Рішення № 83626911, 13.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2019 року № 640/19899/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної гвардії України про зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної гвардії України одноразової грошової допомоги в розмірі 430 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є пенсіонером МВС за вислугою років, якому 30.01.2001 року було встановлено третю групу інвалідності з причин виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Поряд з цим, 20.08.2018 року позивачеві при повторному огляді було встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконання службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак, на переконання позивача, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановленого законом для працездатних осі на 1 січня календарного року, що складає 430 500, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки між первинним та повторним встановленням позивачеві інвалідності пройшло більше сімнадцяти років, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ за вислугою років.

Згідно з довідкою МСЕК від 30.01.2001 № 000358 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як вбачається з листа Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» від 09.11.2018 № 03-05-21-58/8076, позивачем вже була отримана одноразова компенсація, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став особою з інвалідністю III групи, внаслідок виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Страхова сума в розмірі 8544 грн. була перерахована до Київської міської дирекції HACK «Оранта» 09.08.2005.

Поряд з цим, згідно довідки МСЕК від 22.08.2018 серії АВ №0963390 позивачеві було встановлено II групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернувся до Головного управління Національної гвардії України МВС України.

Листом від 20.09.2018 року №27/33/4-П-532 відповідач повідомив позивача, що за встановлену 20 серпня 2018 року на повторному огляді другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги - немає, оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Позивач, вважаючи протиправною відмову Головного управління Національної гвардії України у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Статтею 162 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі, зокрема 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було встановлено ОСОБА_1 у 2001 році відповідно до довідки МСЕК від 30.01.2001 №000358.

Повторно, інвалідність ІІ групи пов`язану з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС встановлено ОСОБА_1 у 2018 році згідно довідки МСЕК від 22.08.2018 серії АВ № 0963390.

Тобто, з наведеного вбачається, що з моменту первинного встановлення інвалідності ОСОБА_1 у 2001 році (позивачеві було встановлено інвалідність ІІІ групи) та до моменту повторного встановлення інвалідності у 2018 році (позивачеві було встановлено інвалідність ІІ групи) минуло понад 17 років.

Водночас, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у зв`язку зі зміною групи інвалідності призначається та виплачується у тому випадку, коли з моменту первинного встановлення інвалідності і до повторного встановлення не минуло більше двох років.

Зазначені норми узгоджуються з пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 (далі - Порядок №975).

Так, пунктом 8 вказаного порядку встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відтак, враховуючи наведене, суд зазначає, що Головне управління Національної гвардії України відмовляючи позивачеві у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги діяло у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975, враховуючи що з моменту первинного встановлення інвалідності та повторного встановлення інвалідності позивачеві минуло понад 17 років, в той час, як наведеними вище норами права встановлено дворічний строк для можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач є колишнім працівником Міністерства внутрішніх справ, причина інвалідності якого - виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому позивач не позбавлений права звернення для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа