Рішення № 83644247, 14.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3458/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області (ЄДРПОУ 03194766, місцезнаходження: 68702, проспект Соборний 149, м. Болград, Одеська область) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Болградської РДА Одеської області про виплату мені щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року в повному розмірі;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Болградської РДА Одеської області в мою користь, недоотриманий разову грошову допомогу до 05 травня 2019 року в розмірі 6190 (Шість тисяч сто дев`яносто) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має звання Гвардії підполковник у відставці, проходив дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України та був звільнений у запас за вислугою років за станом здоров`я.

В даний час є пенсіонером МО України (пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 26.06.1997 року) та має статус «Учасник бойових дій», що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 12.07.1996 року, чинне безстроково на всій території України.

Як військовий пенсіонер, звільнений за станом здоров`я, тяжкий інфаркт міокарда, ніде, ніколи не працював і не працює, облікової картки платника податків не мав і немає.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3552-ХП з наступними змінами, в тому числі неконституційними, я маю право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 17-1 цього ж закону, такі виплати здійснюються органами соціального захисту населення за місцем отримання пенсій.

Однак, при обчисленні мені зазначеної щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року, використовувався не розмір мінімальної пенсії за віком (1497 гривень), а п.2 Постанови КМ України від 20.03.2019 року №237 «Деякі питання виплати в 2019 році разової грошової допомоги...», на підставі якого мені виплатили 1295 гривень.

Це говорить про те, що недоплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року склала: 7485 - 1295 = 6190 гривень.

Відповідно до ст.8 Конституції України в державі визначається і діє принцип верховенства права, а КМ України, згідно статті 113 Конституції України, в своїй діяльності зобов`язаний керуватися Конституцією і Законами України, тим більше, що рішеннями Конституційного суду України від 20.03.2002 року у справі №1-15/2002, від 09.07.2007 року №1-29/2007 та від 22.05.2008 року №10-РП, визнані не відповідають Конституції України (є неконституційними), розміри виплат щорічної разової грошової допомоги, для всіх категорій осіб, визначених у вищевказаному законі, в тому числі і учасників бойових дій.

Теж саме ще раз підтвердили Конституційний суд України у своєму рішенні від 30.10.2010 року №22-РП/2010 рік, Верховний суд України в своїй Постанові від 10.02.2016 року №21-6508А15 а Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.12.2018 року знову (!!!) визнав неконституційним, обмеження пільг для ветеранів війни і констатував, що «держава не може в односторонньому порядку відмовитися від обов`язків щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну і членів їх сімей».

При зверненні до Управління соціального захисту населення Болградської РДА Одеської області мені у відповіді від 15.05.2019 року за №07/1585 було відмовлено в перерахунку і виплаті недоотриманої щорічної разової грошової допомоги на тій підставі, що зазначені кошти призначаються не виходячи з розміру мінімальної пенсії за віку, а виходячи з коштів, закладених у Державному бюджеті України на 2019 рік і за постановою КМ України від 20.03.2019 року за №237. Однак в тексті Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» нічого про це не сказано і ніяких змін в ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не вносилося.

Отже, дії управління соціального захисту населення Болградської РДА Одеської області є неправомірними і грубо порушують Конституцію і Закони України, а також рішення Конституційного суду України, Цивільного кодексу України та Постанови Верховного Суду України.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений в ухвалі строк, відповідач відзив не надав.

02.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про проведення перерахунку та виплати недоотриманої грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за вхід. № К-232.

15.05.2019 р. за № 07-1585 на заяву від 02.05.2019 року, щодо донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік повідомлено:

«…Ви перебуваєте на персоніфікованому обліку в управлінні соціального захисту населення Белградської райдержадміністрації з 23.03.2004 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», як учасник бойових дій.

Законами, які регулюють правовідносини щодо виплати до 5 травня є Конституція України, Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», інші акти міжнародного та національного законодавства.

Зазначеними законами передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється його дія, зокрема визначено розміри виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, п. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 р. були внесені зміни в статті 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Цім законом було передбачено учасникам бойових дій разова грошова допомога щорічно до 5 травня у розмірі - п`яти мінімальних пенсій за віком.

Однак у ч. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни передбачаються Кабінетом Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України. Таким чином, Порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачає цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни та відповідно до от. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається - Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

У 2019 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019р. № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій виплачується допомога у розмірі 1295 грн.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову у 2019 році прийнято постанову від 20.03.2019 № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою визначено, що у 2019 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв`язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій -1 295,00 грн.

Задля вирішення вказаного спору необхідно встановити чи обґрунтовано виплата позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2019 році здійснена відповідачем у розмірі 1 295,00 грн.

а) щодо надання Кабінету Міністрів України права змінювати розмір соціальних виплат, визначений спеціальним законом

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначене рішення Конституційного суду України винесено за результатом розгляду конституційного подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Згідно з п. 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Перед Конституційним Судом України було поставлено питання: чи обмежує конституційні права громадян факт надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, залежно від наявності фінансового ресурсу?

Як вже зазначено вище, Конституційний Суд України дійшов правового висновку, що такі дії органів державної влади відповідають Конституції України та є допустимими.

Також, суд зазначає, що положення Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено зазначеним вище п. 26, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому є обов`язковими до виконання.

Верховний Суд дійшов висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ), не є порушенням конституційних прав громадян.

б) щодо правомірності виплати позивачу грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 141.

Як вже зазначено вище, на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.03.2019 № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою визначено, що у 2019 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв`язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій -1 295,00 грн.

Зазначений розмір грошової допомоги є меншим, аніж визначено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому, на думку позивача, дії відповідача щодо виплати їй допомоги саме у розмірі1 295,00 грн. є незаконними.

Аналогічні правовідносини були предметом розгляду у Європейському суді з прав людини.

В ухвалі від 03.06.2014 справа «Серебрянський проти України», заява №54704/10 Європейський суд з прав людини дійшов висновку (п. 36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Наведене свідчить, що Європейський суд з прав людини не вбачає порушень Конвенції у ситуаціях, за яких розмір певної соціальної виплати на певний час зменшується підзаконним нормативно-правовим актом (за умови, що такі акти не будуть визнані неконституційними).

Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду по справі № 564/189/17від 13.06.2019 року.

З урахуванням встановлених обставин та за чинного правового регулювання відповідач правомірно виплатив позивачу грошову допомогу до 5 травня у 2019 році у розмірі 1 295,00 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_1 .

Управління соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області - місцезнаходження: проспект Соборний 149, м. Болград, Одеська область, 68702, ЄДРПОУ 03194766.

Головуючий суддя Л.М.Токмілова

.