
Справа № 420/932/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.,
секретаря судового засідання Чернецької О.А.,
за участю сторін:
представника позивача Тіхов О. С. (за довіреністю),
представника відповідачів Солтовська Р.О. (за довіреностями),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень; зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
18.02.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю Рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.06.2018 № 808467/30622532. від 21.06.2018 № 808497/30622532, від 25.07.2018 № 853914/30622532;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні № 557129/23 від 12.04.2018, № 564768/23 від 13.04.2018 та № 504612/- від 03.04.2018, складені та подані на реєстрацію Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подачі на реєстрацію;
В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначає, що відповідно до приписів п.201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «Тедіс Україна» складено податкові накладні № 557129/23 від 12.04.2018, № 564768/23 від 13.04.2018 та № 504612/- від 03.04.2018 і направлено їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак їх реєстрацію було зупинено. Позивачем отримано квитанції про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена. У вказаних квитанціях, вказано, що ПН/РК відповідає пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. В подальшому контролюючим органом відмовлено у реєстрації вищевказаних податкових накладних.
Як зазначено у позовній заяві, позивач з прийнятими рішеннями не погоджується, вважає їх такими, що прийняті без достатніх правових підстав, а також без належного з`ясування та дослідження господарських операцій позивача з його покупцем, а отже, вони є необґрунтованими, протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси ТОВ «Тедіс Україна» і його контрагента. ТОВ «Тедіс Україна» зазначає, що враховуючи, що всі господарські операції з постачання тютюнових виробів позивачем покупцю оформлювались первинними документами, які складались у суворій відповідності до вимог чинного законодавства, позивач правомірно відобразив зазначені поставки в своєму бухгалтерському обліку та склав на їх підставі відповідні податкові накладні.
Посилаючись на положення пп.3, 4, 5, 7 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, п.201.16 ст.201 ПК України, п.п.2, 12, 13, 14, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для зупинення ресторації податкових накладних, їх моніторингу та що у ТОВ «Тедіс Україна» відсутні ознаки рикизовості.
Ухвалою від 25.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
22.04.2019 року (вх. №14575/19) від представника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позов, в якому, з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття спірних рішень та положення п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України зазначено, що при відпрацюванні взаємовідносин ТОВ «Тедіс Україна» з контрагентами-покупцями щодо подальшої реалізації тютюнових виробів встановлено ймовірні ризикові транзакції, за якими в подальшому простежується обрив ланцюга постачання, та додатково отримано негативні податкові консультації по взаємовідносинам з зазначеною категорією контрагентів.
Враховуючи вищевикладене, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Тедіс Україна».
22.04.2019 року (вх. №14576/19) від представника Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на такі ж доводи та обґрунтування, які викладені у відзиві Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Тедіс Україна».
06.05.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзиви, в якій позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідачів, які викладені у відзивах на позовну заяву та просить суд скасувати спірні рішення.
Разом з тим, станом на 16.05.2019 року до суду не надходило заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзиви пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, також у суду були відсутні відомості щодо отримання відповідачами відповіді на відзив.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушення прав відповідачів подати до суду заперечень на відповідь на відзиви, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження, про що 16.05.2019 року судом ухвалено рішення про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.05.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом продовжено термін підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання.
04.06.2019 року (вх. №20086/19) від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
17.07.2019 року (вх. №25629/19) від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, згідно переліку, наведеного у ньому.
Ухвалою суду від 17.07.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом відкладено підготовче засідання.
У підготовчому судому засіданні 30.07.2019 року представником відповідачів надано заперечення.
Ухвалою суду від 30.07.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 08.08.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532) (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна») зареєстроване Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 07.12.1999 року, реєстрація зміни назви на ТОВ «Тедіс Україна» проведена 24.05.2016 року та позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами (основний); 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (т.1 а.с.313-322).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Тедіс Україна» зареєстроване платником ПДВ з 16.12.1999 року та перебуває на обліку в Одеському управлінні Офісу ВПП ДФС (т.1 а.с.312).
Судом встановлено, що 27.05.2016 року позивачу видано ліцензію серії АЕ №297741 на право оптової торгівлі тютюновими виробами із строком дії з 26.12.2013 року по 26.12.2018 рок (т.1 а.с.333-334).
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гоан» (Покупець) укладено договір поставки № 30879-ЛВ/17 (т.1 а.с.22-26), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати тютюнові вироби або інші групи Товарів (далі по тексту-Товар) у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар на умовами, зазначених у цьому договорі. Придбаний за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватись через об`єкти торгівлі Покупця на території України.
Відповідно до п.1.3 Договору № 30879-20/17 він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 27.11.2018 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань по оплаті отриманого товару.
Згідно з п.4.1 Договору № 30879-20/17 ціна товару визначається у відповідності з ціною у прайс листах і вказується у видаткових накладних з урахуванням ПДВ.
28.11.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гоан» (Покупець) складено додаток №1 до вказаного договору згідно умов якого сторони домовились про те, що Покупець уповноважує Штаюра М.Ю. отримувати від його імені матеріальні цінності від Продавця протягом терміну дії договору (т.1 а.с.26).
На підтвердження реальності умов вказаного договору позивач надав до суду:
- інформацію про надходження коштів на рахунок ТОВ «Тедіс Україна» за період з 01.03.2018 року по 31.05.2018 року (т.1 а.с.300-304);
- платіжні доручення від 08.05.2018 року (т.1 а.с.305-306);
- видаткові накладні від 04.04.2018 року №№ЛВ18-000050247, №ЛВ-000050436, від 12.04.2018 року №ЛВ18-000054576, від 13.04.2018 рок №ЛВ18-000055450 (т.2 а.с.113-119).
Окрім цього позивачем надано до суду копію ліцензії, виданої ТОВ «Гоан» на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами (т.1 а.с.310) та копії податкових декларацій з податку на прибуток з додатками та квитанціями про їх прийняття відповідачем і звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі(т.1 а.с.59-297).
Судом встановлено, що позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Гоан» виписані податкові накладні:
- № 557129/23 від 12.04.2018 на загальну суму 1126689,93 грн., в тому числі ПДВ 187781,65 грн. (а.с.31-33);
- № 564768/23 від 13.04.2018 на загальну суму 879934,10 грн., в тому числі ПДВ 146655,68 грн. (а.с.27-29);
- № 504612 від 03.04.2018 на суму на загальну суму 1154682,94 грн., в тому числі ПДВ - 192447,16 грн. (а.с.35).
Вказані податкові накладні направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проте, згідно квитанцій № 1 (а.с.30,34,36) реєстрація вищезазначених податкових накладної була зупинена, та у них вказано, що «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16.10.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковасті платника податку». Також, у квитанціях запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач скористався своїм правом та надав до органів ДФС пояснення (а.с.37-38), зокрема щодо вищевказаних накладних, в яких зазначено, що товар реалізовувався товариству з обмеженою відповідальністю «Гоан» та був придбаних у виробників ПрАТ «Філіп Морріс Українаа» (код ЄДРПОУ 00383231), АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Украхна» (код ЄДРПОУ 20043260), ПрАТ «Джей Ті Інтернешенл Україна» (код ЄДРПОУ 14372142), що підтверджується сертифікатами відповідності на продукцію та іншими первинними документами.
Також, у поясненнях вказано, що товар постачався ТОВ «Тедіс Україна» на постійній основі, протягом будь-яких чотирьох звітних періодів з останніх шести, що зазначені в найменуваннях зареєстрованих ПН/РК з одним кодом УКТ ЗЕД 2402209020.
У зв`язку із реальністю здійснених господарських операцій на підставі ст.17, ст.56, ст..201 Податкового кодексу України, ТОВ «Тедіс Україна» просило ДФС України та комісію ДФС України у вказаних поясненнях, провести реєстрацію вищезазначених податкових накладних.
У позовній заяві зазначено, що вказані пояснення надіслані позивачем на адресу контролюючого органу за допомогою програми електронного документообігу «М.Е.Doc» та разом із поясненнями було надано копії: договору поставки №30879-ЛВ/17 від 28.11.2017 року, доказів оплати покупцем переданого йому товару; копії ліцензій та установчих документів, які підтверджують правосуб`єктність позивача та покупця т їх право на здійснення торгівлі тютюновими виробами.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву не заперечували щодо вказаної обставини, а отже, за відсутністю у суду обґрунтованого сумніву щодо її достовірності, в силу положень ч.1 ст.78 КАС України, вказана обставина не підлягає доказуванню.
Судом встановлено, що Комісією Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданих повідомлень та документів, прийнято рішення:
- № 808467/30622532 від 21.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №564768/23 від 13.04.2018 року (т.1 а.с.41-42, т.2 а.с.21-22);
- № 808497/30622532 від 21.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №557129/23 від 12.04.2018 року (т.1 а.с.39-40, т.2 а.с.23-24);
- №853914/30622532 від 21.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №504612 від 03.04.2018 року (т.1 а.с.43-44, т.2 а.с.25-26);.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у вказаному рішенні зазначено «ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена. Додаткова інформація (зазначити до якої інформації): наявність в органах ДФС інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій».
У вказаних рішеннях зазначено, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Не погодившись з вищевказаними рішеннями Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкові накладні № 557129/23 від 12.04.2018 року на загальну суму 1126689,93 грн., в тому числі ПДВ 187781,65 грн., № 564768/23 від 13.04.2018 року на загальну суму 879934,10 грн., в тому числі ПДВ 146655,68 грн. № 504612 від 03.04.2018 року на суму на загальну суму 1154682,94 грн., в тому числі ПДВ - 192447,16 грн. та надіслано їх до ЄРПН.
Проте, реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків», а в подальшому - у їх реєстрації відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано «письмових пояснень стосовно підтвердження інформації,зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена. Додаткова інформація (зазначити до якої інформації): наявність в органах ДФС інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій»
Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент формування податкової накладної) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).
Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка набрала чинності 22.03.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).
Відповідно до п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно з п.6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п.7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Суд зазначає, що вимоги п.п. 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.
При цьому, відповідно до п. 3, 4 Порядку №117, податкові накладні, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/ розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 400 тис. гривень; одночасно значення показників D та P, розрахованих у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < Pм х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування.
Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.
У разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна / розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.
Таким чином, моніторингу на предмет наявності ознак ризиковості, підлягають лише ті податкові накладні, які не відповідають жодній з ознак визначених у п. 3 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року.
У відповідь на запит позивача, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 12.07.2018 року №29482/10/28-10-49-08 (т.1 а.с.52-55) повідомило позивача, що обчислений за визначеною формулою показник податкового навантаження (D), який формується як співвідношення загальної суми сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами до загальної суми постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковується за ставками 0,20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування складає 0,0391.
Звітні зобов`язання з податку на додану вартість (показник Р) по відношенню до місячного максимуму за останні 12 місяців при врахуванні найбільшої місячної суми податку на додану вартість, зазначеної у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування складають 0,8.
Суд вважає обґрунтованими твердження позивача що, враховуючи одночасне значення показників D та Р по податковим накладним, поданим позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, які відповідають критеріям, визначеним п. п. 3 п. 3 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, у відповідача взагалі не було підстав для здійснення моніторингу податкових накладних ТОВ «Тедіс України» на предмет їх відповідності критеріям ризиковості.
Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Суд зазначає, що на виконання п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 року наказом № 144 затвердила, зокрема, Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, який діяв до 03.08.2018 року.
При цьому, слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку, в тому числі п.1.6 п.1 цих Критеріїв, містяться у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку".
Згідно з пп.1.6 п.1цих Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків, ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
- платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Отже, приписами цих "Критеріїв ризиковості платника податку" визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.
Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних № 557129/23 від 12.04.2018 року, № 564768/23 від 13.04.2018 року, № 504612 від 03.04.2018 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом пп.1.6 п.6 "Критеріїв ризиковості платника податку".
Крім того, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних № 557129/23 від 12.04.2018 року, № 564768/23 від 13.04.2018 року, № 504612 від 03.04.2018 року не зазначено за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників.
При цьому, під час розгляду справи з боку представника відповідачів до суду не надано доказів та пояснень щодо того, які саме ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв мав позивач як платник податку станом на дату їх складання.
Щодо ризиковості операцій, такі ознаки визначені в п. 2 "Критеріїв ризиковості платника податку" встановлених листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року, зокрема: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній /розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює абоперевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування; тощо.
Відповідачами не доведено, що позивач підпадає під ознаки, визначені в п. 2 "Критеріїв ризиковості платника податку" встановлених листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року та такі обставини не зазначені в відзивах на позов відповідачів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до 7 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, такі підстави не стосуються платників податку, які мають позитивну податкову історію.
В той же час, відповідачі зазначають, що позивач є платником реального сектору економіки, забезпечено трудовими та матеріальними ресурсами, основними фондами для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вже встановлено судом, контролюючим органом не зазначено у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних № 557129/23 від 12.04.2018 року, № 564768/23 від 13.04.2018 року, № 504612 від 03.04.2018 року, за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників, чим не дотримано критерію "визначеності", оскільки зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".
Зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних № 557129/23 від 12.04.2018 року, № 564768/23 від 13.04.2018 року, № 504612 від 03.04.2018 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Відповідно до п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
З аналізу зазначеної норми Порядку № 117 вбачається, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду необхідних документів.
Суд зазначає, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних № 557129/23 від 12.04.2018 року, № 564768/23 від 13.04.2018 року, № 504612 від 03.04.2018 року не вказано ані конкретного виду критерію ризиковості платника податку (пункт пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податків"), ані конкретного виду (переліку) необхідних документів, перелік яких встановлений у п.14 Порядку№117.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Згідно п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Суд вважає неправомірним посилання комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації,зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена, оскільки в матеріалах справи містяться відповідні пояснення ТОВ «Тедіс Україна», які були наслані позивачем до контролюючого органу, що не заперечується відповідачами по справі.
Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії ДФС України є необґрунтованими, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішення даної адміністративної справи суд не приймає до уваги посилання представників відповідачів на те, що у контрагента позивача відсутня подальша реалізація товару, придбаного у ТОВ «Тедіс Україна», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер та позивач не несе відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів та за ймовірне порушення ними вимог податкового законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
При вирішенні даної адміністративної справи суд, враховує правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 02.04.2019 року по справі №822/1878/18, в якій зазначається, зокрема, що: «…листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.».
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову не довели, з посиланням на відповідні докази правомірності оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, в зв`язку чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.06.2018 № 808467/30622532, від 21.06.2018 № 808497/30622532 та від 25.07.2018 № 853914/30622532 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу позивача про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні подані товариством з обмеженою відповідальністю податкові накладні № 557129/23 від 12.04.2018, № 564768/23 від 13.04.2018, № 504612 від 03.04.2018, складені та подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.
Згідно з положеннями п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.
Водночас, п.28 Порядку №117 визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема:
- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.
Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.06.2018 № 808467/30622532, від 21.06.2018 № 808497/30622532 та від 25.07.2018 № 853914/30622532, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача шляхом зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні № 557129/23 від 12.04.2018 рок на суму з ПДВ 1126689,93 грн.; № 564768/23 від 13.04.2018 року на суму з ПДВ 879934,10 грн. та № 504612 від 03.04.2018 року на суму з ПДВ 1154682,94 грн., складені та подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подачі на реєстрацію.
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5763,00 грн. згідно платіжного доручення №105233 від 12.02.2019 року (т.1 а.с.336).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на позивача судового збору в розмірі 5763,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень; зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.06.2018 року № 808467/30622532;
Визнати протиправним та скасувати повністю Рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.06.2018 року № 808497/30622532.
Визнати протиправним та скасувати повністю Рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.07.2018 року № 853914/30622532.
Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні № 557129/23 від 12.04.2018 року на суму з ПДВ 1126689,93 грн.; № 564768/23 від 13.04.2018 року на суму з ПДВ 879934,10 грн. та № 504612 від 03.04.2018 року на суму з ПДВ 1154682,94 грн., складені та подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подачі на реєстрацію.
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» судовий збір у розмірі 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписано суддею 14.08.2019 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532, адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4А).
Відповідачі:
Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8);
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г).
Суддя Корой С.М.
.
Судове рішення № 83626603, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 14.08.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/932/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: