Рішення № 83626600, 13.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4324/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 03.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.09.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов.

28.09.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Разом з тим, у суду були відсутні відомості щодо отримання відповідачем відповіді на відзив, відтак, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд 02.11.2018 року ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та залучив до участі у справі ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У підготовче засідання 27.12.2018 року прибув позивач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник відповідача, повідомлений про дату, час та місце судового засідання не прибув.

У підготовчому засіданні позивач надав до суду змінений позов та заявив клопотання про прийняття зміненої позовної заяви в редакції від 27.12.2018 року.

Представник третьої особи не заперечував проти прийняття зміненої позовної заяви.

Так, позивачем надано змінений позов, в якому викладено прохальну частину позову в новій редакції, а саме позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, яка полягає у не нарахуванні та сплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по фактичний день сплати заборгованості, а саме 15.05.2018 р. індексу інфляції та відрахуванням встановлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

зобов`язати Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області нарахувати та сплатити за рахунок ГУМВС України в Одеській області податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, військовий збір у розмірі 1,5%, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22% - який перерахувати до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області

стягнути з Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 , суму невиплаченої інфляції у розмірі 25924,72 грн.

Крім того, позивачем визначено учасників справи - відповідача Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, Головне Управління Державної казначейської служби в Одеській області.

Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року задоволено клопотання позивача про прийняття зміненої позовної заяви в редакції від 27.12.2018 року та прийнято до розгляду змінений позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Враховуючи що позивачем визначено інший склад учасників справи, з метою усунення можливого звуження прав учасників справи, зокрема щодо надання відзиву на змінений позов, відповіді на відзив та пояснень третіх осіб, суд дійшов висновку про необхідність розпочати розгляд справи спочатку.

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення суми грошового забезпечення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області про стягнення суми грошового забезпечення задоволено, а саме: стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25 315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

15.05.2018 року на банківський рахунок позивача було зараховано суму у розмірі 25315 грн. на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі № 815/5914/17. Позивач 01.06.2018 року та 12.06.2018 року звернувся до ГУ МВС України в Одеській області з інформаційними запитами щодо надання розрахунку індексу інфляції за період з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року та надання інформації чи було здійснено розрахунок, нарахування та виплата індексу інфляції позивачу на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі № 815/5914/17. Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області повідомила позивача, що до її компетенції не входить розрахунок індексу інфляції, а також повідомлено, що відповідно до меморіального ордеру № 8 від 14.05.2018 року ГУДКСУ в Одеській області проведено безспірне списання коштів з рахунку ГУМВС України в Одеській області на користь позивача в сумі 25315 грн.

Позивач вважає, що Головним управлінням Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області було допущено бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та сплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по фактичний день сплати заборгованості, а саме 15.05.2018 р. індексу інфляції та відрахуванням встановлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

10.01.2019 року від Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що при прийнятті постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 815/5914/17 судом стягнуто суму у розмірі 25315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Таким чином ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області виконала належним чином постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 815/5914/17 сплатила належні до сплати кошти, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

15.01.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів позивача викладених у позові.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 20.03.2019 року учасники справи не прибули. В матеріалах справи наявні заяви представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у 2017 році ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив суд:

- стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії на його користь суму грошового забезпечення, яке повинне було нараховане та виплачено йому за період служби в ОВС України з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25 315 грн. з урахуванням індексації та відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії на його користь суму несплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, у розмірі 12 657, 50 грн. з урахуванням та відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що в період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. 26.08.2015 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с позивача на підставі підпункту «б» пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114, звільнено з органів внутрішніх справ України. Верховною Радою України (ВВР) прийнятий Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2012-ХІІ від 20.12.1991 року. Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів) Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей. Пунктом 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» грошове забезпечення військовослужбовця складається : з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 273 від 17.07.2014 року визначено надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Згідно з підпунктом 2.16.3 пункту 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499, допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Позивач зазначає, що отримані від відповідача довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року свідчать про те, що сума грошового забезпечення, яке повинне було нараховане та виплачено йому за період служби в ОВС України з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року складає 25 315 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму з урахуванням індексації та відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області про стягнення суми грошового забезпечення задоволено, а саме: стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25 315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Крім того, 27 грудня 2017 року судом прийнято додаткове рішення по справі, яким стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму несплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 12 657, 50 грн. з урахуванням та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Зазначені вище постанова та рішення суду набрали законної сили 16.02.2018 року та 06.02.2018 року відповідно.

Також, ухвалою суду від 11 квітня 2011 року змінено спосіб та порядок виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року та постанови від 14.12.2017 року по справі № 815/5914/17 шляхом заміни боржника з ГУ МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Так, під час розгляду адміністративної справи № 815/5914/17, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, на момент звільнення перебував на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу роботи з персоналом та внутрішніх розслідувань управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в області.

Відповідно до Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів МВС України у запас Збройних Сил України за п. 64 «б» (через хворобу) на підставі наказу ГУМВС України в Одеській області від 26.08.2015 року № 608 о/с.

Згідно довідок відповідача про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року, встановлено наступне.

У жовтні 2008 року позивачу нараховано та сплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 2716,88 грн. (посадовий оклад - 900 грн., оклад за військове (спеціальне звання) - 120 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складає - 135 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 25%, що складає - 255 грн., надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%, що складає - 637,50 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складає - 450 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 10%, що складає - 90 грн., місячне преміювання - 109,13 грн.), яка сплачується підчас щорічної відпустки.

Згідно довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (вересень 2008 року) складало 3866,63 грн. Тобто відповідач, не включив в розрахунок одноразової грошової допомоги на оздоровлення, як цього вимагають норми вищевикладеного законодавства надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15%, що складає - 135 грн. та разову винагороду що складала 1575 грн.

Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України склала - 1710 грн.

У липні 2009 року позивачу було нарахована та сплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 1281,25 грн. (посадовий оклад - 900 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 125 грн., надбавка за вислугу років - 256, 25 грн.).

Згідно довідки про грошеве забезпечення за період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (червень 2009) складало 2758,24 грн. Тобто відповідач, не включив в розрахунок одноразової грошової допомоги на оздоровлення, як цього вимагають норми вищевказаного законодавства надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму 637,50 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму 450 грн., надбавку за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 10%, що складало суму - 90 грн., місячне преміювання - у розмірі 5%, що складало суму - 123,09 грн., індексацію заробітної плати у розмірі 173,27 грн.

Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 1743,86 грн.

У квітні 2010 року позивачу нараховано та сплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 1281,25 грн. (посадовий оклад - 900 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 125 грн., надбавка за вислугу років - 256, 25 грн.).

Згідно довідки про грошове забезпечення за період з 01.012010 року по 31.12.2010 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (червень 2010 року) складало 2758,24 грн. Тобто відповідач, не включив в розрахунок одноразової грошової допомоги на оздоровлення як цього вимагають норми вищевикладеного законодавства надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму 640,63 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму 450 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму - 135 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 10%, що складає - 90 грн., місячне преміювання - у розмірі 30%, що складало суму - 738,56 грн., індексацію заробітної плати у розмірі 267,10 грн.

Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 2456,29 грн.

В лютому 2011 року позивачу нараховано та сплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 1322,50 грн. (посадовий оклад - 900 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 125 грн., надбавка за вислугу років - 307,50 грн.).

Згідно довідки про грошове забезпечення за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, попереднє грошове забезпечення позивача (жовтень 2011 року) складало 4897,50 грн. При нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення норм діючого законодавства не включив в розрахунок надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму 666,25 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму 450 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму - 135 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 10%, що складає - 90 грн., місячне преміювання - у розмірі 100%, що складало суму - 2448,75 грн.

Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 3925 грн.

У вересні 2012 року позивачу нараховано та сплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 1322,50 грн. (посадовий оклад - 900 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 125 грн., надбавка за вислугу років - 307,50 грн.).

Згідно довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (серпень 2012 року) складало 5167,50 грн. При нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення норм діючого законодавства не включив в розрахунок надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму 666,25 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму 450 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму - 135 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що складає - 135 грн., місячне преміювання - у розмірі 100%, що складало суму - 2583,75 грн.

Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 4105 грн.

У червні 2013 року позивачу нарахована та сплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 1397,50 грн. (посадовий оклад - 962,90 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 130 грн., надбавка за вислугу років - 327, 88 грн.).

Згідно довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (травень місяць) складало 5167,50 грн. При нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення норм діючого законодавства не включив в розрахунок надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму 666,25 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму 450 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 135 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму - 135 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що складає - 135 грн., місячне преміювання - у розмірі 100%, що складало суму - 2583,75 грн. Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 4105 грн.

У травні 2014 року позивачу мені нарахована та сплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 1404,00 грн. (посадовий оклад - 950 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 130 грн., надбавка за вислугу років - 324 грн.).

Згідно довідки про грошове забезпечення за період 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (квітень місяць) складало 5162 грн. При нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення норм діючого законодавства не включив в розрахунок надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму - 702 грн., надбавку за боротьбу з організованою злочинністю у розмірі 50%, що складало суму - 475 грн., надбавку за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму - 142,50 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму - 142,50 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що складало суму - 142,50 грн. гривен, місячне преміювання - у розмірі 100%, що складало суму - 2581 грн. Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 4185,50 грн.

У березні 2015 року позивачу нарахована та сплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 1599,00 грн. (посадовий оклад - 1100 грн., оклад за військове (спеціальне) звання - 130 грн., надбавка за вислугу років - 369 грн.).

Згідно довідки про грошове забезпечення за період 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, попереднє місячне грошове забезпечення позивача (лютий місяць) складало 6764,25 грн. При нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення норм діючого законодавства не включив в розрахунок надбавку за виконання особливо важливих завдань - у розмірі 50 %, що складало суму - 799,50 грн., надбавку за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, що складало суму -165 грн., надбавку за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% що складало суму - 165 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що складало суму - 165 грн., місячне преміювання -у розмірі 161,49%, що складало суму - 4139,85 грн.

Тобто сума недоплачених коштів відповідачем за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, склала - 5434,35 грн.

Судом також зазначено, що з наявної в матеріалах справи довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та за період 01.01.2014 року по 31.12.2014 року вбачається, що відповідач, безпідставно, в порушення норм діючого законодавства не нараховував та не сплачував позивачу надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу. Так, згідно довідки про грошове забезпечення за період 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року, посадовий оклад позивача складав 950 грн., тобто 15 % від посадового окладу складає суму у розмірі 135 грн. Судом встановлено, що відповідач не сплачував вищевказану надбавку починаючи з липня 2013 року та по серпень 2014 включно. Таким чином у відповідача виникла заборгованість по розрахунку за не нараховану та не виплачену надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що є грошовим забезпеченням працівників ОВС України, у розмірі 1755 грн.

Крім того, в рішенні суду зазначено, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 року по справі № 815/5784/15, залишеною без змін, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 року зобов`язано ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Одеській області нарахувати та включити до грошового атестату ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15% та стягнуто з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу та за наукову ступінь кандидата філософських наук в сумі 23852,90 грн.

15.05.2018 року на банківський рахунок позивача було зараховано суму у розмірі 25315 грн. на виконання Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі № 815/5914/17. Позивач 12.06.2018 року звернувся до ГУ МВС України в Одеській області з інформаційним запитом щодо надання розрахунку індексу інфляції за період з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року та надання інформації чи було здійснено розрахунок, нарахування та виплата індексу інфляції позивачу на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі № 815/5914/17. Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області повідомила позивача листом від 18.06.2018 року (а.с.12), що відповідно до меморіального ордеру № 8 від 14.05.2018 року ГУДКСУ в Одеській області проведено безспірне списання коштів з рахунку ГУМВС України в Одеській області на користь позивача в сумі 25315 грн.

Позивач вважає, що Головним управлінням Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області було допущено бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та сплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по фактичний день сплати заборгованості, а саме 15.05.2018 р. індексу інфляції та відрахуванням встановлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, яка полягає у не відрахуванні та сплаті встановлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів та зобов`язання Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області нарахувати та сплатити за рахунок ГУМВС України в Одеській області податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, військовий збір у розмірі 1,5%, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22% - який перерахувати до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, суд зазначає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, позивач просить суд зобов`язати відповідача сплатити зазначений податок, збір та єдиний внесок з суми, яку було сплачено позивачу у розмірі 25 315 грн., оскільки на його думку відповідач протиправно не сплатив встановлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів з виплаченої позивачу суми заборгованості по грошовому забезпеченню.

Суд вказує на те, що пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зокрема, зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Водночас, відповідно до п.168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Пункт 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України визначає, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Так само, роботодавець, який виплачує доходи на користь платника податку, є відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету (пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України зобов`язаний був виплатити позивачу 25315 грн., утримавши з цієї суми законодавчо встановлені податки та збори.

Визначати суму податку та інших обов`язкових платежів із суми, яка належить до стягнення не входить до компетенції та обов`язку суду. Дані функції покладаються на роботодавця, як податкового агента, який зобов`язаний виконати рішення суду з урахуванням та дотриманням відповідних норм податкового законодавства.

Отже, при виконанні рішення суду відповідач відповідно до норм чинного законодавства має здійснити утримання усіх необхідних податків та зборів у відповідності до норм чинного законодавства при цьому вчинення, або не вчинення вказаних дій відповідачем породжують правовідносини між ним та відповідними органами на які покладено обов`язок щодо контролю за справлянням вищезазначених податків та обов`язкових платежів. Тобто, саме між позивачем та відповідачем в цій справі з питань утримання усіх необхідних податків та зборів з присудженої суми позивачу не виникло будь-яких публічно-правових відносин.

Між тим, під час розгляду справи позивач не зазначив, а суд не встановив, яким чином було порушено права та інтереси саме позивача щодо сплати чи не сплати вказаних податків та платежів відповідачем.

Суд зазначає, що відновленню підлягає саме порушене право особи, яка звертається до суду за захистом своїх прав, разом з тим, судом не було встановлено порушеного права позивача у зазначених вище правовідносинах.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, яка полягає у не нарахуванні та сплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по фактичний день сплати заборгованості, а саме 15.05.2018 р. індексу інфляції та зобов`язання стягнути з Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 , суму невиплаченої інфляції у розмірі 25924,72 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позов них вимог, з огляду на наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі грошове забезпечення індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України.

Так, у статті 116 Кодексу законів про працю України йдеться про те, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас, статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Однак, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд вказує на те, що згідно постанови від 14 грудня 2017 року по справі № 815/5914/17, суд встановив, протиправність дій відповідача при обчисленні та нарахуванні позивачу грошового забезпечення за період служби в ОВС України з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року, разом з тим у вказаному рішенні не проводилось розрахунку сум індексації грошового забезпечення, яке було присуджено позивачу.

Під час розгляду справи судом не було встановлено, а відповідачем надано доказів того, що при виплаті позивачу суми грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25 315 грн. відповідачем було проведено відповідний розрахунок та виплачено індексацію вказаного грошового забезпечення. Доводи відповідача, що індексацію було проведено та вона включена до суми 25 315 грн. не підтверджено відповідачем жодними доказами, відтак суд відхиляє такі доводи. Крім того, доводи відповідача, що судом по справі № 815/5914/17 вже було здійснено розрахунок індексації також не відповідають дійсності, оскільки спростовуються відсутністю таких розрахунків у рішенні суду.

Щодо позовних вимог про стягнення суми невиплаченої інфляції у розмірі 25924,72 грн. на користь позивача, суд зазначає про передчасність таких позовних вимог, оскільки стягненню підлягає саме визначена та нарахована відповідачем сума інфляційних грошового забезпечення за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року, оскільки таке нарахування та виплата належить до виключної компетенції відповідача.

Щодо позовних вимог в частині визначення періоду за який відповідачем не було нараховано та виплачено інфляційні грошового забезпечення, суд вказує на те, що згідно постанови від 14 грудня 2017 року по справі № 815/5914/17, суд встановив протиправність дій відповідача при обчисленні та нарахуванні позивачу грошового забезпечення за період служби в ОВС України саме з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року. Відтак, нарахування та виплата інфляційних має бути здійснена відповідачем саме за вказаний період.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексу інфляції грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексу інфляції грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача і зобов`язати Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індекс інфляції грошового забезпечення за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідач не довів під час розгляду справи, що ним було здійснене нарахування та виплата ОСОБА_1 індекс інфляції грошового забезпечення за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати індексу інфляції грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року.

Зобов`язати Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індекс інфляції грошового забезпечення за період з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Корой

.