було спричинено моральну шкоду.

47. З огляду на викладене суд доходить висновку про іншу (відмінну) правову природу цивільної справи №200/1805/13-ц.

48. Керуючись статтями 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням, задовольнити частково.

Визначити розмір немайнової (моральної) шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, у сумі 165 000 грн.

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням, у частині вимоги про зарахування до пенсійного стажу ОСОБА_1 одного дня незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК.

Повна ухвала складена 15 серпня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян