Ухвала суду № 83622937, 13.08.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6657/19

(1-кс/199/2005/19)

УХВАЛА

іменем України

«13» серпня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Спаї В.В.,

ознайомившись із клопотанням прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Федика О.Р. про арешт майна у кримінальному провадженні №12019040630001185 від 11.07.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поданим клопотанням висловлюється прохання про накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони будь-яким особам відчужувати вказане майно, розпоряджатися ним та використовувати його, ознайомившись з яким вважаю, що дане клопотання подано слідчим без додержання вимог ст. 171 КПК України, а тому воно підлягає поверненню слідчому для усунення недоліків.

Вимоги до клопотання про арешт майна передбачені ч. 2 ст. 171 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Обґрунтовуючи своє клопотання, прокурор послався на ч. 2 ст. 170 КПК України без визначення конкретного пункту цієї правової норми, та на те, підставою для арешту зазначеного майна є п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України збереження речових доказів.

Разом з тим, згідно з поданим клопотанням «предметом, що було об`єктом кримінально протиправних дій - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог ст. 87 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження».

Втім, мета арешту майна однозначно визначена у ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, підлягає врахуванню, що КПК передбачає (ст. 98), що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки клопотання прокурора про арешт майна не є таким, що відповідає ч. 2 ст. 171 КПК України, керуючись ч. 1 ст. 110, ч. 3 ст. 172, ст.ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Федика О.Р. про арешт майна у кримінальному провадженні №12019040630001185 від 11.07.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України, повернути прокурору.

Встановити строк до 09:00 години 16.08.2019 для усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В.Спаї

13.08.2019