Рішення № 8363094, 15.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15.03.2010 р.                                                                                 Справа № 19/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корсель”, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Апша – Технокат”, с. Верхнє Водяне Рахівського району

про стягнення 23 446 грн. 40 коп. заборгованості за надані послуги,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Корсель”, м. Харків заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Апша – Технокат”, с. Верхнє Водяне Рахівського району про стягнення 23 446 грн. 40 коп. заборгованості за надані послуги.

Позивач просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору на транспортно – експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № К 019/01/09 від 19.01.2009 року, а саме не оплатив вартість наданих йому транспортних послуг в розмірі 23 446 грн. 40 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 22.01.2010 року, 09.02.2010 року та 24.02.2010 року, надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 2862234 від 28.01.2010 року, повідомлення – судова повістка № 0290026 від 12.02.2010 року та повідомлення – судова повістка № 03007842 від 27.02.2010 року) у судові засідання 9 лютого 2010 року, 24 лютого 2010 року та 15 березня 2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

19 січня 2009 року між сторонами спору був укладений договір на транспортно – експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № К 019/01/09 від 19.01.2009 року. Згідно умов даного договору перевізник – експедитор (позивач) взяв на себе зобов’язання за винагороду, від свого імені, але в інтересах та за рахунок замовника (відповідача) організовувати перевозку вантажів замовника (відповідача) в міжнародному автомобільному сполученні, а також на території країн СНД.

Розділом 2 та 3 договору встановлено, що на кожну окрему перевозку оформляється заявка, яка містить опис умов та особливостей конкретної перевози та являється невід’ємною частиною даного договору. Підтвердженням факту надання перевізником – експедитором (позивачем) послуги, являється оригінал товарно – транспортної накладної встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. Замовник (відповідач) інформує перевізника – експедитора (позивача) про майбутню перевозку не пізніше, ніж за 48 годин до її початку. Інформація передається по факсимільному зв’язку у вигляді заявки, в якій обумовлені всі істотні умови перевезення. Умови, обумовлені в конкретній заявці, мають переважне значення відносно умов даного договору.

Відповідно до розділу 5 договору встановлено, що оплата послуг, наданих перевізником – експедитором (позивачем), здійснюється замовником (відповідачем) напротязі 7 банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника – експедитора по безготівковому розрахунку. Підставою для оплати являється оригінал рахунка – фактури, виставленого перевізником – експедитором, оригінал товарно – транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу в одному екземплярі та оригінали інших документів, вказаних у транспортному замовленні. Строк оплати претензій, що пред’являються сторонами, складає 14 календарних днів з моменту отримання рахунку з оригіналами необхідних документів.

Згідно до заявки на перевозку № К-01, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств, відповідач замовив перевезення з України до Іспанії. Вказана заявка містить всі істотні умови.

Факт надання транспортних послуг та перевезення вантажу підтверджується заявкою на перевозку № К-01, рахунком – фактурою № К-09/01/2 від 01.09.2009 року, міжнародними товарно – транспортними накладними CMR А № б/н.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної, а саме двома товаро –транспортними накладними СМR A № б/н, що підтверджує факт виконання вказаного перевезення, а також, договором на транспортно-експедиційне обслуговування № П 08/20 від 20.08.2009 року укладеним між ТОВ „Корсель” та ПП „Гандзюк” – експедитор та перевізник спірного вантажу. Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України для виконання своїх обов’язків експедитор має право залучати інших осіб. У зв’язку з чим, на підставі укладеного договору ТОВ „Корсель” є перевізником-експедитором так як з ним замовником (відповідачем) укладено транспортну заявку та договір.

Перевізником-експедитором (позивачем) на ім’я замовника (відповідача), згідно умов договору щодо проведення розрахунку за надані послуги з перевезення, неодноразово направлялися всі оригінали документів: оригінали двох товаро-транспортних накладних СМR А № б/н, оригінал рахунку-фактури № К-09/01/2 від 01.09.2009 року та претензію № 2 від 05.11.2009 року. Вказане підтверджується поштовими повідомленнями перевізника-експедитора (позивача) про вручення поштового відправлення на ім’я замовника (відповідача) від 09.10.2009 року, 28.10.2009 року та 11.11.2009 року. Таким чином, позивачем підтверджено факт надання транспортних послуг відповідачу на суму 23446 грн. 40 коп. та невиконанням останнім зобов’язань щодо оплати наданих йому транспортних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив вартість наданих йому транспортних послуг в розмірі 23446 грн. 40 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані транспортні послуги в розмірі 23446 грн. 40 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 23446 грн. 40 коп. заборгованості за надані транспортні послуги.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 235 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 629, ч. 1 ст. 909, ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Апша – Технокат”, Рахівський район, с. Верхнє Водяне, вул. Плеханова, 11 (код ЄДРПОУ 30886233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корсель”, м. Харків, вул. Слинька, б. 14-А, кв. 20 (код ЄДРПОУ 35587016) суму 23 446 (Двадцять три тисячі чотириста сорок шість гривень) грн. заборгованості за надані транспортні послуги, а також суму 235 (Двісті тридцять п’ять гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.