Рішення № 83628518, 05.08.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12418/17

Провадження № 2-а/344/125/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання дій щодо прийняття п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування" неправомірними; скасування п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування",-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій щодо прийняття п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування" неправомірними; скасування п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування", посилаючись на те, що з 18.09.1993 року перебуває у шлюбі з відповідачем. У шлюбі ними було народжено троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила дитину - ОСОБА_5 . Її чоловік не є біологічним батьком дитини, факт вагітності та пологів вона від нього приховувала.

А тому, у пологовому будинку відмовилась від дитини, написавши відповідну заяву 15.01.2016 року, після чого було складено відповідний акт. Додатковою обставиною, що вплинула на рішення відмовитись від дитини, стало те, що позивачка тривалий час хворіє на онкологічне захворювання, лікування потребує значних витрат, забезпечити фінансування яких ні вона, ні її сім`я не в змозі.

Саме під впливом збігу цих тяжких обставин вона приховувала факт зачаття та народження дитини від іншого чоловіка, а також відмовилась від дитини після її народження.

При цьому, під час складення документів було порушено вимоги спільного наказу МОЗ та МВС України № 1095/1239 від 17.12.2013 року, а саме, у акті та заяві не було зазначено ні місце проживання її чоловіка, ні причини його відсутності, ні наявність інших родичів, які мали бути повідомлені про залишення дитини.

В подальшому, незважаючи на те, що працівникам Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було достовірно відомо про місце проживання позивачки та її чоловіка, жодних повідомлень на їхню адресу направлено не було.

22.03.2016 року позивачкою було надано нотаріальну згоду на усиновлення її дитини, яка була підписана нею під впливом збігу тяжких обставин та 28.02.2017 року вона відкликала свою згоду на усиновлення сина.

Намагаючись встановити місце перебування своєї дитини вона неодноразово зверталась до відповідача з усними та письмовими запитами, однак дана інформації від неї приховувалось, на письмові запити надавались суперечливі та неправдиві відомості. Інформація щодо місця перебування дитини відповідачем була прихована, так само як приховано факт встановлення над ним опіки.

Внаслідок дій відповідача позивачка була позбавлена можливості бачити та спілкуватися з своєю дитиною, проявляти про неї турботу та піклування, приймати участь у її вихованні та утриманні навіть після того, як обставини, які спонукали її до відмови від неї відпали або їх вплив на її життя значно зменшився.

21.03.2017 року опікуном її дитини було заявлено позов щодо позбавлення батьківських прав позивачки, Івано-Франківським міським судом відповідача було залучено до слухання справи у якості третьої особи та зобов`язано надати висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення її батьківських прав.

Всупереч нормам чинного законодавства України та норм міжнародного права, яке є невід`ємною частиною національного законодавства, відповідачем складено висновок щодо доцільності позбавлення позивачки батьківських прав щодо малолітньої дитини. Про прийняття даного рішення відповідач позивачку не повідомив.

Позивачка вважає, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав є необгрунтованим, упередженим, несправедливим по відношенню до неї, як до матері дитини, яку орган опіки, який покликаний здійснювати захист прав дитини, вважає за необхідне позбавити радості материнства, так і щодо малолітньої дитини, якій виповнилося два роки, турботи матері, розлучивши їх, що є неприпустимим з точки зору, як національного, так і міжнародного законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 30.01.2018 року до участі в розгляді справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій щодо прийняття п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування" неправомірними; скасування п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ).

Позивачка, представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові, просили позов задоволити в повному обсязі.

Представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вважає заявлений адміністративний позов необгрунтованим, а доводи викладені в ньому такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вбачає підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову. Так, 22.06.2017 року рішенням Івано-Франківського міського суду позивачку позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке 17.11.2017 року ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області залишено без змін. Отже, рішення суду вступило в законну силу, та станом на 17.11.2017 року ОСОБА_1 є такою, що позбавлена батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивачка відмовилась від дитини і не забрала її з пологового будинку без поважної причини, що підтверджується Актом закладу охорони здоров"я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір чи батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров"я від 15.01.2016 року. Чоловік позивачки ОСОБА_6 в Івано-Франківському міському суді у цивільній справі №344/11034/16-ц оспорив своє батьківство. 17.03.2016 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №188 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та встановлення опіки» малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надано статус та призначено опікуна. Від народження дитини позивачка ОСОБА_1 свідомо не брала участі у вихованні дитини, не забезпечувала належного рівня життя хлопчика для його фізичного, морального і духовного розвитку. Наведене свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 з метою приховати від свого чоловіка зачаття і факт народження нею дитини, як наслідок, вирішила ухилитися від виконання своїх прямих обов`язків по вихованню дитини, покладених на неї чиним законодавством України, а тому у суду були достатні підстави для позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звертає увагу суду на те, що висновок органу опіки та піклування не є нормативним чи нормативно-правовим актом індивідуальної дії, а лише носить рекомендаційний характер. Це говорить про те, що суд може погодитись або не погодитись з висновком органу опіки та піклування під час прийняття рішення про позбавлення батьківських прав, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Під час розгляду цивільної справи №344/3915/17, де ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав - суд 1-ї інстанції після дослідження в судовому порядку погодився з висновком органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав», визнав його достатньо обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

ОСОБА_1 зазначає, що додатковою обставиною, яка вплинула на прийняття рішення про відмову від новонародженої дитини було наявне у неї тривале онкологічне захворювання, яке потребувало значних фінансових витрат, які ані вона, ані її сім"я забезпечити не в змозі. Проте, в Акті закладу охорони здоров"я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір чи батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров"я від 15.01.2016 року нічого не зазначено про наявність у позивачки ОСОБА_1 важкого онкологічного захворювання. Крім того, після народження дитини з ОСОБА_1 впродовж трьох днів проводились бесіди з метою недопущення відмови від дитини та залишення її в пологовому будинку. Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в день народження дитини, з ОСОБА_1 була проведена бесіда фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_7 на тему «Відповідальне ставлення до батьківства», «Реалізація жінки в роки матері і берегині сім"ї», про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в протоколі бесіди від 13.01.2016 року. 14.01.2016 року з ОСОБА_1 була проведена бесіда фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_7 , сестрою-монахинею Марією ГКЦ «Різдва Христового» містечка Милосердя Св. Миколая - на тему «Духовні сили матері, щодо виховання дитини без підтримки чоловіка», «Сповідь жінки і бесіда з монахинею Марією ГКЦ «Різдва Христового» містечка Милосердя Св. Миколая», про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в протоколі бесіди від 13.01.2016 року. 15.01.2016 року з ОСОБА_1 була проведена бесіда фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_7 , юрисконсультом МКПБ ОСОБА_8 , завідуючим відділенням МКПБ ОСОБА_9 - на тему «Відповідальне ставлення жінки до своїх батьківських обов`язків», «Обставини, які призвели до бажання відмовитись від дитини», «Пропозиція від ГКЦ «Різдва Христового» містечка Милосердя Св. Миколая тимчасово утримувати дитину, надання духовної та гуманітарної допомоги, надання МЦСССДМ безкоштовної юридичної, економічної, інформаційної допомоги» про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в протоколі бесіди від 15.01.2016 року. Однак, позивачка ОСОБА_1 відхилила усі пропозиції та свідомо відмовилась від своїх батьківських прав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечила, вважає заявлений адміністративний позов необгрунтованим, а доводи викладені в ньому такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить відмови у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного. Позивачка ОСОБА_1 не наводить доводів, в чому саме полягає незаконність і (або) необгрунтованість дій Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради при прийнятті п.6 Рішення № 375 від 26.05.2017р. «Про розгляд питань органу опіки та піклування» щодо надання Івано-Франківському міському суду висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; не надала суду доказів щодо неповноти встановлених обставин, неправильного дослідження чи оцінки доказів. Крім того, 17.03.2016р. рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради № 188 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та встановлення опіки» над малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 її призначено опікуном.

Станом на 13.12.2017р. малолітня дитина вже майже як 2 роки часу проживає у її сім`ї. Від народження дитини і до 13.12.2017р. позивачка ОСОБА_1 свідомо не бажала брати жодної участі у вихованні дитини, жодним чином не виявляла турботи щодо неї. Такою поведінкою, діями та вчинками позивачка ОСОБА_1 не забезпечувала належного рівня життя дитини, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, не вживала ніяких заходів по забезпеченню інтересів дитини, не брала участі у вихованні, навчанні і розвитку, не піклувалася про здоров`я дитини, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створювала належних умов для розвитку природних здібностей дитини, не готувала дитину до самостійного життя. Так само позивачка ОСОБА_1 не спілкувалася з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяла засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляла інтересу до її внутрішнього світу; не створювала умов для отримання нею освіти тощо.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Дворський В.М. проти позову заперечив з підстав зазначених у письмовому запереченні від 12.12.2017 року, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, 26.09.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій щодо прийняття п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування" неправомірними, скасування п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування». Неправомірність дій відповідача на думку позивачки та представника позивачки полягає у тому, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області рішенням № 375 від 26.05.2017 року про розгляд питань органу опіки та піклування п. 6 зобов`язав останніх надати Івано-Франківському міському суду висновок шодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до п.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно п.5 ст. 19 Сімейного Кодексу України, Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування не є нормативним чи нормативно-правовим актом індивідуальної дії, а лише носить рекомендаційний характер.

Так, 22.06.2017р. рішенням Івано-Франківського міського суду у цивільній справі № 344/3915/17- ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як вбачається з даного рішення однією з підстав щодо позбавлення батьківства послужив висновок ООП від 26.05.2017 року. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 року рішення суду 1-ї інстанції залишено без змін(а.с. 127-131).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.06.2017 року та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 року позивачка оскаржила їх до Верховного Суду України. Та 04.07.2018 року постановою ВСУ касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 22.06.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 року залишено без змін. Як вбачається з даної постанови колегія суддів надала оцінку доказам у справі та прийшла до висновку, що судові рішення не суперечать нормам міжнародного права та практиці ЄСПЛ.

Відповідно до п.6 ст.19 Сімейного Кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

А тому, касаційною інстанцією досліджувався висновок ООП про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та встановлено, що питання про надання суду письмового висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 двічі виносилося на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, однак, вона на вказані засідання жодного разу не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про їх проведення. Висновок органу опіки та піклування достатньо і переконливо вмотивований(а.с.132-138).

Відповідно до п.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а також ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачці слід відмовити в задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, ст. 19 СК України, ст.ст. 2, 9, 78 КАС України, керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання дій щодо прийняття п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування" неправомірними; скасування п.6 Рішення №375 від 26.05.2017 року "Про розгляд питань органу опіки та піклування" - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 14.08.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.