Рішення № 8362452, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р.                     Справа № 36/336                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Центус” м. Київ (код ЄДРПОУ 32775845)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13527536)

про стягнення заборгованості в сумі 253297,40 грн., пені у розмірі 59859,21 грн., 3% річних в сумі 7816,38 грн., інфляції в сумі 36716,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережний О.М. за довіреністю б/н від 13.10.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Центус” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 253297,40 грн., пені у розмірі 59859,21 грн., 3% річних в сумі 7816,38 грн., інфляції в сумі 36716,32 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/336, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 09.12.2009 р. провадження по справі 36/336 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до винесення судом ухвали за результатами попереднього засідання в процесі розгляду пов’язаної з нею справи про банкрутство № 27/46Б, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою від 15.02.2010 р. провадження по справі № 36/336 поновлено у зв’язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Розпорядженням від 16.03.2010 р. заступника голови господарського суду Донецької області справа № 36/336 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008 р. сторони уклали договір поставки № 25, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти нелікарські косметичні засоби, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 3.1 договору оплата першої партії товару здійснюється покупцем, відповідно до рахунку постачальника, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 50% вартості відповідної партії товару – авансовим платежем та 50% – протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата кожної наступної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 10.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

До договору сторони підписали додаток № 1 від 12.01.2009 р., яким передбачили найменування та ціну за одиницю товару. Завірені копії договору з додатком додані до позову.

Відповідач надіслав позивачу листи-повідомлення, в яких визначив матеріально-відповідальних осіб, уповноважених приймати товар від позивача, із зразками підписів вказаних осіб та відбитків печаток. Завірені копії листів-повідомлень містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 25 від 12.05.2008 р. ним в період з травня по жовтень 2008 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар косметичного призначення за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки та штампу, завірені копії яких додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 25 від 12.05.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у додатку до договору. Крім того, в спірних накладних вказано, що продаж товару здійснювався згідно умов договору.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач отриманий товар оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, та на момент подачі позову до суду сума заборгованості за отриманий товар склала 253297,40 грн. Строк оплати за товар по спірним накладним наступив у період з вересня по листопад 2008 р., що підтверджується умовами договору та датами поставки товару по спірним накладним, крім того для відповідача почало витікати прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати товару.

Вказані обставини позивач підтверджує актами звірки взаєморозрахунків, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками, тому приймаються судом згідно ст. 36 ГПК України як належні докази у справі.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду клопотання від 11.02.2010 р. про припинення провадження у справі, в якому посилається на наступні обставини:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.05.2009 р. була порушена справа про банкрутство № 27/46Б товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”.

Ухвалою від 21.12.2009 р. за результатами попереднього засідання суд визнав вимоги конкурсних кредиторів у справі № 27/46Б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, серед яких відсутні вимоги позивача по справі № 36/336. Цією ж ухвалою суд визнав, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Вказана ухвала суду по справі про банкрутство набрала законної сили та вищестоящими судовими інстанціями не скасовувалася.

Завірені копії ухвал господарського суду по справі про банкрутство представлені відповідачем до суду.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. При цьому приписами ст. 14 п. 2 того ж Закону встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлено взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ст. 598 ч. 1 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Саме такою підставою для припинення грошового зобов’язання відповідача у даній справі перед позивачем є погашення вимог кредитора, встановлене ст. 14 п. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, факт якого був доведений судом у справі про банкрутство.

Частиною 2 пункту 54 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” № 15 від 18.12.2009 р. передбачено, якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Позовні вимоги засновані на зобов’язанні, строк виконання якого сплинув до порушення справи про банкрутство, тому такі вимоги слід відносити відповідно до норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до конкурсних вимог кредиторів. 20.06.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця” надало офіційне оголошення про порушення справи про банкрутство, що підтверджується витягом з „Урядового кур’єру” № 109 від 20.06.2009 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Позивач не скористався наданим йому правом у 30-ти денний строк з дня публікації оголошення про порушення справи про банкрутство звернутися до суду як конкурсний кредитор із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство.

Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № РН–006773 товар був отриманий відповідачем 20.10.2008 р., строк оплати наступив у період з 21.10.2008 р. по 04.11.2008 р., а вже з 05.11.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати наступив раніше.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач нараховував відповідачу пеню на підставі п. 7.2 договору.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків оплати товару відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 7.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Виходячи з того, що пеня за останньою спірною видатковою накладною № РН–006773 від 20.10.2008 р. нараховується за період з 05.11.2008 р. по 05.05.2009 р. включно з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені згідно ст. 232 ч. 6 ГК України. За іншими спірними видатковими накладними періоди нарахування пені закінчуються ще раніше. Тобто позовні вимоги про стягнення основного боргу та пені за період з 05.11.2008 р. по 05.05.2009 р. належать до конкурсних вимог кредиторів, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають, про що було вказано вище.

Нарахування пені за період з 06.05.2009 р. по 20.10.2009 р. є безпідставним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач заявляв до стягнення 3% річних за період з 22.09.2008 р. по 20.10.2009 р. в сумі 7816,38 грн., інфляцію за період з вересня 2008 р. по вересень 2009 р. в сумі 36716,32 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляції та 3% річних за період до порушення справи про банкрутство, тобто до 06.05.2009 р., відносяться до конкурсних вимог кредиторів, тому вони не підлягають задоволенню, про що було вказано вище.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляції та 3% річних за період після порушення справи про банкрутство, тобто з 06.05.2009 р. до 20.10.2009 р., відносяться до поточних кредиторських вимог, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

За розрахунком суду інфляція нараховується за період з травня по вересень 2009 р. включно та складає за розрахунком позивача 6079,14 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 36716,32 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 6079,14 грн. В частині стягнення інфляції на суму 36716,32 грн. – 6079,14 грн. = 30637,18 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За розрахунком суду 3% річні нараховуються за період з 06.05.2009 р. по 20.10.2009 р. та складають: 253297,40 грн. х 3% х 168 днів : 365 днів = 3497,59 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 7816,38 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3497,59 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 7816,38 грн. – 3497,59 грн. = 4318,79 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс витрати на оплату послуг адвоката, який провів правовий аналіз документів господарської діяльності, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляції, а також взяв участь у судових засіданнях, що підтверджується договором № 14/10–2009 про надання адвокатських послуг від 13.10.2009 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1199 від 02.04.2002 р., завірені копії яких додані до позову. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 6000,00 грн. на розрахунковий рахунок Бережного Олександра Михайловича згідно платіжних доручень № 415 від 13.10.2009 р. на суму 3000,00 грн. та № 427 від 20.10.2009 р. на суму 3000,00 грн., оригінали яких містяться в матеріалах справи з відміткою банку про проведення платежу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, 12; код ЄДРПОУ 13527536; рахунок 26005959968716 в філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Центус” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, офіс 3; код ЄДРПОУ 32775845; рахунок 26003101012925 в КРД „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 322904) суму 9576,73 грн. (а саме: інфляцію в сумі 6079,14 грн., 3% річних в розмірі 3497,59 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 95,77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 6,32 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 160,64 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 253297,40 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 59859,21 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 30637,18 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 4318,79 грн.

У судовому засіданні 16.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя