Рішення № 8361893, 11.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.10 р. Справа № 33/64пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України, м. Донецьк

про визнання договору недійсним

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, - юрисконсульт

від відповідача: Сорокіна В.В. - юрисконсульт

Розпорядженням заступника господарського суду Донецької області від 11.11.09р. справу відповідно до вимог ст. 4-6 ГПК України було передано судді Підченко Ю.О.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

На час слухання справи, відповідно до вимог частини 4 статті 77 ГПК України, з метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 13-20 год. 28.01.10р. до 13-20 год. 01.02.10р. було оголошено перерву, без винесення процесуального документу, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання від 28.01.10р.

Суть спору:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3460/2008, укладеного 15.07.08р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

· відповідно до вимог статті 782 ЦК України договір вважається розірваним після отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Посилання позивача про неотримання ним листа № 06-03-10884 від 08.12.08р. про відмову від договору оренди, спростовуються отриманням останнім поштового повідомлення від 18.12.08р. А тому з цього моменту договір припинив свою дію;

· позивачем було підписано не тільки спірний договір, а й розрахунок орендної плати, акт приймання-передачі до нього, з яких чітко вбачається, який саме обєкт оренди передається в оренду, а узгоджений між сторонами розрахунок орендної плати за користуванням майном відповідає вимогам чинного законодавства;

· відносно посилання позивача на приписи статті 230 ЦК України, то вони спростовуються тим, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню лише за умови доведеності стороною фактів обману і наявності їх безпосереднього звязку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Позивачем не доведені факти введення його в оману під час укладення спірного договору;

· розрахунок орендної плати зроблено на виконання вимог законодавства та абзацу 2 пункту 3.1 договору оренди № 3460/2008 від 15.07.08р., який оспорюється.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2009 р. у справі №33/64пд (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. (судді: Алєєва І.В., Величко Н.Л., Москальова І.В.) позов задоволено: визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3460/2008, укладений 15.07.2008р. між Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Постановою ВГС України від 15.10.09р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 16.06.09р. та рішення господарського суду Донецької області від 13.05.09р. у справі №33/64пд, а справу надіслано на новий розгляд.

Під час розгляду справи, судом відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України прийняти до уваги вказівки, які містяться у постанові ВГС України по даній справі від 15.10.09р. Так, у постанові касаційних інстанцій було зазначено те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наступні обставини, зокрема:

·питання формування орендної плати відповідно до договору та законодавства;

·підстави відмови від договору відповідно до вимог чинного законодавства, умови продовження або припинення орендних відносин між сторонами;

·судами не досліджувалося питання чинності спірного договору, як на день звернення з позовом до господарського судуё так і на день прийняття рішення з урахуванням, нібито підписаного між сторонами акту приймання-передачі від 23.02.09р;

·не було надана належна правова оцінка та не досліджувалося питання щодо умисного введення в оману позивача та впливу на його волевиявлення представниками відповідача при підписанні договору оренди згідно вимог статті 230 ЦК України;

· не взято до уваги наявність фактів, в розумінні вимог ст. 35 ГПК України, які знайшли своє відображення у постанові ВГС України від 11.11.09р. у справі №16/90, та у справі від 09.12.09р. у справі №16/88;

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, суд встановив наступне:

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.11.2007р. РВ ФДМУ по Донецькій області проведений конкурс з надання права оренди державного майна (нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 52,9 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі та не увійшло до статутного фонду ВАТ “Донецьккокс”).

В протоколі засідання конкурсної комісії з надання права оренди державного майна від 27.11.2007р. зазначено, що в конкурсі брали участь Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3

Переможцем був визнаний Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, який запропонував найбільшу орендну плату в місяць 1826,83 грн. (без ПДВ) при стартовій орендній платі за місяць 935,24 грн.

Листами №06-01-13432 від 24.12.2007р. та №06-01-13707 від 28.12.2007р. РВ ФДМУ по Донецькій області повідомило позивача про необхідність його прибуття для укладення договору оренди.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Деякі питання розпорядження об'єктами державної власності” №1231-р від 24.12.2007р. до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення було зупинено укладення нових договорів оренди об'єктів державної власності. Листом №06-01-776 від 29.01.2008р. відповідач повідомив позивача про зупинення укладення нових договорів оренди обєктів державної власності.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності” №313 від 02.04.2008р. розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання розпорядження об'єктами державної власності ”№1231-р від 24.12.2007р. було визнане таким, що втратило чинність. Листом РВ ФДМУ по Донецькій області №06-01-3548 від 06.05.2008р. повідомило Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про поновлення укладення нових договорів оренди державного нерухомого майна та про необхідність надання нового звіту про незалежну оцінку майна у звязку зі спливом 6-місячного строку з моменту проведення попередньої оцінки.

15.07.2008р. сторони підписали договір оренди №3460/2008 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що РВ ФДМУ по Донецькій області передає, а Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове вбудоване приміщення площею 52,9м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі та не увійшло до статутного фонду ВАТ “Донецьккокс”. Вартість майна згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.2008р. становить 125 295,02 грн. Відповідно до пункту 2.3 договору №3460/2008 від 15.07.2008р. передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеній у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) травень 2008р. 2 296,33 грн. (п. 3.1 договору).

Ретельно дослідивши факти, які є обовязкові для суду першої інстанції під час нового розгляду спору по даній справі, суд прийняв до уваги обставини, які зазначені у постанові ВГС України у справі №16/90 від 11.11.09р., відносно порядку та розміру формування орендної плати, а саме:

·зміст п. 3.1 договору оренди № 3460/2008 від 15 липня 2008 року, в якому визначається розмір орендної плати в сумі 2296,33 грн., суперечить чинному законодавству.

Так, пунктом 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна №2149 від 13.10.2004р. встановлено, що за результатами конкурсу з переможцем конкурсу орендодавець укладає договір оренди. До умов договору оренди включаються орендна плата в розмірі, запропонованому переможцем конкурсу, та інші пропозиції переможця конкурсу.

В пункті 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., зазначено, що у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

При цьому, в пункті 12 вищезгаданої Методики наведена формула розрахунку розміру місячної орендної плати за перший місяць після укладення договору оренди. При розрахунку використовуються - річна орендна плата, визначена за цією Методикою; індекс інфляції за період з початку поточного року (у разі оренди нерухомого майна - з дати проведення незалежної оцінки) до дати укладення договору оренди або перегляду розміру орендної плати; індекс інфляції за перший місяць оренди.

Разом із тим, при розрахунку орендної плати за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) травень 2008р. (додаток №1) відповідачем використовувався індекс інфляції за період вересень 2007р.-травень 2008р., що суперечить пункту 8 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., якою встановлено, що результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.

Таким чином, при розрахунку розміру місячної орендної плати за перший місяць після укладення договору оренди мав використовуватись індекс інфляції з дати проведення незалежної оцінки, яка є чинною, тобто з 24.06.2008р.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №3460/2008р. від 15.07.2008р. було обґрунтовано саме нормами статті 230 Цивільного кодексу України (згідно з якою якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним).

Судом досліджено питання, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов договору оренди щодо відмови відповідача від договору оренди. За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обовязку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

·а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

·б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

·в) законні презумпції ( частина пята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Так, встановивши обставини, які є обовязкові для суду першої інстанції під час нового розгляду спору по даній справі, суд прийняв до уваги факти, які зазначені у постанові ВГС України у справі №16/88 від 09.12.09р., відносно односторонньої відмови відповідача від спірного договору оренди. Фактичні обставин справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що за приписами ст. 18 Закону "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд та договір вважається розірваним з моменту отримання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Водночас, статтею 26 Закону "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Вказана норма кореспондується з пунктом 10.6 договору оренди № 3460/2008 від 15.07.2008.

У даних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма, визначена в Законі України „Про оренду державного та комунального майна” . Тому ствердження відповідача про можливість відмовитися від договору оренди не ґрунтуються на законі, умовах пункту 10.6 договору оренди та матеріалах справи, оскільки:

§згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання найму в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

§частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі не неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

§матеріали справи не містять згоди або відмови відповідача щодо розірвання договору за згодою сторін відповідно до умов законодавства та вимог договору оренди.

Відносно чинності спірного договору як на день звернення з позовом до господарського судуё так і на день прийняття рішення суду, то суд дійшов наступного висновку:

ьматеріали справи містять акт прийому-передачі від 23.02.09р. за змістом якого вбачається, що державне нежитлове майно за його індивідуально-визначеними ознаками та місцем знаходженням, передано балансоутримувачу - відкритому акціонерному товариству „ Донецьккокс”;

ьвідповідно до пункту 10.9 договору оренди у разі припинення або розірвання договору оренди майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем балансоутримувачу;

ьнатомість, згідно пункту 10.10 майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання;

ьнаявність акту приймання-передачі спірного майна не впливає на правовідносини сторін за договором у частині його припинення, незалежно від звернення позивача до суду та прийняття рішення ним. Тобто, одночасне дострокове припинення договору та повернення майна не відповідає умовам договору оренди;

ьвідмова від договору було здійснено відповідачем 18.12.08р., а повернення майна за актом, повинно відбуватися - 23.02.09р.;

ьза приписами частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом(актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється;

ьзаконодавець не встановлю вимоги до акту приймання передачі, а тому він складається у довільній формі;

ь спірний акт приймання-передачі від 23.02.09р. не створює, не змінює та не припиняє відносини за договором оренди, оскільки його зміст суперечить вимогам статті 795 ЦК України та пункту 10.10 договору. Майно на протязі триденного строку не було повернуто на користь балансоутримувача, який не є стороною у спірному договорі оренди, оскільки знаходження майна на балансі підприємства не підтверджує право власності на це майно. Також слід зазначити, що спірний акт містить посилання на дострокове припинення спірного договору оренди від 15.07.08р. за № 3460/2008, що суперечить вимогам пункту 10.10 вказаного договору і не зобовязує Орендаря повернути таке майно, яке перебувало у нього у оренді;

ьречення, яке викладено в акті від 23.02.09р : ...” у звязку з достроковим припиненням договору від 15.07.08р. за № 3460/2008р.”, не є обовязковим для позивача, як Орендаря, оскільки не відповідає вимогам договору оренди, законодавству, яке регулює питання орендних відносин, і не встановлює факт передач ( повернення)і майна та користування цим майном відповідно до частини першої та другої статті 795 ЦК України. Приписи спеціальної норми статті 26 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна” не містить односторонньої відмови від договору. Таким чином, одночасне відмова від договору (достроковим припиненням договору) , не повинно розглядатися, як волевиявлення сторін на припинення орендних відносин;

ьданий факт також повязаний із змістом листа відповідача від 08.12.08р. за № 06-03-10884, де визначені підстави для відмови від договору оренди, а саме не внесення позивачем орендних платежів відповідно до вимог статті 10, 19 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”;

ь постановою ВГС України від 09.12.09р. у справі №16/88 встановлено, що відповідачем не надано доказів не внесення позивачем орендної плати протягом трьох місяців( стаття 35 ГПК України);

ьз урахуванням викладеного, акт приймання-передачі від 23.02.09р. складено сторонами не відповідає вимогам законодавства та умов договору оренди.

Судом надана належна правова оцінка та досліджене питання щодо умисного введення в оману позивача та вплив на його волевиявлення представниками відповідача при підписанні договору оренди згідно вимог статті 230 ЦК України.

Стаття 230 ЦК України визначає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним. Під оманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.

Позивачем доведено, що він не підписував спірний договір від 15.07.2008р. за №3476/2008р. у зв'язку з порушенням відповідачем при здійсненні розрахунку орендної плати вимог чинного законодавства, зокрема, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 також те, що він звертався до відповідача з пропозицією виправити розмір орендної плати, зазначеної в проекті договору;

Крім того, матеріали справи підтверджують противоправні дії відповідача, а тому позивач ніколи б не підписав спірний договір оренди, якби представники відповідача умисно не ввели його в оману, надавши на підпис замість договору №3476/2008 від 15.07.2008 р. договір №3460/2008 від 15.07.2008 р., чим вплинули на волевиявлення позивача.

Тобто, позивачем доведені умови факту введення його в обману відповідачем та наявність їх безпосереднього звязку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Право позивача порушено за вимогами законодавства, а тому позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3460/2008, укладеного 15.07.2008р. між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, слід визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3460/2008, укладений 15.07.2008р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області - недійсним.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 47, 49 ГПК України.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору, як це зазначено у статті 49 ГПК України. Крім того, судом прийнято до уваги, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Судові витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Питання розподілу державного мита відносно звернення із скаргами про перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку не вирішуються судом, оскільки відповідач звільнений від сплати державного мита в установленому законом порядку і у його діях присутня неправильна оцінка норми права, яка повинна бути застосована у спірних відносинах сторін.

У звязку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін, присутніх у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 203, 215, 216, 638, 759, 782 ЦК України, ст. ст. 181, 180, 188, 291 ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 77, 82, 84, ч, ч.2, 3 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3460/2008, укладеного 15.07.2008р. між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити.

2. Визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3460/2008, укладений 15.07.2008р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області - недійсним.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, ід. код 13511245, на користь:

- фізичної особи підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серії ВО1 за № НОМЕР_2 від 23.10.02р., ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_2, витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя