Рішення № 83643451, 23.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Справа № 160/9654/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_2 Ковальова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому позивач просить:

- Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.11.2018 року № UA 110160/2018/000053/1.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що заявлена митна вартість товару підтверджується необхідними супроводжуючими документами, а отже підстав для коригування заявленої митної вартості не вбачається. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Дніпропетровської митниці ДФС є протиправним, оскільки, воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Представник відповідача вимоги адміністративного позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надано письмові заперечення, згідно яких зазначено, що під час надходження декларації відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 ст. 58 МКУ. У ч. 10 ст. 58 МКУ наведено перелік додаткових витрат (складових митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до цієї ціни. До таких витрат, між іншим, відносяться витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів. Серед документів, поданих декларантом разом з митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості відомостей, які б підтверджували включення у митну вартість товару суми витрат на його доставку до місця ввезення на митну території України виявлено не було. Також, декларантом не надавалися документи, які б підтверджували факт включення продавцем у фактурну вартість товару витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України та навантаження товару, а також на страхування цих товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості митниці остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим було застосовано наявну в митниці інформацію щодо аналогічного (подібного) товару, митне оформлення яких вже здійснено. З урахуванням вищезазначеного відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що прийнято обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.10.2018 у неризидента в Польші придбано транспортний засіб - легковий автомобіль -RENAULT, модель- MEGANE, номер кузова- НОМЕР_1 , який був в експлуатації, має механічні пошкодження після ДТП та вартість якого становить 11700,00 польських злотих, що підтверджується рахунком-фактурою.

Під час ввезення автомобіля на митну територію України для здійснення митного оформлення 16.11.2018 представник позивача ТОВ «АСТРАФІШ» (декларант) звернувся до Митниці з електронною митною декларацією №UA110160/2018/004995, в якій митна вартість була визначена за основним методом, тобто за ціною рахунком-фактурою 43/10/2018 та затратами на транспортування автомобіля у розмірі 11889, 00 польських злотих.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 43/10/2018 від 24.10.2018; висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу № 458т18 від 16.11.2018; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА209020/2018/046340 від 09.11.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №2016CR4586 від 11.07.2013; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; копію митної декларації країни відправлення №18РL402010Е1080061 від 09.11.2018.

В результаті аналізу електронної митної декларації МД № UА110160/2018/004995 від 16.11.2018 та доданих документів на підтвердження митної вартості товару, 19.11.2018р. посадовою особою митного органу декларанту було підготовлено та направлено електронне повідомлення про необхідність подання перекладу документів, поданих до митного оформлення, що підтверджують митну вартість.

Позивачем було надано документи які вимагались з відповідним перекладом на українську мову, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №03057, рахунок фактура № 43/10/2018 від 24.10.2018, рахунок фактура № 12/2018/т від 12.03.2018.

Але інспектором митниці було визначено що документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості (відповідно до рахунок фактура № 43/10/2018 від 24.10.2018).

21.11.2018 Позивачем було направлено листа до митного органу з вимогою визнати заявлену митну вартість оцінюваних товарів на підставі наданих документів та завершення митного оформлення відповідно до ч.1 ст. 255 Митного кодексу України.

Так у відповідь 22.11.2018р. посадовою особою митного органу декларанту було підготовлено та направлено електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, так як поданий висновок судового експерта від 16.11.2018 № 458т18 на дослідження поставленого питання яка вартість пошкодженого та розукомплектованого автомобіля RENAULT MEGANE, номер кузова- НОМЕР_1 виявилося недостатнім.

Крім того, 26.11.2018р. посадовою особою митного органу декларанту також було підготовлено та направлено електронне повідомлення, яким проінформовано, що відсутні документальне підтвердження відомостей, які підтверджують числові значення митної вартості товарів. Митницею було проаналізовано додатково надані декларантом документи, та було прийнято рішення про коригування митної вартості на оцінюваний товар, митна вартість була визначена Відповідачем за другорядним методом 2-г (резервний метод) згідно з положеннями ст.64 МКУ.

16.11.2018 року відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийнято картку відмови № UА110160/2018/00063, у зв`язку з підвищенням митної вартості на товар згідно Рішення про визначення митної вартості від 26.11.2018р. №UА110160/2018/000053/1, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 5982,35 євро.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд вказує про наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору, та інших документів продавця.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд в Постанові від 06.02.2018 р. по справі № 815/2013/15: «наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсності митної вартості товарів».

Окрім того, в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 р. по справі № 804/16980/14 зазначається, що митний орган може додатково витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, то підставою для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем тієї обставини, що в поданих декларантом документах відсутні документи на підтвердження витрат на транспортування автомобіля, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, документи на страхування товару.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача суд зазначає, що дані обставини не впливають на митну вартість, визначену позивачем.

Так, витрати на транспортування товару, відповідно до наданих товаросупровідних документів, була включена до вартості товару, і фактично позивачем додатково понесено лише витрати на пальне, на суму 100 євро, що підтверджується копією фіскального чеку. Факт повної оплати придбаного авто, а отже й витрат на транспортування, підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно до ч.2 ст.53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються у випадку, якщо відбувалось страхування.

В даному випадку позивачем не стверджувалось про страхування транспортного засобу, а також про включення вартості страхування до заявленої митної вартості авто, а отже відсутні підстави для надання необхідних документів.

Також, матеріали справи містять відомості стосовно технічного стану придбаного автомобілю, який після ДТП мав механічні пошкодження. Відповідно, ринкова вартість пошкодженого та розукомплектованого автомобіля, що ввозиться на митну територію України склала 83120,73 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ на 16.11.2018 року відповідно становить 2647.26 євро. Наведене підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу виконаний відповідно за Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів №142/5/2092 від 24.11.2003.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару; тоді як Митниця не довела, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною договору (методом №1).

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу, зазначена у рахунку-фактури є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у рахунку, відповідач під час розгляду справи не надав.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 26.11.2018 року №UA110160/2018/000053/1 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Зміст відзиву на позов і мотивувальна частина спірного рішення свідчить, що за основу визначення митної вартості транспортного засобу взято інформацію з програмного продукту Schwacke Net.

Оглядом у вільній мережі Інтернет встановлено веб-сайт Schwacke Net за адресою пошуку https://www.schwackenet.de/awonline/de/index.php.

Суд критично ставиться до інформації з ресурсу Schwacke Net, яка, як свідчить матеріали справи, визначила митну вартість імпортованого транспортного засобу на рівні 5982,35 євро виходячи із наступних мотивів.

По-перше, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke.

Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwaсke від 15.11.2018 з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад із німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwaсke від 15.11.2018 свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 5882,35 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 5882,35 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 4285,71 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 4285,71 EUR". При цьому будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме вартості на рівні 5882,35 EUR, а не 4285,71 EUR, відповідач не зазначив.

Тобто, в будь-якому випадку оцінка Schwacke Net здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу. Відповідач у свою чергу не довів, що інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту Schwacke Net.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості транспортного засобу є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару з програмного продукту Schwacke Net є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2018 №UA110160/2018/000053/1 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.11.2018 №UA110160/2018/00063 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.243-250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA110160/2018/000053/1 від 26.11.2018 Дніпропетровської митниці ДФС.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110160/2018/000063 від 16.11.2018 року Дніпропетровської митниці ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова