Рішення № 8362603, 17.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" лютого 2010 р.Справа № 17/1838

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача Цуман Ж.В., дов. б/н від 07.09.2009р., Єфимець В.Л. дов. б/н від 20.01.2010р.

від відповідача Волков В.О., дов. б/н від 15.01.2010р.

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші, Ємільчинського району, Житомирської області)

про стягнення 77 371,70 грн.

У судовому засіданні 10.02.2010р. оголошувалась перерва до 17.02.2010р.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на його користь з відповідача 77371,70грн., з яких: 59101,89грн. заборгованості, 4830,96грн. інфляційних нарахувань, 1687,45грн. 3% річних, 11751,40грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №2/04/09 від 08.04.2009р. щодо оплати отриманої продукції в передбачений договором строк.

Представники позивача у судовому засіданні 10.02.2010р. надали письмове уточнення позовних вимог, згідно яких просять стягнути з відповідача 79398,43грн., з яких 59101,89грн. боргу, 12445,53грн. пені, 5886,67грн. інфляційних нарахувань, 1964,34грн. 3% річних.

У судовому засіданні 17.02.2010р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях не заперечував проти заборгованості перед позивачем, пояснив, що у відповідача на даний час немає можливості її погасити. Надав письмовий відзив на позовну заяву від 16.02.2010р., у якому позовні вимоги в сумі 77371,70 грн. визнає повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2009р. між позивачем - постачальник та відповідачем - покупець був укладений договір поставки №2/04/09, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію, визначену у п.1.2 цього Договору (надалі іменується "продукція") (а.с. 7 - 9).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 201289,87грн., що підтверджується видатковою накладною №51 від 24.04.2009р. (а.с. 12) та довіреністю серія ЯПМ №711925 від 24.04.2009р. (а.с. 11).

Згідно п. 2.5 договору, оплата за продукцію відповідачем здійснюється шляхом перерахування 100% вартості продукції, визначеної в заявці покупця, на поточний рахунок позивача, згідно наданого рахунку, по факту поставки товару, якщо інше не передбачено в Додатковій угоді.

Як вбачається з акту про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог від 01.07.2009р. (а.с. 13), відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем згідно договору поставки №2/04/09 від 08.04.2009р. на суму 142187,98 грн.

Таким чином, на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 59101,89грн.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.3 договору №2/04/09 від 08.04.2009р., відповідач за порушення строків оплати, за вимогою позивача зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вищевикладеного пункту договору, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач нарахував відповідача пеню в сумі 12445,53грн. за період з 27.04.2009р. по 04.11.2009р.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином нарахування пені повинно було здійснюватись з 25.04.2009р. по 25.10.2009р.

Враховуючи викладене, суд самостійно перераховує суму пені:

За період з 27.04.2009р. по 14.06.2009р.: 201289,87грн. (борг) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (дні у році) х 49 (дні прострочення) = 6485,39грн. ;

За період з 15.06.2009р. по 01.07.2009р.: 201289,87 х 22% : 365 х 16 = 1941,21грн.;

За період з 01.07.2009р. по 11.08.2009р.: 59101,89 х 22% : 365 х 42 = 1496,17грн. ;

За період з 12.08.2009р. по 25.10.2009р.: 59101,89 х 20,5% : 365 х 75 = 2489,56грн.

Разом: 6485,39грн. + 1941,21грн. + 1496,1грн. + 2489грн. = 12412,33грн.

Тому, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню на суму 12412,33грн., а в частині стягнення 33,20грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача 1964,34грн. 3% річних за період з 24.04.2009р. по 01.12.2009р. та 5886,67грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2009р. по грудень 2009р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд вважає за необхідне зробити свій розрахунок 3% річних, оскільки позивач не вірно визначив період прострочення.

За період з 25.04.2009р. по 01.07.2009р.: 201289,87грн. (борг) х 3%(річні) : 365 (дні у році) х 67(прострочені дні) = 1108,47грн.;

За період з 02.07.2009р. по 01.12.2009р.: 59101,89грн. (борг) х 3%(річні) : 365 (дні у році) х 152 (прострочені дні) = 738,37грн.

Разом: 738,37грн. + 1108,47грн. = 1846,84грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині нарахування 3% річних на суму 1846,84грн., а в частині стягнення 117,50грн. 3% річних необхідно відмовити.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, зокрема за травень місяць 2009р. позивач нарахував 1485,71грн., в той час як розмір інфляційних за травень складає 1006,44грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань за період з травня 2009р. по грудень 2009р. становить 5407,41грн., тому в частині стягнення 479,26грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України) .

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому заборгованість визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 78768,47грн., з яких: 59101,89грн. заборгованості за поставлений товар, 1846,84грн. 3% річних, 5407,41 грн. інфляційних нарахувань та 12412,33 грн. пені. В частині стягнення 117,50грн. 3% річних, 33,20грн. пені та 479,26грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 549, 625, 626, 712 ч.1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 ч.6 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", 11200, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Куліши, вул. Шевченка, 25, код 34547145 на користь Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім", 10002 м. Житомир, майдан Путятинський, 1/63, код 05488443:

- 59101,89 грн. боргу;

- 12412,33 грн. пені;

- 5407,41 грн. інфляційних нарахувань;

- 1846,84 грн. річних;

- 787,68 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 234,13 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 117,50грн. 3% річних, 33,20грн. пені та 479,26 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяШніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу