Рішення № 8361607, 18.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.10 р.                     Справа № 14/15пн                               

за позовом Підприємства, заснованого на власності громадянина НігеріїФірми „Афри-

Продукт”, ЄДРПОУ 25100412, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”,

ЄДРПОУ 31949531, с.Новоолексіївка

про спонукання виконати дії

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Вєдєнєєв С.О.-по дов.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Підприємство, засноване на власності громадянина Нігерії Фірми „Афри-Продукт”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с.Новоолексіївка, про зобов’язання відповідача повернути позивачу 115230 кг насіння соняшника, з показником вологості 8% та сміттєвої домішки в розмірі 3%, як це передбачено договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №126/10 від 03.11.2008р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №126/10 від 03.11.2008р. складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна в частині виконання обов’язку з повернення наданого на збереження зерна.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення №13035160 від 04.02.2010р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 03.11.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №126/10 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна.

За договором зберігання згідно із ст.936 Цивільного кодексу України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з умовами договору №126/10 від 03.11.2008р. позивач (поклажодавець) постачає зернові, зернобобові та олійні культури у кількості, згідно складських квитанцій, відповідачу (зерновий склад) для зберігання та сплачує послуги відповідача, а відповідач приймає зерно на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2 договору №126/10 від 03.11.2008р. якість зерна повинна відповідати державним стандартам, зокрема, для насіння соняшника – ГОСТ 22391-89.

Відповідач приймає від позивача зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечує кількісне і якісне зберігання зерна та здійснює відпуск його позивачу (п.5 договору №126/10 від 03.11.2008р). Відповідач приймає зерно за заліковою вагою, але не вище фізичної, та визначає його якість та кількість в порядку та згідно правил, встановлених ГОСТ та ДСТУ (п.6 договору №126/10 від 03.11.2008р.).

Статтею 961 Цивільного кодексу України передбачено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Як встановлено судом, згідно з актом-розрахунком №27 від 02.12.2008р., складеним сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, зерновий склад ТОВ „Амарант-Агро” прийняв на зберігання від Підприємства, заснованого на власності громадянина Нігерії Фірми „Афри-Продукт” соняшник рядовий вагою 120374 кг з середньоваговою якістю по вологості 10,09%, сміттєва домішка 4,95 %.

Факт прийняття від позивача на зберігання товару у вказаних кількості та якості з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як встановлено судом, згідно п.17 договору №126/10 від 03.11.2008р. відповідач не має права розпоряджатися зерном позивача. Зерно, передане згідно умов чинного договору на зберігання відповідачу, залишається власністю позивача (п.18 договору №126/10 від 03.11.2008р.).

Відповідно до п.11 договору №126/10 від 03.11.2008р. відпуск зерна позивачу провадиться у відповідності з актом-розрахунком обсягу зерна, побічних продуктів і відходів, які належать позивачу з врахуванням фактичних показників якості по вологості і смітній домішці та природного брухту за термін зберігання та нормативних втрат на час відпуску чи відвантаження, що складається згідно до „Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій…”, затв. наказом Мінагрополітики від 11.07.2005р. №310. Клас зерна, що відпускається, повинен відповідати класу, за яким воно прийняте на зберігання.

Згідно п.23 договору №126/10 від 03.11.2008р. строк зберігання зерна до 31.07.2009р.

За змістом акту-розрахунку №27 від 02.12.2008р. поверненню позивачу підлягає соняшник рядовий вагою 115230 кг, вологістю 8%, сміттєва домішка 3%.

Відповідно до ст.953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено судом, 17.06.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення 115230 кг насіння соняшника належної якості. Направлення позивачем вказаного листа на адресу відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштових відправлень від 18.06.2009р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення позивачу зерна насіння соняшника у кількості 115230 кг з показником вологості 8% та сміттєвої домішки в розмірі 3%, всупереч ст.ст.526, 949, 953 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не з’явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою №298652 Товариство з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, м.Донецьк міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, вимоги про зобов’язання відповідача повернути позивачу 115230 кг зерна насіння соняшника з показником вологості 8% та сміттєвої домішки в розмірі 3%, підлягають задоволенню.

Згідно із ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується строк виконання зобов’язаною стороною певних дій.

Враховуючи досить значний обсяг зерна, яке має бути повернуто відповідачем позивачу, за висновками суду, відповідач має вчинити відповідні дії протягом 15 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Підприємства, заснованого на власності громадянина Нігерії Фірми „Афри-Продукт”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с.Новоолексіївка задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с.Новоолексіївка протягом 15 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили повернути Підприємству, заснованому на власності громадянина Нігерії Фірми „Афри-Продукт”, м.Донецьк 115230 кг насіння соняшника, з показником вологості 8% та сміттєвої домішки в розмірі 3%, як передбачено договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №126/10 від 03.11.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро”, с.Новоолексіївка на користь Підприємства, заснованого на власності громадянина Нігерії Фірми „Афри-Продукт”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 18.03.2010р.

Суддя