Рішення № 83618150, 02.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Справа № 160/3003/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. за участі секретаря судового засіданняМаксімова А.С. за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 Алексєєнко Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому (з урахуванням уточнень від 15.05.2019 р. вх.. № 25723/19 та від 22.05.2019 вх. №27341/19) позивач просить:

- визнати дії відповідача щодо скасування реєстрації земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 противоправними;

- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушень законодавства про звернення громадян та не розгляду поданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 заяв від 06.02.19 із проханням надати відповідь з яких причин земельні ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було перенесено до архіву, та поновити кадастрові номера земельних ділянок;

- зобов`язати відповідача надати відповідь на заяви від 06.02.19 з приводу надання відповіді з яких причин земельні ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було перенесено до архіву та поновити кадастрові номера земельних ділянок.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що в березні 2018 року позивач отримала в спадок два торгівельних павільйони за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

13.08.2018 року позивачем до Павлоградської міської ради було подано заяву про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. У відповідь на свою заяву позивач отримала рішення Павлоградської міської ради від 21.12.2018 №1469-45/УІІ про відмову в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з якого стало відомо про перенесення запитуваної земельної ділянки до архіву. Однак, позивач вказала, що за змістом статті 377 та 1225 Цивільного кодексу України успадкувавши торгівельні павільйони за адресою АДРЕСА_1 , площею 93,3 кв. м. та по АДРЕСА_2 , площею 43,10 кв.м., до неї перейшло право на земельні ділянки під вказаним майном.

06.02.2019 року позивач звернулась до міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з проханням надати інформацію щодо причин перенесення до архіву земельних ділянок з кадастровими номерами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 та щодо поновлення кадастрових номерів цих земельних ділянок.

Однак, в порушення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» відповідь на свою заяву позивачем отримано не було. Позивач вказала, що оскільки вона не подавала заяв про об`єднання чи поділ вказаних земельних ділянок, які були зареєстровані ще у 2005 році та на них заявлені речові права, тому перенесення їх до архіву відбулось протиправно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі №160/3003/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16 травня 2019 року. Останнє судове засідання відбулось 02 липня 2019 року.

13 червня 2019 року представником відповідача наданий відзив на уточнену позовну заяву, в якому викладені заперечення проти заявлених позовних вимог та зазначено, що до міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надходило тільки одне звернення від ФОП ОСОБА_2 про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Належним підтвердженням отримання вхідної кореспонденції Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в тому числі і його структурними підрозділами, є проставляння відповідного штрихкоду за допомогою автоматизованої системи документообігу «ДОК ПРОФ». Жодна заява, яка додана до позову, не міститься такого штрихкоду. Окрім того, в наданих як докази заявах, не міститься інформація про посаду особи, яка отримала звернення, та назви установи, підприємства, організації, яка отримала вказаний запит.

Вказане звернення оформлено з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме вказане звернення не містить назви державного органу, якому воно адресоване. Не враховуючи, що звернення оформлено з порушенням, на нього відділом у м. Павлограді міськрайонним управлінням у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано відповідь від 11.02.2019 р. вих. № 257/121-19 в межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян», яка зареєстрована за допомогою автоматизованої система документообігу «ДОК ПРОФ». Однак, за отриманням відповіді позивач не зверталась.

Щодо звернення з приводу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , то щодо цього питання ФОП ОСОБА_2 до міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не зверталася.

Стосовно позовної вимоги щодо поновлення реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , то на підставі звернення Павлоградської міської ради від 14.06.2017 вих. № 2128/0/2-17 та у зв`язку із виявленням помилки допущенної у ДЗК, вказані земельні ділянки було перенесено до архіву, а не скасовано, як про це зазначає позивач.

Формування вказаних земельних ділянок здійснено 21 вересня 2005 року. На той момент реєстрація земельних ділянок здійснювалася відповідно до Тимчасового порядок ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему від 02.07.2003 р. № 174. Згідно даного Порядку адміністратором державного реєстру земель був Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Центр ДЗК), що забезпечував створення та функціонування державного реєстру земель, відповідав за достовірність і збереження даних, захист від несанкціонованого доступу та руйнування бази даних АС ДЗК, мав повний прямий доступ до бази даних АС ДЗК.

Отже, посилання позивача на ч. 11 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є безпідставним, оскільки відбулося виправлення помилки, а не скасування реєстрації земельних ділянок.

26 червня 2019 року позивачем надані додаткові пояснення, в яких вона заперечила проти доводів представника відповідача викладених у відзиві та щодо доводів про те, що видалення земельних ділянок з кадастровими номерами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відбулося на підставі звернення Павлоградської міської ради вих..2128/0/2-17 від 14.06.2017 року, то, як вказала позивач, така підстава не є правомірною, оскільки Законом України «Про державний земельний кадастр» визначено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, які в даному випадку були відсутні.

До того ж Павлоградська міська рада, позиваючись до колишнього власника торгівельних павільйонів, визнала кадастрові номери № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (справи № 904/3187/18 та № 904/3194/18). Оскільки міська рада виставляє рахунки колишньому власнику цих павільйонів за користування даними земельними ділянками, то вона підтверджує, що земельні ділянки сформовані, знаходяться у користуванні та те, що міська рада не має права самостійно розпоряджатися цими земельними ділянками, тим паче надавати будь-які документи, що були б підставою для видалення кадастрового номеру.

01 липня 2019 року представником відповідача надано доповнення до відзиву на уточнену позовну заяву, та вказано, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 формувалась на підставі технічної документації з присвоєння кадастрового номера на землях Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 2005 року. За даними державного реєстру земель земельні ділянки були передані в оренду приватному підприємцю ОСОБА_3 на підставі договорів оренди земельних ділянок від 21.09.2005 року строком на 1 рік, номер реєстрації договору (кадастровий номер НОМЕР_1 ) 040500900216 та номер реєстрації договору (кадастровий номер НОМЕР_1 ) 040500900217.

В подальшому до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 були укладені: додаткова угода від 01.11.2006 реєстраційний номер 040600900237, якою строк дії оренди продовжено на 1 рік, та додаткова угода від 27.12.2007 реєстраційний номер 040711300297, якою строк дії оренди продовжено ще на 3 роки.

До договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 були укладені: додаткова угода від 01.11.2006 реєстраційний номер 040600900236, якою строк дії оренди продовжено на 1 рік, та додаткова угода від 27.12.2007 реєстраційний номер 040711300298, якою строк дії оренди продовжено ще на 3 роки.

В Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо інших додаткових угод про продовження строку дії вказаних договорів. Окрім того, відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на ці земельні ділянки за іншими фізичними або/та юридичними особами.

За даними Державного реєстру земель та Державного земельного кадастру - право оренди на вказані земельні ділянки було зареєстровано тільки за приватним підприємцем ОСОБА_3 та строк оренди закінчився 27.12.2010 року.

У зв`язку із набуттям чинності змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що до 1 січня 2013 року необхідно забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель (пп. 2 п. 12. розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

На час набуття чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» та внесення змін до нього, речове право на земельні ділянки припинилося. А отже, до Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не повинні були переноситися, а тому згодом було здійснено виправлення допущеної помилки та відповідні відомості перенесені до архіву.

Представник відповідача вказав, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та позивачем відсутній предмет спору, так як право користування земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 виникало у приватного підприємця ОСОБА_3 , ані у ФОП ОСОБА_2 , ані у ОСОБА_4 (спадкодавця позивача) не виникало право користування на вказані земельні ділянки.

Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині порушень законодавства про звернення громадян, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.02.2018 р. № 38 визначено перелік відповідальних осіб, які здійснюють реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, зокрема, вказаним наказом у відділі у м. Павлоград відповідальними за реєстрацію вхідної кореспонденції визначено головного спеціаліста відділу Кічик О.В. та начальника відділу Саввіну А.С..

На копіях звернень від 06.02.2019 р. відсутні відмітки про отримання документів вказаними особами, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні 02 липня 2019 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем 06.02.2019 року на ім`я начальника міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_6 було направлено два звернення щодо роз`яснення причин залишення земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_2 та кадастровий номер № НОМЕР_1 без кадастрового номера, та з проханням поновити зазначені кадастрові номери, які вручені посадовій особі за адресою АДРЕСА_5.

Отримання вказаних звернень підтверджується підписом від 06.02.2019 року посадової особи міськрайонного управління на примірниках позивача, копії яких містяться а матеріалах справи.

Як вказує позивач, на свої звернення у встановлений строк відповідь вона так і не отримала.

Судом встановлено, що міськрайонне управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та не є юридичною особою, тому не може бути самостійним відповідачем у справі.

Щодо доводів представника відповідача про те, що звернення ФОП ОСОБА_2 оформлено з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме вказане звернення не містить назви державного органу, якому воно адресоване, то суд ці доводи відхиляє через таке.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії звернень позивача від 06.02.2019 р. судом встановлено, що вказані звернення містять не повну назву державного органу - замість «начальнику міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області» вказано «начальнику міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді», однак, суд відзначає, що за даними офіційного веб-сайту Держгеокадастру (за посиланням http://dnipropetrovska.land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-zemelnykh-resursiv/) назва структурного підрозділу зазначена на сайті саме як «Міськрайонне управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді». За наведених обставин, у громадян, які мають намір звернутись із запитом до органу державної влади відсутній обов`язок по з`ясовуванню вірної повної назви такого органу, в даному випадку цілком достатнім є використання інформації про орган, яка розміщена на його офіційному інтернет - ресурсі.

Виходячи з чого назва органу - структурного підрозділу відповідача, зазначена позивачем у своїх зверненнях від 06.02.2019 року відповідає даним офіційного веб-сайту Держгеокадастру, а тому доводи представника відповідача щодо зазначення позивачем невірної назви органу судом відхиляються.

Окрім того, за даними того ж офіційного веб-сайту Держгеокадастру начальником міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді значиться ОСОБА_6 , адреса АДРЕСА_5 .

Саме на ім`я ОСОБА_6 та за вказаною адресою позивачем були надані свої звернення від 06.02.2019 р. щодо кадастрових номерів земельних ділянок № НОМЕР_2 та кадастровий номер № НОМЕР_1 , що також не заперечується представником відповідача.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 5 вказаного закону визначені вимоги до звернення. Так звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Статтю 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з положеннями статті 19 цього Закону визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За положеннями ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Отже, наведеними положеннями Закону України «Про звернення громадян» закріплено обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб розглядати звернення, які надійшли на їх адресу, чи на ім`я їх посадових осіб, а також у термін не більше одного місяця від дня їх надходження надавати відповідь на такі звернення. Саме тому начальник міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області був зобов`язаний у термін не більше одного місяця надати відповідь на обидва звернення позивача, які датовані 06.02.2019 р..

Представник відповідача вказав, що на звернення позивача міськрайонним управлінням у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано відповідь від 11.02.2019 вих. № 257/121-19 в межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», яка зареєстрована за допомогою автоматизованої система документообігу «ДОК ПРОФ», однак в період з 11.02.2019 р. по день розгляду справи за отриманням відповіді позивач не звертався. Такі доводи суд вважає безпідставними через те, що статтями 15 та 19 Закону України «Про звернення громадян» регламентовано обов`язок суб`єкта, який отримав звернення, надати на нього відповідь. Суд зазначає, що відповідач помилково підміняє поняття «надати відповідь» на «підготувати відповідь», хоча ці поняття не є тотожними. До того ж, стаття 19 Закону України «Про звернення громадян» визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Отже сама собою підготовка відповіді на звернення не є повідомленням громадянина про результати його розгляду, суд зазначає, що таким повідомленням є направлення відповіді на адресу зазначену у зверненні чи вручення особисто особі, яка таке звернення подавала, або її уповноваженому представнику відповіді за наслідками розгляду звернення.

Суд також зазначає, що відсутність штрихкоду на зверненнях ФОП ОСОБА_2 від 06.02.2019 р., які мали бути зареєстровані за допомогою автоматизованої система документообігу «ДОК ПРОФ», не можуть слугувати підставою для ненадання у встановленому порядку та у визначний законом строк відповідей на такі звернення, а є підставою для проведення службового розслідування щодо посадової особи відповідача, яка здійснила приймання вхідної кореспонденції та не здійснила належним чином реєстрацію вхідної кореспонденції.

Щодо доводів представника відповідача про те, що звернення ФОП ОСОБА_2 містять підпис посадової особи, яка не мала повноважень по прийманню та реєстрації вхідної кореспонденції, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки питання визначення посадової особи та уповноваження її на приймання вхідної кореспонденції є виключно питаннями внутрішньої організаційної діяльності відповідача та не можуть стосуватись осіб, котрі не перебувають із відповідачем у трудових відносинах.

Беручи до уваги приведене вище, суд робить висновок про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду поданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 заяв від 06.02.19 року щодо кадастрових номерів земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо не розгляду двох заяв фізичної особи - підприємцем ОСОБА_2 від 06.02.19 року та необхідність зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області забезпечити розгляд двох заяв фізичної особи - підприємцем ОСОБА_2 від 06.02.19 року, які були адресовані міськрайонному управлінню у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м.Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та направити відповіді на заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача про скасування реєстрації земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 противоправними та зобов`язання відповідача поновити реєстрацію земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та поновити кадастрові номера земельних ділянок, суд зазначає таке.

З матеріалів справи видно, що 12.03.2018 року ОСОБА_2 отримала у спадок від своєї матері ОСОБА_4 торгівельні павільйони за адресою АДРЕСА_1 , площею 93,3 кв. м. та по АДРЕСА_2 , площею 43,10 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ННВ 100757.

Як встановлено судом земельна ділянка з кадастровим номером № НОМЕР_1 сформована на підставі технічної документації з присвоєння кадастрового номера земельній ділянці АДРЕСА_3, складеної 01.09.2005 р. на замовлення ПП ОСОБА_3 на землях Павлогадської міської ради Дніпропетровської області.

Земельна ділянка з кадастровим номером № НОМЕР_2 сформована на підставі технічної документації з присвоєння кадастрового номера земельній ділянці АДРЕСА_4 , складеної 01.09.2005 р. на замовлення ПП ОСОБА_3 на землях Павлогадської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З наявних в матеріалах справи документів видно, що спірні земельні ділянки були передані в оренду приватному підприємцю ОСОБА_3 на підставі договорів оренди земельних ділянок від 21.09.2005 року строком на 1 рік, номер реєстрації договору (кадастровий номер НОМЕР_1 ) 040500900216 та номер реєстрації договору (кадастровий номер НОМЕР_1 ) 040500900217.

В подальшому до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 були укладені: додаткова угода від 01.11.2006 р. реєстраційний номер 040600900237, якою строк дії оренди продовжено на 1 рік, та додаткова угода від 27.12.2007 р. реєстраційний номер 040711300297, якою строк дії оренди продовжено ще на 3 роки.

До договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 були укладені: додаткова угода від 01.11.2006 р. реєстраційний номер 040600900236, якою строк дії оренди продовжено на 1 рік, та додаткова угода від 27.12.2007 р. реєстраційний номер 040711300298, якою строк дії оренди продовжено ще на 3 роки.

Отже, на момент набуття позивачем права власності на торгівельні павільйони за адресою АДРЕСА_1 , площею 93,3 кв. м. та по АДРЕСА_2 , площею 43,10 кв.м., право на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 у спадкодавця позивача - ОСОБА_4 було відсутнє, тому, відповідно і не могло перейти до позивача, що також підтверджується і свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ННВ 100757, в якому відсутні відомості про права спадкодавця ОСОБА_4 на зазначені земельні ділянки та про успадкування права на ці земельні ділянки ОСОБА_2 ..

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Як визначено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

У відповідності до вимог частини 3 статті 24 вказаного закону державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Тож перенесення відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 до Державного земельного кадастру могло бути здійснено лише за заявою осіб, які визначені у частині 3 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Разом з тим, судом під час розгляду справи не встановлено скасування відповідачем реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним дій щодо скасування реєстрації земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та зобов`язання відповідача поновити реєстрацію земельних ділянок кадастровий номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та поновити кадастрові номера земельних ділянок є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо не розгляду двох заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 06 лютого 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області забезпечити розгляд двох заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 06 лютого 2019 року, які були адресовані міськрайонному управлінню у Павлоградському, Юр`ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та направити відповіді на заяви фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 липня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 12 липня 2019 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник