Ухвала суду № 83614950, 12.08.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/556/17

Провадження № 2-з/761/494/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед", треті особи: публічне акціонерне товариство "Артем-банк", товариство з обмеженою відповідальністю " Виробничо-будівельна компанія "Мрія", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна , товариство з обмеженою відповідальністю "Під-ключ", Приватне підприємство "Під ключ" про встановлення ідентифікаційних ознак та витребування майна з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до постанови Верховного суду від 26.06.2019 року, якою скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20.11.2018 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, надійшла дана цивільна справа.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 36/53нп/щ купівлі-продажу майнових прав від 14.05.2008р., укладеного між Приватним підприємством «Під ключ», як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, а також додаткової угоди № 1 від 23.04.2014р. до даного договору, позивач являється власником нежитлового приміщення, розташованого в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: № НП - 53, № по БТІ - 465, загальна площа кв.м. - 157,20, поверх - 3, секція - 4. Проте, як зазначає позивач, посадовими особами ТОВ ВБК «Мрія» і АТ «Артем-Банк», внаслідок створення фіктивних документів, було протиправно здійснено реєстрацію права власності на належний позивачу об`єкт нерухомості, за відповідачем ТОВ "МАКСІС ЛІМІТЕД". Отже, предметом заявленого по справі позову є майно, право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Максіс Лімітед».

07 серпня 2019 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 157, 3 кв.м, яке зареєстровано за ТОВ "МАКСІС ЛІМІТЕД", ідентифікаційний код 39810796 під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 945301880000. Окрім того, представником позивача було викладено пропозицію щодо зустрічного забезпечення у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення 465 в АДРЕСА_1 , яке зареєстроване ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.08.2019 року дану заяву передано для розгляду судді Рибаку М.А. 09.08.2019 року.

Представник позивача вказує, що під час розгляду даної справи в суді іншим складом суду, відповідач та інші особи, що причетні до заволодіння чужим майном постійно намагались відчужити майно, право власності яке є предметом спору у справі. Зокрема інформація про терміновий продаж була розміщена на багатьох інформаційних ресурсах. Також ОСОБА_3 намагався взяти кредит або позику під заставу (іпотеку) відразу декількох приміщень, в тому числі і спірного приміщення.

Окрім того, за час розгляду справи судом першої інстанції, рішенням якого в задоволенні позову відмовлено, та в подальшому в процесі апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, ухвалою суду першої інстанції було скасовано заходи забезпечення позову у справі. Як було з`ясовано представником позивача, за вказаний період часу відповідачем вже було укладено договір попереднього продажу спірних приміщень. Таким чином, представник позивача зазначає, що представниками ТОВ «Максіс лімітед», які не обмежені жодною забороною, продовжуються вчинятись дії по відчуженню належного ОСОБА_1 нерухомого майна, внаслідок чого майно може бути відчужене добросовісному набувачу, що в подальшому утруднить або навіть унеможливить виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/556/17 від 03.04.2017 року, було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 157,3 кв.м.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.05.2017 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2017 року залишено без змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2018 р. у цивільній справі №761/556/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія Мрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Ключ», Приватне підприємство «Під Ключ» про встановлення ідентифікаційних ознак та витребування майна із незаконного володіння, було відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2018 року залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2018 року скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/556/17 від 03.04.2017 року, у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 157,3 кв.м, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед».

Постановою Верховного суду від 26.06.2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського Олександра Анатолійовича задоволено частково.Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасовано справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе відчужити спірне майно на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача на володіння та користування його майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову (накладення арешту на квартиру) та предметом позовних вимог про визнання договору дарування квартири недійсним, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе накласти арешт на нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 157, 3 кв.м, яке зареєстровано за ТОВ "МАКСІС ЛІМІТЕД", ідентифікаційний код 39810796 під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 945301880000

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом із тим, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Разом із тим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед", треті особи: публічне акціонерне товариство "Артем-банк", товариство з обмеженою відповідальністю " Виробничо-будівельна компанія "Мрія", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна , товариство з обмеженою відповідальністю "Під-ключ", Приватне підприємство "Під ключ" про встановлення ідентифікаційних ознак та витребування майна з незаконного володіння - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 157, 3 кв.м, яке зареєстровано за ТОВ "МАКСІС ЛІМІТЕД", ідентифікаційний код 39810796 під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 945301880000.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 .

Дані про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСІС ЛІМІТЕД», код ЄДРПОУ 39810796, 04111, м. Київ, вул. Д.Щербаківського, 52, оф. 36

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

СУДДЯ М.А. РИБАК