Ухвала суду № 83634063, 12.08.2019, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3805/19

Провадження № 1-кс/552/3136/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2019 Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави Васильєва Л.М., при секретарі Орламенко А.О., за участю скаржника ОСОБА_1 , слідчого Сахна О.М. розглянув в приміщенні суду в м. Полтава скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,-

В С Т А Н О В И В:

08.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку, який був проведений 24.07.2019 у належному ОСОБА_2 , на праві приватної власності, автомобіля марки «Mitsubishi «Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 . Він був присутнім під час проведення обшуку, перебував у вказаному автомобілі. Під час проведення обшуку вилучені належні йому грошові кошти загальною сумою 98 700 грн, купюрами різного номіналу, флеш-накопичувач марки TRANSEND об`ємом 16 Gb. Посилався на вимоги п. 7 ст. 236 КПК України та зазначав, що вказане майно є тимчасово вилученим, а також на те, що слідчий не звертався до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, тому вказане майно повинно бути йому повернуто негайно. У підтвердження того, що вилучені кошти належать йому надав меморіальний ордер № 31471307 від 19.07.2019 про отримання ним готівки з власного рахунку у розмірі 111 276.00 грн в АТ «Сбербанк» , меморіальний ордер № 733790042 від 24.07.2019 про отримання ТОВ «Маркетсіті» з власного рахунку готівки у розмірі 100 000 грн. в АТ «Сбербанк», договір позики від 19.07.2019, що укладений між ним та ТОВ «Маркетсіті», відповідно до умов якого він позичив ТОВ «Маркетсіті» 97 800 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу. просив її задовольнити з підстав, що в ній викладені.

Слідчий просив відмовити у задоволенні скарги, посилався на те, що ухвалою слідчого судді був наданий дозвіл на вилучення грошових коштів, а тому накладення арешту на них не передбачене КПК України. Надав постанову від 25.07.2019 про визнання цих грошових коштів речовими доказами.

Заслухавши скаржника, слідчого, дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що на підставі ухвали судді Київського районного суду м. Полтави від 09.07.2019 24.07.2019 був проведений обшук у належному ОСОБА_2 , на праві приватної власності, автомобіля марки «Mitsubishi «Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 був присутнім під час проведення обшуку, перебував у вказаному автомобілі, що підтверджується протоколом обшуку .

Як встановлено у судовому засіданні під час розгляду скарги, клопотання про накладення арешту на грошові кошти органом досудового розслідування не подавалося, відповідна ухвала слідчим суддею не постановлялася, доказів в спростування такого висновку в матеріалах не міститься.

Грошові кошти, вилучені під час обшуку, визнані речовими доказами постановою слідчого від 25.07.2019.

Перевіряючи правомірність вилучення та подальшого утримання органом досудового розслідування коштів а також належність останніх до категорії тимчасово вилученого майна та можливості його повернення власнику або володільцю в порядку, передбаченому ст. ст. 167-169 КПК України, слідчий суддя керується наступним.

Частиною першою статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підстави та порядок здійснення стороною обвинувачення своїх повноважень, пов`язаних із вилученням під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження документів, речей, електронних інформаційних систем або їх частин та іншого майна, а також його правомірним утриманням для встановлення обставин кримінального провадження регламентується вимогами ст. ст. 167-169, 170-174, 234-236 КПК України.

Так, ч. 1 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Крім цього, частиною другою статті 168 КПК України встановлено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. В той же час, абзац другий цієї частини статті в імперативному порядку дозволяє тимчасово вилучити електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

В ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення, у тому числі, комп`ютерної та оргтехніки (системних блоків ПК, жорстких дисків, відео регістраторів), магнітних та інших носіїв інформації, USB флеш-накопичувачів інформації, електронних носіїв інформації; мобільних терміналів систем зв`язку, сім-карт для телефонів, однак вказані дані не конкретизовані, ідентифікаційні ознаки мобільного телефону та ноутбуку не зазначені, ухвала суду не містить прямого дозволу на відшукання та вилучення саме вказаного мобільного телефону та ноутбуку, а тому слід дійти до висновку, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені мобільні телефони, ноутбук та грошові кошти є тимчасово вилученим майном.

Тимчасово вилучене майно протягом короткого проміжку часу повинно бути або арештоване судом (слідчим суддею) або повернуто володільцю (ст. 171 КПК України). Якщо зазначені вимоги закону не виконані і таке майно не повернуто, його володілець згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України має право оскаржити в судовому порядку бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Аргументом сторони обвинувачення для підтвердження законності залишення майна у володінні органів досудового розслідування та відсутності підстав для його повернення, є визнання такого майна речовими доказами. Однак слід враховувати, що якщо ці докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування.

Звертаючись до суду із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку слідчий фактично просив надати дозвіл на проведення слідчої дії, обшуку.

Вже під час проведення слідчої дії ( обшуку) слідчий вилучив грошові кошти та постановою від 25.07.2019 визнав їх речовими доказами та повинен був звернутись, на наступний день після вилучення коштів із клопотанням про накладення арешту на нього, тобто із клопотанням про забезпечення кримінального провадження.

Наведене ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.

Оскільки слідчий хоч і визнав вилучене майно речовим доказом, але у встановленому КПК України порядку не звернувся до слідчого із клопотанням про забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на спірне майно, таке майно підлягає поверненню власнику.

Обов`язковою умовою для повернення речових доказів володільцю є його необізнаність із їх незаконним використанням. Такий висновок зробив ВС в постанові №511/2745/16-к, від 25 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 звертаючись до суду із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів у сумі 98 700 грн посилався , як на підставу повернення грошових коштів, тільки на те, що на них не накладений арешт.

Надані ним меморіальні ордери та договір позики не підтверджує тієї обставини, що гроші належать йому особисто.

Так із п.5.1. договору позики убачається, що позика повертається у готівковій формі шляхом передачі позичальником, в особі директора, позикодавцю.

Отже меморіальний ордер № 733790042 від 24.07.2019 про отримання ТОВ «Маркетсіті» з власного рахунку готівки у розмірі 100 000 грн. в АТ «Сбербанк» ( списання коштів по транзакціях з видачі готівки через ПКТС згідно звіту системи IS-Gard PVN SBRF KREMENCHUG, KREMENCHUG UKR не є підтвердженням того, що ТОВ «Маркетсіті» повернув ОСОБА_1 борг саме 24.07.2019.

Окрім того, якщо кошти позичені підприємством, та підприємство бере на себе зобов`язання по поверненню боргу , то отримані в борг кошти повинні бути оприбутковані вказаним підприємством, для того, щоб у подальшому буда змога повернути борг в установленому порядку, через бухгалтерію готівкою, або безготівковим перерахуванням через банківську установу, а меморіальний ордер № 733790042 від 24.07.2019 не містить посилань на те, що вказані кошти видаються в рахунок повернення боргу ОСОБА_1 .

Слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що обшук проводився в автомобілі марки «Mitsubishi «Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 належному ОСОБА_2 на праві приватної власності. ОСОБА_1 був присутнім під час проведення обшуку, знайомився з протоколом обшуку, про що свідчить його підпис на протоколі, однак жодних зауважень та застережень з приводу того, що кошти та флеш-накопичував є його особистою власністю до протоколу обшуку не вніс та не повідомив осіб, які проводили обшук про вказану обставину.

Також із протоколу обшуку убачається, що вказані кошти та інше майне були вилучені безпосередньо в автомобілі марки «Mitsubishi «Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 , а не під час проведення особистого обшуку ОСОБА_1 , оскільки такого дозволу ухвала слідчого судді не містила, а ОСОБА_1 не надавав своєї згоди на проведення його особистого обшуку.

Враховуючи викладене слід дійти до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Статтею 309 КПК України визначений чіткий перелік ухвал слідчого судді , які оскаржуються під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, з якого убачається що слідчого судді за результатами розгляду клопотання про повернення тимчасово вилученого майна оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про повернення тимчасово вилученого майна .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.М. Васильєва