Рішення № 8361676, 17.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.10 р.                     Справа № 15/350                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДРС” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34687389)

до відповідача дочірнього підприємства “Ютем-Індустрія” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20577109)

про стягнення основного боргу в сумі 174342,59 грн., штрафних санкцій у розмірі 56833,62 грн., процентів у розмірі 8136,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сачава О.І. за довіреністю № 5 від 14.12.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ДРС” м. Донецьк до дочірнього підприємства “Ютем-Індустрія” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 174342,59 грн., штрафних санкцій у розмірі 56833,62 грн., процентів у розмірі 8136,47 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/350, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 11.02.2010 р. строк вирішення спору продовжений до 17.03.2010 р.

У порушення вимог ухвал суду від 18.12.2009 р., 14.01.2010 р., 11.02.2010 р., 04.03.2010 р. відповідач в судові засідання 14.01.2010 р., 11.02.2010 р., 04.03.2010 р., 17.03.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/415 від 22.01.2010 р. з якої вбачається, що дочірнє підприємство “Ютем-Індустрія”, ідентифікаційний код 20577109, зареєстровано за адресою: 83018, м. Донецьк, вул. П’ятницького, 155. В спірному контракті вказана поштова адреса відповідача: 83054, м. Донецьк, вул. Політбійців, 1. Саме за цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 р. сторони уклали контракт на поставку металоконструкцій № 08/04–08, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, виготовити та поставити замовнику металеві конструкції у кількості та номенклатурі відповідно до специфікації конструкцій (додаток № 1), а замовник (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно п. 2.1 контракту ціна однієї тони металевих конструкцій згідно цього контракту складає 13700,00 грн.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що постачальник зобов’язався виконати даний контракт відповідно до договірної документації (специфікації конструкцій (додаток № 1) та графіку здійснення поставок (додаток № 2)), які є невід’ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 8.1 контракту постачальник зобов’язався виконати постачання на умовах DDP (CIF, CPT) за адресою: м. Докучаєвськ Донецької області, вул. Індустріальна, 3 у терміни і черговості, встановлені графіком виконання поставок (додаток № 2).

Пунктами 9.1, 9.2 контракту передбачено, що передача–прийняття конструкцій здійснюється в пункті поставки, зазначеному в п. 8.1 цього контракту, та проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю – згідно зі стандартами.

Згідно п. 9.3 контракту постачальник передає разом з продукцією наступну документацію: товарно–транспортні документи, накладну на відпуск ТМЦ, податкову накладну.

Відповідно до п. 10.1 контракту оплата здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Для оплати постачальник надає наступні документи: накладну на відпуск ТМЦ, рахунок–фактуру, податкову накладну.

Згідно п. 18.1 контракту він набув чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до п. 19.3 контракту усі зміни та доповнення до цього контракту мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

До спірного договору сторони уклали специфікацію конструкцій (додаток № 1) та графік виконання поставок (додаток № 2), додаткову угоду № 1 від 29.05.2008 р. Договір разом із додатками та додатковою угодою підписаний представниками обох сторін та скраплений печатками, завірені копії яких додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання контракту № 08/04–08 від 08.04.2008 р. за період з 15.04.2008 р. по 22.07.2008 р. ним було поставлено відповідачу металоконструкції на загальну суму 574342,59 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 574342,59 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання контракту № 08/04–08 від 08.04.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових та податкових накладних підставою поставки вказаний саме контракт № 08/04–08 від 08.04.2008 р.

В позовній заяві позивач вказував, що відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 400000,00 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, станом на 25.09.2009 р. заборгованість склала 174342,59 грн. (574342,59 грн. – 400000,00 грн. = 174342,59 грн.). В підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати позивач надав до суду банківську виписку від 15.04.2008 р. на суму 400000,00 грн., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.04.2008 р. по 29.07.2008 р., з якого вбачається, що станом на 29.07.2008 р. сальдо з боку відповідача на користь позивача складало 284342,59 грн. Акт звірки підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Крім того, позивач надав до суду акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 14.01.2009 р. за підписом позивача, який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Оригінал вказаного акту звірки міститься в матеріалах справи. Згідно даного акту звірки станом на 14.01.2009 р. відповідач додатково здійснив часткові оплати згідно банківських виписок від 01.09.2008 р. на суму 50000,00 грн., від 03.09.2008 р. на суму 50000,00 грн., від 11.12.2008 р. на суму 10000,00 грн., в результаті чого частково неоплаченою залишилася видаткова накладна № 13 від 10.07.2008 р. на суму 17409,04 грн., повністю неоплаченими залишилися видаткові накладні: № 14 від 11.07.2008 р. на суму 65924,42 грн., № 15 від 11.07.2008 р. на суму 51580,51 грн., № 17 від 22.07.2008 р. на суму 39428,62 грн. Загальна сума неоплаченого товару, отриманого за спірними видатковими накладними склала 174342,59 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за контрактом, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно контракту № 08/04–08 від 08.04.2008 р. Даний контракт є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В контракті № 08/04–08 від 08.04.2008 р. сторони не передбачили конкретний строк оплати отриманого товару.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

В обґрунтування факту пред’явлення такої вимоги відповідачу на оплату отриманого товару позивач надав до суду претензію № 05 від 04.11.2008 р.

Моментом пред’явлення вимоги згідно ст. 530 ЦК України вважається дата отримання відповідачем претензії № 05 від 04.11.2008 р. з вимогою оплатити отриманий товар. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана 11.11.2008 р. (згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 12.11.2008 р. по 18.11.2008 р. включно, а вже з 19.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Відповідач свої зобов’язання не виконав, будь-яких доказів оплати вказаної заборгованості до суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений законом строк, поставлений згідно контракту № 08/04–08 від 08.04.2008 р. в сумі 174342,59 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 13.1 договору, нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню) в сумі 56833,62 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 13.1 контракту передбачено, що за необґрунтовану затримку оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 13.1 контракту не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином, розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. Крім того, перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок по періоду нарахування пені та при визначенні початку виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання. Тобто позивач помилково нараховує пеню окремо по кожній спірній видатковій накладній, виходячи з моменту отримання товару відповідачем за конкретною накладною, оскільки фактично строк оплати отриманого товару для відповідача, а відповідно і початок прострочення здійснення такої оплати, залежав від моменту пред’явлення вимоги згідно ст. 530 ЦК України та почав витікати одночасно по всім спірним видатковим накладним.

За власними розрахунками суду сума пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нараховується за період з 19.11.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання згідно ст. 530 ЦК України) по 19.05.2009 р. (кінець шестимісячного строку нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України) включно та складає: (184342,59 грн. х 2 х 12% х 22 дні : 366 днів) + (174342,59 грн. х 2 х 12% х 21 день : 366 дні) + (174342,59 грн. х 2 х 12% х 139 днів : 365 днів) = 2659,37 грн. + 2400,78 грн. + 15934,44 грн. = 20994,59 грн., де 184342,59 грн. – заборгованість за період з 19.11.2008 р. по 10.12.2008 р. (11.12.2008 р. відповідач частково оплатив спірний товар на суму 10000,00 грн.); 174342,59 грн. – заборгованість за період з 11.12.2008 р. по 19.05.2009 р.; 12% – облікова ставка НБУ, що діяла протягом всього спірного періоду; 366 днів – кількість днів у 2008 р.; 365 днів – кількість днів у 2009 р. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 56833,62 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 20994,59 грн. В частині стягнення пені на суму 56833,62 грн. – 20994,59 грн. = 35839,03 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 8136,47 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного контракту для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач при розрахунку припустився помилок по періоду нарахування 3% річних, неправильно визначивши дату початку прострочення виконання грошового зобов’язання, про що було вже зазначено вище.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 19.11.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання згідно ст. 530 ЦК України) по 14.12.2009 р. (кінець строку нарахування 3% річних, визначений самим позивачем) включно та складає: (184342,59 грн. х 3% х 22 дні : 366 днів) + (174342,59 грн. х 3% х 21 день : 366 дні) + (174342,59 грн. х 3% х 348 днів : 365 днів) = 332,42 грн. + 300,10 грн. + 4986,66 грн. = 5619,18 грн., де 184342,59 грн. – заборгованість за період з 19.11.2008 р. по 10.12.2008 р. (11.12.2008 р. відповідач частково оплатив спірний товар на суму 10000,00 грн.); 174342,59 грн. – заборгованість за період з 11.12.2008 р. по 19.05.2009 р.; 366 днів – кількість днів у 2008 р.; 365 днів – кількість днів у 2009 р. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 8136,47 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 5619,18 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 8136,47 грн. – 5619,18 грн. = 2517,29 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства “Ютем-Індустрія” (юридична адреса: 83018, м. Донецьк, вул. П’ятницького, 155; поштова адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Політбійців, 1; код ЄДРПОУ 20577109; рахунок 26006301661560 в філії Путилівського відділення „Промінвестбанк” в м. Донецьку, МФО 334914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДРС” (юридична адреса: 83092, м. Донецьк, вул. 230–ї Стрілкової дивізії, буд. 30, кв. 94; код ЄДРПОУ 34687389; рахунок 26001051803910 в Донецькій філії КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496) суму 197854,47 грн. (а саме: основний борг на суму 174342,59 грн., пеню в розмірі 20994,59 грн., 3% річних в сумі 5619,18 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1978,54 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 195,12 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 35839,03 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 2517,29 грн.

У судовому засіданні 17.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя