Рішення № 83643922, 12.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. справа № 300/1472/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Конової О.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом, внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/00213 від 10.01.2019 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля в сумі 5900,00 EUR, що підтверджується квитанцією про отримання готівки серії BLC серії BLC №1484961 у зазначеному розмірі. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та визначену позивачем мину вартість товару. Відтак збільшення вартості автомобіля з 5900,00 EUR до 9200,00 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі наведеного позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Івано-Франківська митниця ДФС скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.07.2019 (а.с.38-43). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. Поданий декларантом платіжний документ не містив ідентифікуючих даних транспортного засобу, тому не був взятий до уваги митним органом. За вказаних обставин відповідачем прийнято картку відмови та спірне рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена в сумі 9200,00 EUR. Окрім цього, представник Івано-Франківської митниці ДФС вказав, що 24.01.2019 декларант подав декларацію №UA206010/2019/402513 та самостійно зазначив вартість автомобіля марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3 в розмірі 9200,00 EUR, тим самим погодився з рішенням про корегування митної вартості товарів за №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

09.08.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача, наведені у відзиві на позов, є помилковими, тому просив їх не брати до уваги, а позов задовольнити (а.с.74-77).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на позов. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

На підставі рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018 ОСОБА_3 придбав на території Литовської Республіки у ЗАТ «Аутовізас» транспортний засіб - легковий автомобіль марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, дата першої реєстрації 12.06.2015, за 5900,00 євро (а.с.16, 17).

03.12.2018 ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_9 - директору фірми ЗАТ «Аутовізас» кошти в розмірі 5900 євро згідно рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018, що підтверджується квитанцією серії BLC №1484961 від 03.12.2018 (а.с. 20, 21).

Декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2019/400749 від 10.01.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 1560 см3 (а.с.58).

У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018, укладеного між ОСОБА_6 та ВАТ «Аутовізітас», згідно якого позивач придбав автомобіль марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , за купівельною ціною 5900,00 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, було надано такі документи: рахунок-фактура VIZ №0274 від 01.12.2018 (а.с.16-17); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72400 від 14.12.2018 (а.с.51-52); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.07.2018; платіжний документ, що підтверджує вартість товару - квитанція серії BLC №1484961 від 03.12.2018 (а.с. 50) паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; витяг SCHWACKE 002437/28330277 від 17.12.2018, копію митної декларації країни відправлення 18PL402010E1212399 від 13.12.2018 (а.с. 49).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що такі документи не дають можливості встановити дійсну вартість автомобіля, який придбано позивачем.

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (код МВВ митного органу 6), у розмірі 9200,00 EUR (а.с.26). Згідно даного рішення, «митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (ст. 60 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСУАР ДФС «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9200,00».

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206010/2019/400749 від 10.01.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/00213 від 10.01.2019 (а.с. 9).

24.01.2019 декларантом фізичною особою-підприємцем Кіршаком Олегом Степановичем, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2019/402513 від 24.01.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 1560 см3, потужність двигуна - 85 kw, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 7, ціна товару 5900,00 євро, коригування 289715,46 грн. (а.с.59).

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, в інтересах позивача, були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, як то, рахунок-фактура VIZ №0274 від 01.12.2018 (а.с.16-17); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72400 від 14.12.2018 (а.с.51-52); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.07.2018; платіжний документ, що підтверджує вартість товару - квитанція серії BLC №1484961 від 03.12.2018 (а.с. 50) паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; витяг SCHWACKE 002437/28330277 від 17.12.2018, копію митної декларації країни відправлення 18PL402010E1212399 від 13.12.2018 (а.с. 49).

Вказані документи були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018.

Тобто, судом встановлено, що подані 10.01.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується посилань представника відповідача на невідповідність поданої іноземною мовою квитанції серії BLC №1484961 вимогам статті 254 Митного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У суду відсутні докази, що відповідачем вимагалось подання декларантом перекладу квитанції серії BLC №1484961 від 03.12.2018 українською мовою та факту відмови подання декларантом такого перекладу. У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача щодо неможливості підтвердження даним платіжним документом заявленої митної вартості.

Що стосується доводів представника відповідача, що квитанція серії BLC №1484961 від 03.12.2018 не містить ідентифікуючих даних транспортного засобу, як передбачено пунктом 2 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема VIN коду, суд звертає увагу, що дана норма не передбачає обов`язкового зазначення VIN коду транспортного засобу, а зазначення реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.

Так, з даного платіжного документу вбачається, що грошові кошти в розмірі 5900,00 євро сплачено за автомобіль Renault Grand Picasso C4 згідно рахунку-фактури VIZ 0274. Натомість рахунок фактура VIZ 0274 стосується саме транспортного засобу, митне оформлення якого здійснювалось декларантом та у даному рахунку-фактурі містяться всі необхідні дані щодо ідентифікації вказаного транспортного засобу, в тому числі і VIN код, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у квитанції серії BLC №1484961 від 03.12.2018 реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару та помилковість доводів представника відповідача, що неможливості підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу на підставі даного платіжного документа.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00213 від 10.01.2019 та підтверджують митну вартість автомобіля, марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарівв; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцями автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5900,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем крім рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018 подавалась і квитанція про прийом грошей серії BLC №1484961 від 03.12.2018, яка, як встановлено судом вище, безпідставно не взята відповідачем до уваги.

Також під час розгляду даної справи представником позивача подано лист компанії UAB «Autovizitas» від 07.08.2019 про підтвердження отримання даною компанією від ОСОБА_8 грошової суми у розмірі 5900,00 євро за автомобіль CITROEN GRAND PICASSO (ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) та про відсутність претензій до покупця (а.с. 79).

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, декларанту відмовлено у митному оформленні з таких причин: «митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (ст. 60 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСУАР ДФС «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9200,00».

Як стверджує відповідач, підставою для відмови у прийнятті митної декларації позивача була на думку контролюючого органу, визначена позивачем митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарівв, у зв`язку з чим митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019 митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів, митна вартість товару визначена за 6 методом, тобто резервним (колонка 31), що суперечить змісту картки відмови, відповідно до якої №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Натомість, позивач надав суду копію платіжного документа, що підтверджує вартість товару - квитанцію серії BLC №1484961 від 03.12.2018 (а.с. 50) та лист компанії UAB «Autovizitas» від 07.08.2019 про підтвердження отримання даною компанією від ОСОБА_8 грошової суми у розмірі 5900,00 євро (а.с. 79), які підтверджують сплату позивачем автомобіля марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 саме в розмірі 5900,00 євро.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 10.01.2019 та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.

Також, представник Івано-Франківської митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019 було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72400 від 14.12.2018.

Так, згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/72400 від 14.12.2018, встановлено, що транспортний засіб марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, на час митного огляду містив пошкодження: пошкоджено лакофарбове покриття по кузову, вм`ятини на даху та на дверях, забруднено та пошкоджено оббивку салону та сидінь (а.с.51-52).

У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури VIZ №0274 від 01.12.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом щодо подібних товарів (чи резервним методом)є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо доводів представника Івано-Франківської митниці ДФС про те, що 24.01.2019 позивач подав декларацію №UA206010/2019/402513 та самостійно зазначив вартість автомобіля марки CITROEN, модель C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3 в розмірі 9200,00 EUR, тим самим погодився з рішенням про корегування митної вартості товарів за №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019, а тому відсутній спір між сторонами внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, то суд вказує на таке.

Верховний Суд в постанові від 30.10.2018 в справі №816/2396/17 зазначив, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Тобто, Верховний Суд вважає ключовим моментом факт погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом. Звернення до суду з даним позовом є свідченням того, що позивач не погодився із визначеною відповідачем митною вартістю товару.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Згідно поданої ОСОБА_6 декларації №UA206010/2019/402513 від 24.01.2019, Графа 43 "Метод визначення вартості" містить заповнення лише лівого підрозділу, в якому вказано цифру " 6" (а.с.59). Натомість правий підрозділ Графи 43 "Метод визначення вартості" незаповнений, що мало б свідчити про відсутність рішення про коригування митної вартості товарів.

Однак, наведена інформації не відповідає дійсності, оскільки на час подання декларації №UA206010/2019/402513 від 24.01.2019 рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019 було чинним.

Частиною 5 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам.

При цьому, в Графі 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7-9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України; визначені пунктами 1-11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України; попередні рішення відповідно до частини четвертої статті 23 Митного кодексу України; документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України; попередні МД, за якими не здійснено випуску товарів.

Так, Графа 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" декларації №UA206010/2019/402513 від 24.01.2019 містила відомості про попередню декларацію №206010/2019/400749 від 10.01.2019, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00213 від 10.01.2019, та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019, відмітка про яке мала б бути відображена у правому підрозділі Графи 43 "Метод визначення вартості".

Таким чином, наведені обставини свідчать про заповнення декларантом позивача митної декларації №UA206010/2019/402513 від 24.01.2019 всупереч вимогам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, що, в свою чергу, орган доходів і зборів під час перевірки такої митної декларації залишив поза увагою.

Окрім цього, залишення правого підрозділу Графи 43 "Метод визначення вартості" пустим, в даному випадку, не може свідчити про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості, оскільки в Графі 45 "Коригування" вказано митну вартість товару 289715,46 грн., що відповідає еквіваленту 9200,00 євро, тобто митній вартості, яку визначив саме відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019, а не декларант самостійно.

Також, суд звертає увагу на те, що факт нескористання правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA206010/2019/000172/2 від 10.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України (код 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України (код 39640261, вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 15 серпня 2019 р.