Вирок № 8363739, 22.03.2010, Любомльський районний суд Волинської області

КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 1 – 15/10

Категорія : Злочини у сфері службової діяльності

Зловживання владою або службовим становищем – 61

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Чишія С.С.

при секретарі Семенюк К.М.

з участю прокурорів Крисюка В.С., Лебедюка В.С.,

підсудного ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Шацьк Волинської області, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, вищої освіти, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу - начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації у Волинській області, в лютому 2009 року умисно, з корисливих мотивів використав своє службове становище всупереч інтересам служби, чим заподіяв істотну шкоду інтересам держави, підірвавши авторитет податкової служби, при наступних обставинах.

Маючи на виконанні лист Любомльської міжрайонної податкової інспекції про сприяння в декларуванні доходів жителями Любомльського і Шацького районів, які у 2007-2008 роках здійснили реалізацію 3 і більше автомобілів, ОСОБА_1 від керівництва відділу податкової міліції Ковельської МДПІ отримав завдання встановити місце знаходження таких осіб і забезпечити їх явку у відділ оподаткування Любомльської МДПІ.

Встановивши на початку лютого 2009 року місце проживання жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3, ОСОБА_1 викликав його в Любомльську МДПІ, де повідомив про наявність інформації про реалізацію ОСОБА_3 5 автомобілів без сплати передбачених законом податків в загальній сумі 45-50 тисяч гривень. Отримавши від ОСОБА_3 усні пояснення про його фактичну непричетність до реалізації автомобілів, оскільки цими питаннями займався ОСОБА_2, ОСОБА_1 порекомендував знайти дійсного власника для з’ясування всіх обставин і проведення переговорів для незаконного звільнення від податків за винагороду.

12.02.2009 року ОСОБА_2 провів телефонну розмову з ОСОБА_1, домовившись про зустріч в місті Любомль Волинської області.

13.02.2009 року біля 14.30 години в місті Любомль біля приміщення міжрайонної податкової інспекції ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про можливе стягнення податків за реалізовані ОСОБА_3 автомобілі і на питання ОСОБА_2 повідомив про можливість уникнення оподаткування за винагороду в 500 доларів США.

18.02.2009 року о 13 годині на території АЗС «ВОГ» в селі Вишнів Любомльського району Волинської області ОСОБА_1 шляхом обману заволодів належними ОСОБА_2 500 доларами США, що по курсу Національного банку України станом на 18.02.2009 року становили 3850 гривень, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав частково і заявив, що підтверджує фактичні обставини справи, однак не погоджується з кваліфікацією його дій.

По суті обвинувачення підсудний показав, що на виконання листа Любомльської МДПІ та вказівок свого керівництва на початку лютого 2009 року відбув в місто Любомль для встановлення місця проживання і забезпечення явки громадян, які реалізували понад 3 автомобілі. Серед цих осіб був і житель села Римачі ОСОБА_3 Останній через дружину був викликаний в Любомльську МДПІ, де мав розмову з працівниками відділу оподаткування. Там же ОСОБА_3 було рекомендовано з’ясувати особу, яка безпосередньо займалась питаннями реалізації, оскільки він заперечував свою причетність до цих операцій. Дав ОСОБА_3 номер свого мобільного телефону, по якому через кілька днів подзвонив ОСОБА_2, представившись саме такою особою. Попередньо домовившись, зустрілись біля Любомльської МДПІ. Повідомив ОСОБА_2 про можливе нарахування податків для сплати ОСОБА_3 Після деякої суперечки ОСОБА_2 спитав, чи можливе вирішення даного питання. На зустрічне питання про можливі пропозиції ОСОБА_2 повідомив, що може заплатити 400 доларів США. На це жартома спитав, чому не 500 доларів. Фактично, на цій сумі і зупинились. 18.02.2009 року з ОСОБА_2 домовились зустрітись на автозаправній станції, де від нього отримав гроші. Помітивши працівників СБУ, гроші викинув, однак був затриманий.

Підсудний заявив, що усвідомлено діяв на заволодіння коштами осіб, які причетні до реалізації зареєстрованих на ОСОБА_3 автомобілів. Однак жодної можливості і наміру вплинути на стягнення податків за такі операції не мав, оскільки за посадою не мав повноважень на здійснення таких функцій.

Крім показань підсудного, його винність у вчиненні встановлених судом злочинів повністю стверджена зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що певний час надавав приватним особам послуги з перевезення транспортних засобів із-за кордону, їх розмитнення та реєстрації автомобілів в органах ДАІ. З метою швидкого розмитнення автомобілів отримав згоду і довіреність ОСОБА_3 на реєстрацію на його ім’я 5 автомобілів. Сам зареєстрував дані автомобілі, а пізніше зняв з обліку в Любомльському МРЕВ ВДАІ для передачі замовникам. Від ОСОБА_3 дізнався, що працівник податкової інспекції ОСОБА_1 вимагав від нього 700 доларів США в обмін на вирішення питання щодо несплаченого податку на суму 45000-50000 гривень за реалізовані 5 автомобілів. Зрозумівши, що ОСОБА_1 незаконно створює умови для сплати йому цих коштів, звернуся з заявою в УСБУ у Волинській області. Зустрічався із підсудним біля приміщення Любомльської МДПІ, де в ході розмови узгодили суму в 500 доларів США для вирішення питання. Вказана розмова була записана спеціальними засобами. Домовившись про зустріч для передачі грошей, передав працівникам УСБУ власні 500 доларів США для обробки їх хімічним розчином. На автозаправній станції «ВОГ» в селі Вишнів Любомльського району на вимогу ОСОБА_1 передав йому цих 500 доларів США. Підсудний пішов до свого автомобіля та був затриманий працівниками УСБУ у Волинській області.

Свідок ОСОБА_4 органами досудового слідства показав, що був в автомобілі, коли біля приміщення Любомльської МДПІ відбувалась розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо несплаченого податку на загальну суму 45000-50000 гривень(а.с.93-97 т.1). Показання свідка про вимагання підсудним 500 доларів США суд вважає необ’єктивними, оскільки і підсудний, і потерпілий заперечили факт такого вимагання.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що податкова інспекція пропонувала задекларувати реалізацію 5 автомобілів, однак він заперечив свою причетність до такої реалізації. Коли через дружину був викликаний вдруге, від ОСОБА_1 дізнався про необхідність сплатити податки на суму приблизно 45 000 гривень. В обмін на 1000 доларів США ОСОБА_1 запропонував вирішити проблему без сплати податків. Повідомив ОСОБА_2, який займався цими автомобілями, про вимагання ОСОБА_1 700 доларів США, плануючи 300 доларів заплатити особисто.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що у 2008 році Любомльська МДПІ отримала з УДАІ УМВС України у Волинській області інформацію про жителів Любомльського і Шацького районів, які реалізували понад 3 автомобілі, відтак мали б сплатити податок з доходів фізичних осіб. Оскільки такі громадяни, як правило, в інспекцію не являлись, Ковельському відділу податкової міліції було направлено клопотання про сприяння в забезпеченні явки цих громадян згідно із списком. Спочатку надійшла відповідь з рекомендацією подавати клопотання по кожній особі окремо, однак пізніше для такого забезпечення був направлений ОСОБА_1 Ним був доставлений ОСОБА_3, за яким рахувалось 5 реалізованих автомобілів. ОСОБА_3 заперечив свою причетність до транспортних засобів і їх реалізації, тому йому було рекомендовано звернутись до нотаріуса, який посвідчував довіреність на реєстрацію і реалізацію.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що запрошення в Любомльську МДПІ ОСОБА_3 направлялось поштою і він добровільно з’явився восени 2008 року, пояснивши про свою непричетність до ввезення, реєстрації і реалізації автомобілів. Після роз’яснення необхідних дій, які йому слід було вжити, ОСОБА_3 жодної інформації в інспекцію не надав і більше не являвся. Тому він був включений у список, направлений в Ковельський ВПМ для забезпечення явки. Завдяки вжитим ОСОБА_1 заходам ОСОБА_3 знову з’явився в інспекцію в лютому 2009 року і дав ті ж пояснення.

Свідок ОСОБА_6 показала, що на момент слухання справи шляхом опитування одного з покупців автомобіля, зареєстрованого на ОСОБА_3, було встановлено ціну продажу, про що складено відповідний акт. На підставі цього акту планується направити ОСОБА_3 податкове рішеннях-повідомлення. Щодо інших автомобілів така інформація відсутня, тому будь-яке нарахування податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_3 не проводилось.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що направив ОСОБА_1 для виконання лист начальника Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про забезпечення явки платників податку з доходів фізичних осіб. Яким чином виконувалось зазначене завдання йому невідомо.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що в УСБУ у Волинській області звернувся ОСОБА_2 із заявою про вимагання хабара працівником податкової міліції ОСОБА_1 Сам особисто відбирав пояснення у ОСОБА_2 та оформляв протокол-заяву, після чого вручив технічні засоби для фіксації обставин вимагання хабара. Разом з співробітником відділу УСБУ ОСОБА_9 в присутності понятих обробив грошові кошти спецзасобами. Пізніше на автозаправній станції «ВОГ» ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 500 доларів США, після чого останній був затриманий співробітниками УСБУ. Під час затримання отримані кошти підсудний викинув на землю.

Аналогічні показання в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в якості понятого був запрошений працівниками СБУ і з ним прибув до місті Любомль. По дорозі зрозумів, що буде затримання при передачі хабара. Особі, що мала його передати, було вручено 500 доларів, помічених спецзасобом. Після радіокоманди з АЗС «Окко» перемістились на АЗС «ВОГ», де й відбулось затримання підсудного. Коли під’їхали до його автомобіля, побачив, як долари були викинуті на землю. Після затримання підсудного на його руках було виявлено світіння спеціальної речовини при освітленні відповідним приладом. Складався протокол огляду та інші документи, які з іншим понятим підписали, посвідчивши їх правильність.

З наказу голови ДПА України у Волинській області № 135-о від 18.03.2008 вбачається, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів відділу податкової міліції Ковельської МДПІ, а згідно наказу ДПА України № 463-о від 29.02.08 ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу – майор податкової міліції(а.с.29, 52 т.2).

Службові повноваження ОСОБА_1 передбачені Положенням про відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів відділу податкової міліції Ковельської МДПІ(а.с.33-35 т.2).

З листа Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції №8116/17 від 29.12.2008 року в адресу ВПМ Ковельської міської державної податкової інспекції вбачається, що інспекцією порушувалось клопотання про сприяння у декларуванні доходів жителями Любомльського та Шацького районів, які у 2007-2008 роках реалізували 3 і більше транспортні засоби, в переліку яких зазначено ОСОБА_3П.(а.с.112-116 т.1).

Протоколом-заявою ОСОБА_2 від 13.02.2009 року стверджено факт його звернення в органи СБУ щодо вимагання ОСОБА_1 хабара в розмірі 700 доларів США за невжиття заходів щодо притягнення до передбаченої законом відповідальності за несплату податків при реалізації ввезених на територію України 5 транспортних засобів іноземного виробництва (а.с.7-8 т.1).

Протоколом від 13.02.2009 року стверджено вручення ОСОБА_2 записуючого пристрою для фіксації змісту розмови, що мала відбутись того ж дня з особою, що вимагає хабар(а.с.11 т.1).

Протоколом огляду від 18.02.2009 року стверджено вручення ОСОБА_2 500 доларів США купюрами номінальною вартістю по 100 доларів США, що оброблені спецзасобом(а.с.22-24 т.1).

Протоколом огляду місця події від 18.02.2009 року вбачається, що на автозаправній станції «ВОГ» у ОСОБА_1 після зустрічі з ОСОБА_11 виявлено та вилучено 500 доларів США купюрами номінальною вартістю 100 доларів США, на яких зафіксовано сліди спецзасобу, виявлені також на руках ОСОБА_1А.(а.с.25-27 т.1).

Висновком криміналістичної експертизи №180 від 21.04.2009 року стверджено, що 5 купюр номіналом по 100 доларів США, які вилучені під час огляду місця події на території АЗС «ВОГ» в селі Вишнів Любомльського району, відповідають аналогічним, які знаходяться у офіційному обігу (а.с.169-171 т.1).

Висновком криміналістичної експертизи №132 від 03.04.2009 року стверджено, що на 5 купюрах номінальною вартістю по 100 доларів США та змивах з правої і лівої руки ОСОБА_1 виявлено нашарування речовини, яка в ультрафіолетових променях має люмінесценцію яскравого жовто-зеленого кольору(а.с.153-156 т.1).

Протоколом огляду предметів від 12.05.2009 року стверджено, що в належних підсудному мобільних телефонах «Нокія», сім-карті мобільного оператора UMC зафіксована розмова 13.02.2009 року з належним ОСОБА_2 номером мобільного зв’язку 80674094488(а.с.184-193 т.1).

З протоколу за результатами оперативно-технічних заходів та стенограми розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 13.02.2009 року вбачається, що підсудним було повідомлено про можливість стягнення податків за реалізацію 5 автомобілів. На питання підсудного про можливі пропозиції, ОСОБА_2 повідомив про згоду передати 400 доларів. Підсудний висловив заперечення і запропонував рахувати з 5 автомашин, на що ОСОБА_2 погодився(а.с.177-183 т.1).

Органи досудового слідства кваліфікують дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.368 КК України.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст.364, ч.1 ст.190 КК України з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.368 КК України кримінальна відповідальність настає за одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

З самого обвинувачення та зібраних по справі доказів вбачається, що особи громадян, які реалізували понад 3 автомобілі протягом 2007-2008 року, та місце їх проживання були встановлені Любомльською МДПІ на підставі інформації УДАІ УМВС у Волинській області. За клопотанням керівництва Любомльської МДПІ підсудний був відряджений керівництвом Ковельського відділу податкової міліції виключно для забезпечення явки цих осіб в Любомльську МДПІ. Інші завдання перед ОСОБА_1 ні керівництвом відділу, ні посадовими особами не ставились.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники Любомльської МДПІ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 показали, що ОСОБА_1 не міг вплинути на справляння з ОСОБА_3 податку з прибутку фізичної особи, оскільки на той час не було достовірно встановлено суму цього прибутку. Лише на час слухання справи в суді по одному із відчужених ОСОБА_3 автомобілів на підставі пояснень покупця визначено ціну купівлі-продажу, за результатами чого саме працівниками Любомльської МДПІ 03.02.2010 року складено відповідний акт документальної перевірки. При цьому податкове повідомлення-рішення для узгодження донарахованих сум ще не направлялось.

Як встановлено судом, підсудний займав посаду начальника відділення Ковельського відділу податкової міліції. Між ним та працівниками Любомльської МДПІ відсутні взаємовідносини підпорядкування, котрі давали б ОСОБА_1 можливість впливати на прийняття рішень працівниками Любомльської МДПІ, до компетенції яких відносилась перевірка податкових зобов’язань ОСОБА_3

Під час досудового слідства і в судовому засіданні не встановлено факту перебування підсудного із працівниками Любомльської МДПІ, уповноваженими на справляння податку, у родинних чи інших близьких стосунках, які давали б підставу для висновку про можливий вплив ОСОБА_1 на процес справляння податку.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що підсудний обіцяв вирішити проблеми з податком після консультацій із своїм керівництвом. Такі показання потерпілого підтверджені протоколом про результати здійснення оперативних заходів та стенограмою запису розмови між підсудним та потерпілим.

Підсудний ОСОБА_1 визнав, що мав намір заволодіти коштами потерпілого і діяв у власних інтересах. Однак він заперечив, що ці кошти або їх частину повинен був передавати якійсь третій особі, в тому числі, із свого керівництва. Такі показання підсудного не спростовані ні досудовим слідством, ні під час судового розгляду справи.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що не пам’ятає, як конкретно розцінював дії ОСОБА_1, однак підтвердив свої показання на досудовому слідстві. Будучи додатково допитаним в якості свідка, ОСОБА_2 показав, що був впевненим в безпідставності трактування підсудним закону щодо оподаткування реалізації автомобілів, однак побоювався вжиття ОСОБА_1 будь-яких заходів, щоб отримати незаконну винагороду(а.с.3-4 т.2).

Згідно із п.8.2.1 ч.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з прибутку фізичних осіб» платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з п.16.3.6 ч.16.3 ст.16 того ж Закону відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що платник податку до 01 березня року, наступного за звітним, зобов’язаний подати щорічну декларацію про майновий стан і доходи.

Згідно із п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз наведених норм закону, службових обов’язків підсудного за посадою в сукупності із встановленими фактичними обставинами приводить суд до висновку, що в силу своїх владних повноважень та посадової компетенції підсудний не міг вчинити жодних дій в користь ОСОБА_3 для звільнення його від сплати податку з прибутку фізичної особи при реалізації автомобілів. На момент досліджуваних подій Любомльська МДПІ взагалі не володіла інформацією про доходи ОСОБА_3, на підставі якої можливим було б стягнення податку. Стосовно ОСОБА_2 якісь податкові нарахування чи санкції не могли бути вжиті взагалі до того часу, поки не було б встановлено його податкову відповідальність як податкового агента ОСОБА_3, а такі відомості в справі відсутні.

У зв’язку з цим суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.368 КК України.

В той же час, на думку суду, підсудний використав своє службове становище для задоволення власних корисливих намірів.

Маючи інформацію про можливе нарахування ОСОБА_3 податку, ОСОБА_1 використав пов’язані з цим обставини для введення в оману як самого ОСОБА_3, так і потерпілого ОСОБА_2 з метою отримання матеріальних цінностей. Ця інформація ним отримана у зв’язку з виконанням завдання про забезпечення явки жителів Любомльського і Шацького районів в Любомльську МДПІ для декларування прибутку, тобто у зв’язку із виконанням службового завдання.

Схиляючи ОСОБА_3 і ОСОБА_2 передати йому валютні цінності і отримавши їх від останнього, ОСОБА_1 діяв всупереч інтересам служби, оскільки як працівник податкової міліції міг отримувати доходи лише за рахунок державного бюджету у встановленому порядку.

Крім цього, своїми діями підсудний заподіяв істотну шкоду інтересам держави в особі податкових органів, підірвавши їх авторитет, оскільки причетних осіб запевнював про можливість незаконно ухилитись від сплати податку, сам будучи працівником податкової міліції.

З показань підсудного, потерпілого, протоколу про реалізацію оперативно-розшукових заходів вбачається, що безпосередньої і прямої вимоги про передачу грошей підсудний не заявляв, а лише повідомив потерпілого про теоретичну можливість стягнення податків. На питання потерпілого про шляхи вирішення проблеми, підсудний знову не заявив такої вимоги, і лише після озвучення потерпілим вірогідної суми підсудний збільшив її з 400 до 500 доларів США.

Оскільки показання підсудного про намір заволодіти коштами потерпілого без реального виконання обіцянки звільнити ОСОБА_3 від сплати податків по справі не спростовані, з врахуванням наведених вище міркувань суд розцінює такі дії підсудного як обман потерпілого у дійсних обставинах справи з метою заволодіння його коштами.

Згідно із п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №5 дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст.368 КК, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем.

Суд вважає, що сформульоване судом обвинувачення за фактичними обставинами не відрізняється від інкримінованого досудовим слідством. Як отримання хабара, так і зловживання службовим становищем посягають на правомірне функціонування державних або самоврядних органів. Безпосереднім предметом інкримінованого досудовим слідством і встановленого злочину є отримання ОСОБА_1 матеріальних благ з використанням свого службового становища. Санкція ч.3 ст.364 КК України як тяжчого злочину не відрізняється від санкції ч.2 ст.368 КК України, а передбачений ч.1 ст.190 КК України злочин вчинено в ідеальній сукупності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлено фактичні і правові підстави для кваліфікації дій підсудного саме за ч.3 ст.364 КК України як зловживання службовим становищем працівником правоохоронного органу та за ч.1 ст.190 КК України як шахрайство шляхом обману.

Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що ними повністю доведено винність ОСОБА_1 в умисному, з корисливих мотивів використанні свого службового становища працівника правоохоронного органу всупереч інтересам служби, яким заподіяно істотну шкоду державним інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, та у заволодінні чужим майном шляхом обману, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і тяжкість вчинених ним злочинів, особу підсудного, який позитивно характеризується по місцю проживання, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До пом’якшуючих обставин суд відносить те, що ОСОБА_1 вперше притягується до відповідальності і щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. Його невизнання вини за інкримінованим обвинуваченням є процесуальним правом обвинуваченого й підсудного, в той же час ОСОБА_1 під час досудового слідства і судового розгляду справи визнавав фактичні обставини справи і давав правдиві показання.

Пом’якшуючими покарання обставинами суд вважає і наявність на утриманні підсудного малолітньої дитини, дружини-інваліда 3 групи з дитинства та батьків-пенсіонерів, а також захворювання підсудного на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня(а.с.77-80, 83, 84 т.2).

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Суд також враховує, що після вчиненого підсудний звільнився за власним бажанням з органів податкової міліції.

Враховуючи характер злочинів, наведену сукупність пом’якшуючих обставин і відсутність обтяжуючих, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

Тому для попередження вчинення ним нових злочинів покарання ОСОБА_1 слід призначити в межах законів, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді позбавлення волі з позбавленням права займати посади на державній службі за ст.364 КК України та обмеження волі за ст.190 КК України із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим та з випробуванням, встановленням максимального іспитового строку і покладенням відповідних обов’язків.

Оскільки ОСОБА_1 засуджується з випробуванням, на підставі ст.77 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене ч.3 ст.364 КК України, не призначається.

Враховуючи, що обидва злочини підсудний вчинив як працівник податкової міліції і один із них є тяжким, суд вважає за необхідне позбавити його спеціального звання в порядку ст.54 КК України.

Речові докази згідно зі ст.81 КПК України, які не мають ніякої цінності слід знищити, гроші, які були об’єктом злочинних дій слід повернути законному володільцеві.

Згідно із ст.93 КПК України з підсудного слід стягнути судові витрати на проведення криміналістичних експертиз.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

п р и с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.364 КК України, і за цими законами призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України у вигляді 3(трьох) років обмеження волі;

- за ч.3 ст.364 КК України у вигляді 5(п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі строком на 3(три) роки.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді 5(п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі строком на 3(три) роки.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк його затримання з 19 по 26 лютого 2009 року включно.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3(трьох) років не вчинить нового злочину і виконає наступні обов’язки:

- не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- періодично з’являтиметься в ці органи для реєстрації.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання – майор податкової міліції.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області на р/р35225002000013 в ГУДКУ в Рівненській області(МФО 833017, код ЗКПО 25574883) за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин 733(сімсот тридцять три) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області на р/р35228002000932 в ГУДКУ у Волинській області(МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908, призначення платежу «за проведення експертизи») за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин 1095(одну тисячу дев’яносто п’ять) гривень 25 копійок.

Речові докази : 500(п’ятсот) доларів США, які зберігаються у відділі фінансово-ресурсного забезпечення УМВС України у Волинській області, повернути їх володільцю ОСОБА_2;

мобільні телефони «Nokia»(з маркуванням НОМЕР_1 і НОМЕР_2) та «Nokia»(з маркуванням 070111071 і НОМЕР_3), які приєднано до справи, повернути володільцю ОСОБА_1;

електронний носій інформації, зібраної за результатами проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, який приєднано до справи, залишити в матеріалах справи.

Кошти в сумі 200 (двохсот) гривень, на які було накладено арешт і які знаходяться на зберіганні у відділі фінансово-ресурсного забезпечення УМВС України у Волинській області, звільнити з-під арешту і повернути ОСОБА_1.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб із часу його проголошення через Любомльський районний суд.

Головуючий : суддя Чишій С.С.